Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа №826/5941/15

адміністративне провадження №К/9901/8404/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2015 (суддя - Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2015 (судді - Губська Л.В., Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром Агро" (далі - ТОВ "Укрзернопром Агро") до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ "Укрзернопром Агро" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0001872202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1`464`166,50 грн та податкового повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0001882202, яким до товариства застосовано штрафні санкції в сумі 920`992 грн за порушення касової дисципліни.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки податкової перевірки про заниження товариством належної до сплати суми ПДВ та перевищення ліміту залишку готівки у касі на 460`496,00 грн є безпідставними, оскільки ДПІ не були враховані дані поданої товариством засобами електронного зв'язку податкової декларації, а сума перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства становила лише 2384,32 грн (21.05.2013).

Суди встановили, що податкові повідомлення - рішення, з приводу правомірності яких виник спір, прийняті на підставі акта перевірки від 05.03.2015№ 230/26-54-22-02/35016999. Згідно з висновком цього акта позивач у період, охоплений перевіркою, з 01.07.2012 по 31.12.2013, крім іншого, порушив пункти 49.1, 49.2 статті 49, пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження належної до сплати суми ПДВ на 1`117`173,00 грн, та пункт 2.8 глави 2, пункт 3.5 глави 3, пункту 5.9 глави 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 (далі - Положення № 637). Цей висновок ДПІ обґрунтований посиланням на безпідставне формування платником податків своїх даних податкового обліку (податковий кредит на суму 141`062,00 грн) за наслідками операцій із ТОВ "АФ "КОМПАНІЯ "ТЕТРА-АУДИТ", ПРАТ "Полтавське ХПП", ПРАТ "БХПП" як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача та не призвели до отримання прибутку, та заниженням належної до сплати суми ПДВ на 976`111,00 грн внаслідок подання декларації з ПДВ за квітень 2013 року з порушення порядку її подання та невизнання її податковою звітністю. Стосовно перевищення товариством встановленого ліміту залишку готівкових коштів у касі підприємства на суму 460`496,00 грн ДПІ зазначає, що затверджений ліміт каси товариства складає 17,00 грн, тоді як за наслідками перевірки встановлено, що у касі підприємства залишок коштів становив: 05.07.2012 - 456`174,34 грн через те, що на видатковому касовому ордері від 05.07.2012 відсутній підпис одержувача - ОСОБА_2, 30.07.2012 - 1640,37 грн, 16.01.2013 - 25,85 грн, - 19.02.2013 - 285,99 грн, - 21.05.2013 - 2384,32 грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 02.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2015, позов товариства задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення ДПІ від 24.03.2015 №0001872202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1`464`166,50 грн, податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0001882202 - в частині застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій в сумі 912`348,68 грн; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Висновок суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований посиланням на встановлені в судовому процесі обставини щодо подання товариством податкової декларації за квітень 2013 року та її прийняття контролюючим органом, що підтверджено другою квитанцією в електронному вигляді від 20.05.2013 та відсутністю з боку ДПІ доказів про неприйняття податкових документів товариства. Стосовно висновків ДПІ про перевищення товариством встановленого ліміту залишку готівкових коштів у касі підприємства на суму 456`159,47 грн суд виходив з того, що такі твердження контролюючого органа спростовані дослідженим судом касовим ордером від 05.07.2012, який містить підпис одержувача ОСОБА_2, та письмовими поясненнями останнього від 07.05.2015, що 05.07.2012 дана особа отримала премію і поставила свій підпис в касовому ордері в день отримання коштів.

ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору, просить скасувати зазначені судові рішення та у задоволенні позову відмовити. При цьому на обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить ті ж самі обставини щодо порушень, встановлені у ході податкової перевірки товариства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.09.2015 № К/800/38166/15 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу відповідача.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.03.2019 касаційну скаргу відповідача прийняв до провадження та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Загальні положення та принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі та повноваження щодо приймання податкової звітності та податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку органами державної податкової служби України у період, охоплений перевіркою, був врегульований ПК України, Законом України „Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 № 851 (далі - Закон № 851) та наказом ДПА України „Про подання електронної податкової звітності" від 10.04.2008 № 233, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Обов'язковість подання податкової звітності до органу державної податкової служби виключно в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, запроваджено тільки для платників податків, що належать до великих та середніх підприємств (пункт 49.4 статті 49 ПК України). Усі інші платники можуть надсилати звітність в електронній формі за власним бажанням.

Згідно із пунктом 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації (пункт 49.15 статті 49 ПК України).

Згідно з пунктом 48.7 статті 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Положеннями розділу I Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПС України від 10.04.2008 № 233, визначено наступне.

Квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДФС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді. Квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Згідно з пунктом 7.4 пункту 7 розділу III Інструкції перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДФС згідно з пунктом 7.5 пункту 7 III Інструкції є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Підпунктом 7.6 пункту 7 III Інструкції визначено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Відповідно до підпунктів 49.9.1, 49.9.2 пункту 49.9 статті 49 ПК України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Як установили суди, ТОВ "Укрзернопром Агро" 20.05.2013 направило засобами електронного зв'язку податкову декларацію з ПДВ за квітень 2013 року і отримало квитанцію від 20.05.2013 № 2 (результат обробки - прийнято), при цьому повідомлення про відмову у прийнятті цієї податкової декларації до позивача не надходило. Всупереч положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) відповідач не надав суду докази щодо надання платнику повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації.

Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення від 24.03.2015 №0001872202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 1`464`166,50 грн.

Також є правильним висновок судів про протиправність податкового повідомлення-рішення від 24.03.2015 №0001882202 в частині застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій в сумі 912`348,68 грн за перевищення касового ліміту.

Відповідно до пункту 1.2 Положення № 637 ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Згідно з пунктом 5.2 Положення № 637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства

Як встановили суди, згідно з довідкою від 11.02.2015 №11/б та наказу від 01.02.2011 № 8/1-од "Про встановлення ліміту залишку готівки в касі" ліміт каси товариства становив 17,00 грн.

Відповідно до пункту 2.6 Положення №637 оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно до пункту 2.8 Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Згідно із пунктом 2.10 цього Положення підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п'яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (далі - видаткова відомість) (додаток 1).

Відповідно до пункту 3.4 Положення №637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Згідно із пунктом 3.5 Положення №637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до пункту 5.9 Положення №637 готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Фінансова відповідальність за порушення норм щодо обігу готівки встановлено Указом Президента України від 12.06.1995 №436/95.

Під час розгляду справи суди дослідити касовий ордер від 05.07.2012, який містить підпис одержувача - ОСОБА_2, її пояснення щодо отримання 05.07.2012 з каси товариства премії у сумі 456`174,34 грн з одночасним оформленням касового ордеру та дійшли правильного висновку про безпідставність застосування до позивача фінансових санкцій за перевищення товариством залишку готівки в касі на вказану суму.

Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновки судів.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду