Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.05.2018 року у справі №465/5648/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

Київ

справа №465/5648/17

адміністративне провадження №К/9901/49282/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Радишевської О. Р., Уханенка С. А.,

розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №465/5648/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції, інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мухи Віталія Мирославовича, інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Платка Романа Романовича, за участю третої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Носа С. П., суддів Кухтея Р. В., Яворського І. О.,

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1.28 вересня 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою до Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач-1), інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мухи Віталія Мирославовича (далі - відповідач-2), інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Платко Романа Романовича (далі - відповідач-3), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2, і просив:

1.1 визнати протиправними дій інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Платко Романа Романовича щодо складення схеми місця ДТП від 06 липня 2017 року, яка не відповідає дійсним обставинам справи;

1.2 визнати протиправними дії інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мухи Віталія Мирославовича щодо безпідставного складення протоколу про адміністративне правопорушення № 159929 від 06 липня 2017 року стосовно позивача;

1.3 зобов'язати Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції забезпечити складення протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_2 та направити цей протокол на розгляд до Франківського районного суду м. Львова.

2. У обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 06 липня 2017 року за адресою: місто Львів, вул. Хуторівка, 35 відбулася ДТП за участі транспортних засобів: "Mercedes-Benz E200" під керуванням позивача та "Fiat Doblo" під керуванням ОСОБА_2, працівники Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Муха В. М. та лейтенант поліції Платко Р. Р., які оформили адміністративні матеріали стосовно позивача у справі, а саме відібрали письмові пояснення учасників ДТП, склали схему місця ДТП та протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 159929 діяли незаконно, протиправно, чим порушили його права, свободи та інтереси.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3.06 липня 2017 року за адресою: місто Львів, вул. Хуторівка, 35, відбулася ДТП за участі двох транспортних засобів: "Mercedes-Benz E 200" д. н. з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1,. та "Fiat Doblo", д. н. з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

4. На місце цієї ДТП для оформлення адміністративних матеріалів прибули працівники Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції у складі інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 лейтенанта поліції Платка Романа Романовича та інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 лейтенанта поліції Мухи Віталія Мирославовича, які відібрали в учасників ДТП письмові пояснення, а також склали схему місця ДТП.

5. На підставі цих адміністративних матеріалів лейтенант поліції Муха В. М. на місці ДТП склав стосовно позивача протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 159929, з якого вбачається, що позивач, здійснюючи перестроювання з правої смуги руху в ліву, не надав дорогу автомобілю, що рухався у лівій смузі руху в попутному напрямку, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Fiat Doblo" під керуванням ОСОБА_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги пункту 10.3 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій у цій справі та мотиви їхнього ухвалення

6. Постановою Франківського районного суду міста Львова від 22 грудня 2017 року позов задоволено частково.

6.1. Визнано протиправними дії інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Платка Романа Романовича щодо складення схеми місця ДТП від 06 липня 2017 року, яка не відповідає дійсним обставинам справи;

6.2. Визнано протиправними дії інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мухи Віталія Мирославовича щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 159929 від 06 липня 2017 року стосовно ОСОБА_1;

6.3. Зобов'язано Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції вирішити питання щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_2.

7. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції вказав, що із відеоматеріалів, наданих працівниками патрульної поліції, убачається, що письмові пояснення учасниками ДТП було написано зі слів працівників поліції, тому такі пояснення не можуть братися до уваги при вирішенні справи. Також указано, що схема місця ДТП не відповідає дійсним обставинам справи та відповідно не може братися до уваги судом при вирішенні цієї справи. Суд першої інстанції дійшов висновку, що зіткнення транспортних засобів відбулося в правій смузі руху, а за таких обставин позивач не міг порушити п. 10.3 Правил дорожнього руху, адже фактично не здійснив перестроювання з правої смуги руху в ліву в попутному напрямку, а лише готувався до здійснення цього маневру. Таким чином, працівники Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції на місці ДТП не забезпечили своєчасного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, оформили адміністративні матеріали із порушенням законодавства, що призвело до помилкового встановлення винуватця ДТП та безпідставного оформлення адміністративних матеріалів стосовно позивача в справі.

8. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року скасовано постанову Франківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2017 року в справі № 465/5648/17 та прийнято нову, якою в задоволено адміністративний позову відмовлено.

8.1. Повернуто ОСОБА_2 судовий збір у розмірі ~money0~ сплачений за подання апеляційної скарги відповідно до квитанції № 871910008 від 19 січня 2018 року.

9. Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що протокол про адміністративне правопорушення та схема місця ДТП є лише документами, в яких зафіксовані певні обставини, самі по собі протокол та схема не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору, не створюють юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, безпосередньо не впливають на права та обов'язки суб'єкта, а є виключно способами фіксування певних обставин. При цьому, дії уповноваженої посадової особи щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення та схеми ДТП є лише одними із етапів розгляду та вирішення справи про адміністративне правопорушення.

10. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції вирішити питання щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

ІV Касаційне оскарження

11. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 27 квітня 2018 року, та в якій він посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: недотримання норм статей 19, 55 Конституції України та статей 5, 6 Кодексу адміністративного судочинства України, неврахування пунктів 4,6,7 розділу VIII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

12. У обґрунтування вимог касаційної скарги позивач указує, що, на його думку, суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про те, що суд першої інстанції при розгляді позовної вимоги про зобов'язати відповідача-1 забезпечити складення протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_2 фактично перебрав на себе дискреційні повноваження органу поліції, оскільки суд першої інстанції задовольнив не вимоги позивача про зобов'язання Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції забезпечити складення протоколу про адміністративне правопорушення, а лише зобов'язав Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції вирішити питання щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення.

13.12 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В. М., суддів Данилевич Н. А., Желтобрюх І. Л. відкрито касаційне провадження та витребувано справу із Франківського районного суду міста Львова.

14. Представник відповідача-1 надав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який зареєстровано 10 липня 2018 року, та в якому, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

15.12 липня 2018 року справа № 465/5648/17 надійшла до Верховного Суду.

16. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 644/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 06 червня 2019 року визначено склад суду: Шевцову Н. В. (суддю-доповідача), суддів:

Радишевську О. Р., Уханенка С. А.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

18. Конституція України.

18.1 Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Кодекс адміністративного судочинства України, (у редакції чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України).

19.1. Частина 2 статті 2: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

19.2. Пункт 19 статті 4: індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

19.3. Стаття 5: кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

19.4. Стаття 19 Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

20. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі - КУпАП) у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) щодо статті 124.

VІ ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Суд касаційної інстанцій наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

22. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги, що позовні вимоги спрямовані саме на визнання протиправними дій відповідача-2 щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та відповідача-3 щодо складання схеми ДТП, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

23. Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

24. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.

25. Таким чином, підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства.

При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

26. Верховний Суд зауважує, що дії щодо складання протоколу чи схеми дорожньо-транспортної пригоди - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, у силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

27. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення чи схема дорожньо-транспортної пригоди не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання незаконними дій щодо складання цього протоколу про адміністративне правопорушення чи схеми дорожньо-транспортної пригоди, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

28. Таким чином, оскільки протокол про адміністративне правопорушення чи схема дорожньо-транспортної пригоди не мають обов'язкового характеру і не набувають статусу рішення, у розумінні статті 19 КАС України, а отже, і позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо складання цього протоколу про адміністративне правопорушення чи схеми дорожньо-транспортної пригоди не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

29. Тлумачення поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" наведено у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22 березня 2018 року в справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року в справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року в справі № 9901/497/18.

30. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

31. Відповідно до частини 5 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

32. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

33. У зв'язку з наведеним, а також з огляду на те, що дії щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та схеми ДТП не створює безпосередньо для позивача жодних юридичних прав та/чи обов'язків спір щодо цих дій не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправними дії інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції, лейтенанта поліції Платка Романа Романовича щодо складення схеми місця ДТП від 06 липня 2017 року та дії інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції, лейтенанта поліції Мухи Віталія Мирославовича щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 159929 від 06 липня 2017 року стосовно ОСОБА_1 підлягають скасуванню із закриттям в цій частині провадження у справі.

34. Щодо доводів касаційної скарги стосовно того, що, на думку позивача, суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про те, що суд першої інстанції під час розгляду позовної вимоги про зобов'язання відповідача-1 забезпечити складення протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_2 фактично перебрав на себе дискреційні повноваження органу поліції, Верховний Суд виходить з такого.

35. Дискреційне повноваження може полягати у виборі вчиняти дії, чи утриматися від вчинення дій, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

36. Нормами пункту 1 частини 1 статті 255 КУпАП визначено, що у справах про адміністративні правопорушення зазначені в статті 124 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).

37. У цьому випадку посадова особа органів внутрішніх справ на власний розсуд приймає рішення чи вчиняти дії, чи утриматися від вчинення дій щодо складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. А отже, дії посадових осіб органів внутрішніх справ щодо складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення є дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень.

38. Таким чином, суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови в справі у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача-1 забезпечити складення протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП стосовно ОСОБА_2 та направлення цього протоколу на розгляд до Франківського районного суду міста Львова дійшов правильного висновку, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

39. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог про зобов'язання відповідача-1 забезпечити складення протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП стосовно ОСОБА_2 та направлення цього протоколу на розгляд до Франківського районного суду міста Львова, є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

VIІ. Судові витрати.

40. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 351, 354, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року в справі № 465/5648/17 скасувати в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції, лейтенанта поліції Платка Романа Романовича щодо складення схеми місця ДТП від 06 липня 2017 року, яка не відповідає дійсним обставинам справи, і визнання протиправними дій інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції, лейтенанта поліції Мухи Віталія Мирославовича щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 159929 від 06 липня 2017 року стосовно ОСОБА_1 та закрити в цій частині провадження у справі.

3. В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року в справі № 465/5648/17 залишити без змін.

4. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко