Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.02.2018 року у справі №804/2612/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №804/2612/16

адміністративне провадження №К/9901/25896/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Юг-Зернотрейд»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2016 (головуючий суддя - Кононенко О.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 (головуючий суддя - Чепурнов Д.В., судді - Поплавський В.Ю., Сафронова С.В.)

у справі 804/2612/16

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Юг-Зернотрейд»

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування наказу, -

в с т а н о в и в:

11 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Юг-Зернотрейд» (далі -Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування наказу від 21.04.2016 №244 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надісланий на адресу позивача запит ОДПІ складений з порушенням вимог податкового законодавства, оскільки не містить жодної декларації, з якої б вбачалась невідповідність даних платника податків та перелічених у запиті даних контрагентів. За таких обставин, позивач вважає, що ОДПІ в порушення вимог частини другої статті 19 Конституції України вийшла за межі позовних вимог, призначивши документальну позапланову перевірку за відсутності встановлених податковим законодавством підстав для її призначення.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 25.05.2016, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016, у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що запит ОДПІ від 14.03.2016 №4923/10/04-82-14-03 відповідає вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України), вручений у спосіб, передбачений законом. З огляду на те, що на вказаний запит ОДПІ Товариство не надало пояснень та їх документального підтвердження, відповідач правомірно призначив документальну позапланову перевірку, а тому підстави для скасування наказу відсутні.

Не погодившись з такими судовими рішеннями, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким задовольнити позов. При цьому в обґрунтування касаційної скарги Товариство зазначило, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про правомірність дій відповідача щодо направлення запиту та призначення перевірки у зв'язку з ненаданням відповіді на такий запит.

Відповідач не скористався своїм правом надати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

20.02.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ наказом від 21.04.2016 №244 призначила документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин за період липень 2014 року - грудень 2015 року, тривалістю 5 робочих днів, з 22.04.2016.

22.04.2016 посадові особи контролюючого органу прибули до позивача для проведення перевірки, однак директор Товариства відмовив у допуску до перевірки, у зв'язку з відсутністю підстав для її проведення, про що зазначив у письмових поясненнях.

Як вбачається з наказу від 21.04.2016 №24, підставою для його прийняття слугував підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Так, відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. (пункт 78.4 статті 78 ПК України).

З наведених норм вбачається, що виявлена контролюючим органом недостовірність даних, що містяться у поданих платником податків податкових деклараціях, може бути підставою для призначення позапланової перевірки платника податків лише у випадку, коли сумніви, які виникли у контролюючого органу, не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

Отже, передувати прийняттю контролюючим органом наказу про проведення перевірки на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України має відповідний письмовий запит контролюючого органу про надання пояснень та їх документального підтвердження і невиконання такого запиту платником податків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на адресу Товариства направив запит №4923/10/04-82-14-03 від 14.03.2016 «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)».

У вказаному запиті зазначено, що виявлено факти, які свідчать про недостовірність визначення Товариством даних податкових зобов'язань по взаємовідносинах з контрагентами, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період липень 2014 року - грудень 2015 року. Про зазначене вказують результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих платником податків за відповідні періоди, та даних Єдиного реєстру податкових накладних, інформація щодо фактичної площі власних та орендованих земельних ділянок (у тому числі зареєстрованих у Держкомземі), чисельності працівників (у тому числі за договорами найму) у 2014-2015 роках, дані статичної звітності.

Так, відповідно до зазначеної податкової інформації відповідачем з'ясовано документальне оформлення господарських операцій з реалізації Товариством сільськогосподарської продукції покупцям за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки встановлено відсутність реального (законного) джерела введення в обіг при первинному продажі ідентифікованого товару (відсутнє дійсне формування цього активу).

З огляду на викладені обставини відповідач дійшов висновку про недотримання Товариством норм п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.10 ст. 201, п.п. 209.1, 209.6, 209.15, 209.17 ст. 209 ПК України, частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, у зв'язку з чим запропонував позивачу потягом 10 робочих днів з дня отримання цього запиту надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу наведених вище фактів.

У свою чергу, Товариство на запит від 14.03.2016 №4923/10/04-82-14-03 листом від 25.03.2016 повідомило про відмову у наданні пояснень та підтверджуючих документів, посилаючись на невідповідність його вимогам законодавства.

Правовідносини з приводу підстав та організації направлення запиту контролюючим органом і надання на нього відповіді платником податків визначені пунктом 73.3 статті 73 ПК України.

Так, пунктом 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з абзацом п'ятим пункту 73.3 статті 73 ПК України, у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Аналіз зазначених норм податкового законодавства свідчить про те, що запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто, чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Як встановлено вище, запит ОДПІ від 14.03.2016 №4923/10/04-82-14-03 складений відповідно до приписів пункту 73.3 статті 73 ПК України та містить підстави для його направлення. У ньому зазначено, в яких податкових деклараціях та за який період виявлено недостовірність даних та в чому це полягає, перелік конкретних порушень формування податкового кредиту, які були допущені Товариством при здійсненні господарських відносин з контрагентам, а також обставини, які свідчать про наявність у відповідача сумнівів щодо реальності господарських операцій Товариства з вказаним контрагентом. Зазначене, у свою чергу, свідчить про обов'язок позивача надати пояснення та їх документальні підтвердження на отриманий від відповідача запит.

За таких обставин, враховуючи відмову Товариства надати пояснення та їх документальні підтвердження, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстави, визначеної пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, для призначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства та правомірність прийняття оскаржуваного наказу від 21.04.2016 №244.

Доводи позивача про те, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі №21-425а14, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у даній постанові мова йде про наслідки невиконання вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, а також п. 79.2 ст.79 ПК України, яким передбачено умови та порядок прийняття контролюючим органом рішень про проведення документальних невиїзних перевірок, порядок ознайомлення з такими рішеннями (наказами) платників податків. Між тим, у спірних правовідносинах ОДПІ прийняла наказ про проведення документальної виїзної перевірки, при цьому умови, порядок прийняття наказу та порядок ознайомлення з ним Товариства, як вище зазначалося, відповідачем дотримано.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у судових рішеннях повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Юг-Зернотрейд» залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова