Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року

м. Київ

справа №826/9434/17

касаційне провадження № К/9901/10845/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 (головуючий суддя - Земляна Г.В., судді - Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Пленнінг ЛТД" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Пленнінг ЛТД" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.06.2017 №0004901401, №0004911401, №0004921401, №0004931401.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, пов`язаним із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Енерджи Прайс", ПП "Хамсі Плюс", ТОВ "Укрдевелопмент", ТОВ "Промсхід", ТОВ "Торгівельна компанія "Лакрес", ТОВ "Астерія Консалт", ТОВ "Делюкс Плюс", ТОВ "Б`ютс Вікторі", ТОВ "Приват-Оптторг", ТОВ "Бліс Ліберті", ТОВ "Хевін", ТОВ "БК Сервіс-Буд ЛТД", ТОВ "Торгово-промислова Компанія "Техноснаб", ТОВ "Будівельна компанія "Аркадія", ТОВ "Локплюс". Зазначив, що господарські операції із зазначеними контрагентами фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Товариства, а висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, ґрунтуються лише на припущеннях, наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача або суб`єктів господарювання, з якими контрагенти позивача мали господарські взаємовідносини, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 18.09.2018 у задоволенні позову відмовив повністю з підстав правомірності прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень з огляду на не підтвердження господарських взаємовідносин між позивачем та зазначеними вище контрагентами.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.01.2019 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 22.06.2017 №0004901401, №0004911401, №0004921401, №0004931401.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами позивача, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою непідтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами з підстав наявності негативної податкової інформації відносно зазначених вище контрагентів позивача, наявності недоліків у первинних документах, відсутності деяких первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, відсутності достатньої кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів для виконання оспорюваних господарських операцій, порушення кримінальних проваджень за фактом фіктивного підприємництва відносно посадових осіб контрагентів позивача або суб`єктів господарювання, з якими контрагенти позивача мали господарські правовідносини.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.05.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.07.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 24.07.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 08.06.2017 №239/26-15-14-01-03/37472146 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО №15), пунктів 6, 7, 11, 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (далі - П(С)БО №16), пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, (далі - Положення №88, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2540838,00 грн;

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення №88, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1010723,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 22.06.2017:

№0004931401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на 871270,00 грн;

№0004921401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2902676,00 грн, у томі числі: 2450838,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 361838,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0004911401, яким встановлено завищено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за грудень 2016 року на 10599,00 грн.

№0004901401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1493585,00 грн, у тому числі: 995723,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 497862,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки, податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем у зв`язку з тим, що на його переконання, договори укладені між позивачем та його контрагентами, а саме: ТОВ «Енерджи Прайс», ПП «Хапсі Плюс», ТОВ «Укрдевелопмент», ТОВ Промсхід», ТОВ «Торгівельна компанія «Лакрес», ТОВ «Астерія Консалт», ТОВ «Делюкс Плюс», ТОВ «Б`ютс Вікторі», ТОВ «Приват-Оптторг», ТОВ «Бліс Ліберті»/ТОВ «Хевін», ТОВ «БК Сервіс-Буд ЛТД», ТОВ «Торгово-промислова компанія «Техноснаб», ТОВ «Будівельна компанія «Аркадія», ТОВ «Люкс плюс», були укладені договори без мети настання правових наслідків.

Зазначених висновків про порушення позивачем податкового законодавства контролюючий орган дійшов з огляду на те, що: у період, за який була здійснена перевірка, деякими контрагентами позивача не було подано податкову звітність; не співпадає номенклатура товару та послуг в первинних документах придбання і реалізації в конкретному періоді; наявні кримінальні провадження, в яких фігурують деякі постачальники по ланцюгу постачання; мало місце проведення господарських операції по ланцюгу постачання на підставі неіснуючих податкових накладних (на суму ПДВ по кожній з них менше 10000,00 грн); не надано повного переліку документів реальності фінансово-господарських операцій.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 138.1 статті 138 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2014) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2014) встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2014) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №996-ХІV) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Як було установлено судами попередніх інстанцій і підтверджено матеріалами справи, позивач (покупець, замовник) мав господарські взаємовідносини з постачальниками товарів (робіт, послуг): ТОВ "Енерджи Прайс" за договором від 18.02.2014 №18/02/14, предметом якого є надання послуг з монтажу фальш підлоги; ТОВ "Укрдевелопмент" від 19.02.2014 №19/02-14, від 19.02.2014 №20/02-14, №20/02-14.1, №21/02-15, від 20.02.2014 №22/02-16, від 21.02.2012 №23/02-17, від 22.02.2014 №24/02-18, від 23.02.2014 №25/02-19, предметом яких є надання послуг з просування в Інтернеті, від 18.02.2014 №28/04-14, предметом якого є надання послуг з монтажу скляних перегородок, від 19.02.2014 №28/04-14/1 предметом якого є надання послуг з монтажу розсувної перегородки; ТОВ "Астерія Консалт" за договорами про надання послуг від 22.12.2015 №41/12-15 АК, №40/12-15 АК, від 21.12.2015 №38/12-15 АК, №31/12-15 АК, від 18.12.2015 №37/12-15 АК, від №36/12-15 АК, предметом яких є здійснення закупівлі посилань на біржах МainLink.ru, Miratools.ru, SAPE.RU для здійснення пошукової оптимізації в Інтернет мережі сайтів http://www.fusion-style.ua, http://www.office-planning.ua; від 16.12.2015 №35/125-15АК, №34/12-15 АК, предметом яких є надання відповідно до завдання послуг з налаштування аналітичних звітів в програмі AllPositions для Інтернет сайтів http://www.fusion-style.ua, http://www.office-planning.ua; від 09.12.2015 №25/12-15 АК/3, від 10.12.2015 №25/12-15 АК/4, №26/12-15 АК, від 07.12.2015 №25/12-15 АК/1, від 08.12.2015 №25/12-15 АК/2, від 01.12.2015 №20/12-15 АК, предметом яких є здійснення програмування та налаштування комп`ютерної програми серії "1С" та написання додаткових звітів визначених в специфікаціях; від 14.12.2015 №30/12-15АК, №29/12-15АК, від 11.12.2015 №28/12-15АК, №27/12-15АК, предметом яких є надання послуг з налагодження та програмування сайтів http://www.fusion-style.ua, http://www.office-planning.ua підвищення пошукової оптимізації в пошуковій системі ГУГЛ та ЯНДЕКС в мережі Інтернет; від 03.12.2015 №24/12-15АК, №23/12-15АК, предметом яких є надання послуг з програмування та додавання елементів відстеження клієнтів відвідування Інтернет сайтів http://www.fusion-style.ua, http://www.office-planning.ua в мережі Інтернет; від 01.12.2015 №22/12-15 АК, №21/12-15 АК, предметом яких є виконання відповідно до завдання консультацій по Інтернет маркетингу, ЯНДЕКС, ГУГЛ Аналітикс (настройка рекламних РРС-компаній); від 30.11.2015 №33/11-15АК, №32/11-15АК предметом яких є надання відповідно до завдання послуг з налаштування аналітичних звітів в програмі ТОПВИЗОР для Інтернет сайтів http://www.fusion-style.ua, http://www.office-planning.ua; за договором про надання маркетингових послуг від 09.11.2015 №42/11-15 АК; за договорами про надання послуг від 02.11.2015 №46/11-15 АК, від 26.10.2015 №45/10-15 АК, від 22.10.2015 №44/10-15 АК, від 19.10.2015 №43/10-15 АК, предметом яких є виконання робіт по зборці та встановленню меблів за визначеними в договорах адресами; ТОВ "Промсхід" за договорами про виконання робіт від 22.12.2014 №25/12-14, №26/12-14, від 23.12.2014 №27/12-14, №28/12-14, від 24.12.2014 №29/12-14, предметом яких є виконання робіт з монтажу алюмінієвих перегородок, від 25.12.2014 №30/12-14, предметом якого є монтаж кавроліну за зазначеними в договорах адресами та актів надання послуг до них; ТОВ «Торгівельна Компанія «Лакрес» за договорами від 26.01.2015 №22/01-16, предметом якого є виконання робіт з розробки конструкторсько-технологічної документації «Об`ємно-промислової скульптурної композиції на обертовій основі з елементами підсвічування на базі світлодіодної арматури»; ТОВ Будівельна компанія "Аркадія" за договорами підряду на виконання ремонтних робіт офісних приміщень від 25.12.2015 №25.12/15-1, №25.12/15-2, предметом яких є виконання ремонтних робіт офісних приміщень за адресами вказаними в договорі, договором від 11.01.2016 №11.01/16-1, предметом якого є надання послу вантажників по зборці та встановленню меблів, а також супутнього транспортного вантажу; ТОВ "ТПК "Техноснаб" за договорами від 03.11.2016 №0311/16, предметом якого є надання послуг по зборці та встановленню меблів, договором про виконання робіт від 14.11.2016 №1411/16, предметом якого є виконання робіт з монтажу настільної перегородки, договором від 21.11.2016 №2111/16, предметом якого є виконання робіт з технічної підготовки планування та розробки дизайну офісних приміщень, договором на виконання робіт від 25.11.2016 №2511/16, предметом якого є виконання робіт з встановлення світильників; ТОВ "Локплюс" за договорами про надання послуг від 01.04.2016 №1/16-04, предметом якого є надання послуг з налаштування аналітичних звітів в програмі ТОПВИЗОР для Інтернет сайту http://www.office-planning.ua, від 02.04.2016 №02/16-04, предметом якого є надання послуг з просуваня сайту http://www.office-planning.ua, підвищення пошукової оптимізації в пошуковій системі ГУГЛ в мережі Інтернет, договором про надання маркетингових послуг від 04.04.2016 №04/16-04, предметом якого є надання послуг з проведення маркетингового дослідження; ТОВ "Б`ютс Вікторі" за договором від 11.03.2016 №11-03-2016, предметом якого є надання послуг з пошуку третіх осіб - "Клієнтів", що мають потребу в розробці дизайну офісних приміщень, обладнанні приміщень меблями, улаштування системи фальшпідлоги, перегородками, договором про надання маркетингових послуг від 09.03.2016 №09-03-2016, предметом якого є надання послуг з проведення маркетингових досліджень, надання послуг з просування сайту http://www.office-planning.ua, підвищення пошукової оптимізації в пошуковій системі ГУГЛ в мережі Інтернет; ТОВ "Приват-Оптторг" за договорами про надання послуг по прибиранню від 01.04.2016 №01-04-16/1, від 20.04.2016 №20-04-16/1, договорами на вивіз побутового сміття від 11.04.2016 №11-04-16/1, від 15.04.2016 №15-04-16/1, договорами на виконання ремонтних робіт від 29.02.2016 №29-02-16/1, від 01.03.2016 №01-03-16/1; договором від 18.04.2016 №18-04-16/1, предметом якого є виконання робіт по монтажу та демонтажу килимового покриття; ТОВ "Кейс Консалт" за договорами про надання консультаційних послуг від 25.03.2015 №25/03, від 12.04.2016 №12/04, договорами про надання послуг від 28.03.2016 №28/03, предметом яких є надання послуг з обробки даних та їх розміщення в мережі Інтернет, договорами про надання маркетингових послуг від 30.03.2016 №30/03, від 07.04.2016 №07/04, договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 04.04.2016 №04/04.

На підтвердження зазначених господарських взаємовідносин позивачем надано до суду акти надання послуг, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за 2014-2015 роки, виписки з банку по рахункам платника, акти здачі-приймання послуг, додаток до договору послуг закупівлі посилань на біржі MainLink.ru для збільшення пошукової оптимізації в інтернет мережі, з переліком ключових фраз за якими здійснюється покупка посилань, виписки по рахункам, картку рахунку 631, кошториси тощо.

Також, між позивачем та ТОВ "Бліс Ліберті" були укладені договори оренди обладнання від 20.04.2016 №1/04.04, предметом якого є оренда крану маніпуляційного, бетононасосу та штукатурної станції, від 02.04.2016 №2/04.04, предметом якого є надання послуг по збиранню та встановленню меблів, а також супутнього транспортування вантажу.

На підтвердження отримання послуг за вказаними договорами позивачем надано до суду акти здачі-приймання послуг, акти здачі-прийняття обладнання, акти здачі (повернення) обладнання, акти надання послуг, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за 2016 рік, виписки з банку по рахункам платника.

Крім того, позивач (покупець) мав господарські взаємовідносини з ПП "Хамсін Плюс" за договорами поставки від 20.02.2014 №20/02-14ХІІ, №21/02-14ХІІ, від 21.02.2014 №22/02-14ХІІ, предметом яких є постачання товарно-матеріальних цінностей відповідно до специфікацій до договорів.

На підтвердження здійснення зазначених господарських операцій позивачем надано до суду видаткові накладні, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, банківські виписки.

Судом апеляційної інстанції установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів не може погодитися з твердженням відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом з підстав неналежного відображення таких операцій у податковому обліку контрагентом позивача, або іншою особою у ланцюгу постачання, оскільки, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагента. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру понесених витрат та свого податкового кредиту.

Доводам скаржника про наявність негативної інформації відносно контрагентів позивача, відсутності необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів судом апеляційної інстанції надано відповідну правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Колегія суддів також дійшла висновку про безпідставність доводів скаржника про неврахування судами наявності кримінального провадження відносно посадових осіб контрагента позивача, оскільки судом апеляційної інстанції надано оцінку зазначеними доводам відповідача та встановлено відсутність вироків (ухвал про звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами) за вказаними у акті перевірки кримінальними провадженнями. Встановлено відсутність у зазначених кримінальних проваджень встановлених фактичних обставин по взаємовідносинам позивача із зазначеними контрагентами. Відповідачем під час розгляду справи не надано суду доказів на підтвердження установлення в межах вказаного кримінального провадження нереальності зазначених вище господарських операцій, фіктивності контрагентів позивача, обізнаності позивача щодо протиправних дій його контрагентів тощо. Не надано доказів і в підтвердження правових наслідків дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, в питанні, чи мали місце протиправні дії (бездіяльність) позивача та чи вчинені вони позивачем. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Приймаючи до уваги встановлення судом апеляційної інстанції використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), руху активів, колегія суддів не погоджується з посиланням скаржника на відсутність доказів використання товару у господарській діяльності та неправомірність формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій досліджено судом апеляційної інстанції та надано їм відповідну оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків суду апеляційної інстанції щодо правомірності відображення у податковому обліку витрат та податкового кредиту, сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами. Контролюючий орган у касаційній скарзі не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк