Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №804/2838/16

адміністративне провадження №К/9901/33168/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 (суддя Кононенко О.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 (судді Щербак А.А., Дурасова Ю.В., Баранник Н.П.)

у справі № 804/2838/16

за позовом Концерну «Стальпромбуд»

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року Концерн «Стальпромбуд» (далі - позивач, концерн) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Криворізька південна ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2016 № 0000071402 та № 0000081402.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.03.2016 № 0000071402 та № 0000082402.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 09.02.2016 по 15.02.2016 посадовою особою відповідача згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 81.1 статті 81, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 08.02.2016 № 88, направлення від 09.02.2016 № 95/22-03 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Концерну «Стальпромбуд» з питань достовірності формування податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Еталонбудсервіс», ТОВ «Стройсіті» та ТОВ «Сарман-Торг» за січень 2015 року, ТОВ «Севіал» за квітень 2015 року, ТОВ «Меркурі Інновейшн» за липень 2015 року, достовірності формування податкових зобов'язань з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПАТ «АрселоМіттал Кривий Ріг» за січень, квітень та липень 2015 року, за результатами якої складено акт від 19.02.2016 № 58/14-02/32098749 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 246 878,03 грн., в тому числі 75006,91 грн. - по взаємовідносинах з ТОВ «Стройсіті ЛТД» за січень 2015 року та 171 871,12 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Меркурі Інновейшн» за липень 2015 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 12.03.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000071402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 112 510,50 грн., в тому числі 75 007 грн. - за основним платежем та 37 503,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000081402, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 171 871 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 19.02.2016 № 58/14-02/32098749 підставами для визначення позивачу зазначених сум грошових зобов'язань слугували висновки перевіряючого про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Стройсіті ЛТД» та ТОВ «Меркурі Інновейшн», які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними, оскільки у контрагентів позивача відсутні основні засоби, транспортні засоби, торгівельне обладнання, складські приміщення та достатня кількість працівників для здійснення господарської діяльності. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на отриманій податковій інформації.

Аналогічними доводами обґрунтована і касаційна скарга податкового органу.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 03.12.2014 року між позивачем та ТОВ «Стройсіті ЛТД» було укладено договір субпідряду № 2447/СС, згідно якого субпідрядник у межах договірної ціни виконує власними силами роботи на об'єкті «Будівництво хвостосховища «Центральне» 1-ша черга будівництва у б. Кроква до відмітки 90 м. Підготовчі роботи». На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року № 1-01-1с, специфікацію вартості виконаних робіт за січень 2015 року, довідку про вартість виконаних робіт за січень 2015 року, відомості по рахунку 631, банківську виписку. До перевірки податковому органу було надано податкову накладну № 267 від 31.01.2015, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Надані послуги пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Також, 23.03.2015 року між позивачем та ТОВ «Меркурі Інновейшн» було укладено договір поставки № 2303/МІ. На підтвердження реальності придбання товару за цим договором позивачем надано рахунки фактури від 07.07.2015 року № 0707, № 0708, 0709, 0710, 0711, видаткові накладні від 07.07.2015 року № 0707, № 0708, № 0709, № 0710, № 0711, товарно-транспортні накладні від 07.07.2015 року № 0707, № 0708, № 0709, № 0710, № 0711, банківську виписку. До перевірки надано податкову накладну від 07.07.2015 № 182, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів.

Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Меркурі Інновейшн» та ТОВ «Стройсіті ЛТД» за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Контрагенти позивача на час господарських взаємовідносин з позивачем були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 у справі № 804/2838/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. ЮрченкоЗ оригіналом згідно

Помічник судді Фурдичко Б.М.