Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №813/2549/15

провадження №К/9901/10607/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року, прийняту у складі головуючого судді Гулика А. Г. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Гінди О. М., суддів: Качмара В. Я., Курильця А. Р.,

в с т а н о в и в :

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ГУМВС України у Львівській області), Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - УДАІ ГУМВС у Львівській області), в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив:

визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України у Львівській області від 27 березня 2015 року № 913 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС України у Львівській області" в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ;

визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС України у Львівській області № 332 о/с від 20 травня 2015 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29 липня 1991 року (далі - Положення № 114), за порушення дисципліни;

поновити на посаді старшого інспектора ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС України у Львівській області;

стягнути з УДАІ ГУМВС у Львівській області на користь позивача середньомісячне грошове утримання за період вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначає, що з 25 червня 2010 року проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах, останню з яких, починаючи з 01 квітня 2014 року обіймав старшого інспектора ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС України у Львівській області.

Однак наказом ГУМВС України у Львівській області від 27 березня 2015 року № 913 на позивача накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ. На виконання зазначеного наказу ГУМВС України у Львівській області видано наказ № 332 о/с від 20 травня 2015 року, яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "є" Положення №114, за порушення дисципліни.

Позивач вказує, що підставою для прийняття наказів про звільнення слугували обставини встановлені за наслідками службового розслідування по факту порушеного 25 лютого 2015 року кримінального провадження № 42015140180000001 за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) відносно ОСОБА_1

Позивач стверджує, що підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності слугувала, на думку відповідачів, дискредитація звання працівника органів внутрішніх справ, що полягало у неналежному виконанні службових обов'язків, вимаганні неправомірної вигоди за непритягнення громадянина до адміністративної відповідальності.

Проте, такі висновки, на думку позивача, спростовуються постановою органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження у зв'язку із встановленням відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, що свідчить про відсутність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Вважаючи накази про звільнення з органів внутрішніх справ протиправними, оскільки прийняті за відсутності вчиненого позивачем дисциплінарного проступку, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про поновлення його на посаді.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України у Львівській області від 27 березня 2015 року № 913 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС України у Львівській області" в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ.

Визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України у Львівській області № 332 о/с від 20 травня 2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "є" Положення № 114, за порушення дисципліни.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС України у Львівській області з 21 травня 2015 року.

Стягнуто з УДАІ ГУМВС у Львівській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 21 травня 2015 року по 06 жовтня 2015 року в розмірі 8288,64 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судами попередніх інстанцій порушення позивачем службової дисципліни, що полягає у неналежному виконанні службових обов'язків, вимаганні неправомірної вигоди за непритягнення громадянина до адміністративної відповідальності, що зокрема, підтверджується висновком службового розслідування за фактом відкриття Городоцькою районною прокуратурою Львівської області кримінального провадження за частиною третьою статті 368 КК України, що в свою чергу, дають підстави для висновку про доведеність вини позивача в порушенні службової дисципліни.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, починаючи з 25 червня 2010 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а 01 квітня 2014 року призначений на посаду старшого інспектора ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС України у Львівській області.

Наказом т.в.о. начальника ГУМВС України у Львівській області від 26 березня 2015 року № 888 призначено службове розслідування по факту розпочатого 25 лютого 2015 року кримінального провадження № 42015140180000001 за частиною третьою статті 368 КК України відносно службових осіб ВДАІ з обслуговування Городоцького району ГУМВС України у Львівській області.

Так, згідно з висновком службового розслідування, затвердженого 26 березня 2015 року т.в.о. начальника ГУМВС України у Львівській області Домніцаком Р. В. в процесі розслідування встановлено факт вимагання позивачем грошових коштів від особи за непритягнення до адміністративної відповідальності.

Наказом ГУМВС України у Львівській області від 27 березня 2015 року № 913 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ.

Накладення дисциплінарного стягнення зумовлено дискредитуванням своїми діями звання працівника органів внутрішніх справ.

На виконання наведеного наказу ГУМВС України у Львівській області видано наказ № 332 о/с від 20 травня 2015 року, яким ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "є" Положення № 114, за порушення дисципліни.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ГУМВС України у Львівській області під час проведення службового розслідування не встановлено належним чином, зокрема, обставини, які слугували підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини позивача, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. Обставини, які слугували підставами для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ містили ознаки кримінального правопорушення, які, в свою чергу, підлягали перевірці в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Оскільки органом досудового розслідування закрито кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу такого кримінального правопорушення, то немає підстав вважати, що позивачем, за однакових фактичних обставин, могло бути вчинено дисциплінарний проступок. З цих підстав, ГУМВС України у Львівській області дійшов до передчасних висновків про вчинення позивачем дисциплінарного проступку та відповідно без достатніх правових підстав застосував до останнього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Зазначена позиція була підтримана і Львівським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням № 114.

Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

З матеріалів справи вбачається, що підстава для звільнення позивача зі служби зумовлена порушенням кримінального провадження № 42015140180000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Приписами частини першої статті 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Аналогічні положеннями містяться у частині другій статті 2 КК України.

Так, з постанови Прокуратури Львівської області від 24 квітня 2015 року вбачається, що кримінальне провадження № 42015140180000001 за частиною третьою статті 368 КК України відносно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв'язку з встановленням відсутності в діях позивача складу кримінального правопорушення.

За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для звільнення за порушення службової дисципліни.

Слід зауважити, що висновок службового розслідування містить лише ті порушення, які інкримінувались позивачу у кримінальному провадженні № 42015140180000001 та яким була надана оцінка під час досудового розслідування, внаслідок чого кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу кримінального правопорушення. Жодних інших діянь порушення позивачем дисциплінарного проступку, визначених Дисциплінарним статутом у висновку службового розслідування не зазначено.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 3453, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець