Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №826/19733/16

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2018 Київ К/9901/2087/17 826/19733/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/19733/16

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури міста Києва, Печерського районного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 31 серпня 2017 року у складі судді-доповідача Файдюка В. В.,

у с т а н о в и в :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури міста Києва, Печерського районного суду міста Києва, в якому просив:

визнати незаконною бездіяльність Печерського районного суду міста Києва в ухиленні від звернення до виконання рішення і зобов'язати звернути до виконання рішення, а саме: ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Батрин О. В. від 30 вересня 2016 року № 757/44307/16-к;

визнати незаконною бездіяльність прокуратури міста Києва у невиконанні рішення та зобов'язати його виконати, а саме: вручити копію постанови від 28 квітня 2016 року про закриття кримінального провадження від 22 жовтня 2015 року № 22015000000000329;

визнати протиправною бездіяльність Прокуратури міста Києва у невиконанні з травня 2016 року по теперішній час вимог частини п'ятої статті 284 КПК України про вручення ОСОБА_1 копії постанови від 28 квітня 2016 року про закриття кримінального провадження від 22 жовтня 2015 року № 22015000000000329 та зобов'язати вручити копію даної постанови;

визнати незаконною бездіяльність Печерського районного суду міста Києва в ухиленні від розгляду та наданні ОСОБА_1 відповіді на звернення, зареєстрованого канцелярією відповідача за вхідним від 10 жовтня 2016 року № 100902;

зобов'язати Печерський районний суд міста Києва розглянути та надати ОСОБА_1 відповідь на звернення за вхідним від 10 жовтня 2016 року № 100902;

відшкодувати на користь ОСОБА_1 з коштів державного бюджету моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень.

Постановою від 13 липня 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва позов задовольнив частково:

визнав протиправною бездіяльність Прокуратури міста Києва у невиконанні ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року № 757/44307/16-к;

визнав протиправною бездіяльність Прокуратури міста Києва у невиконанні вимог частини п'ятої статті 284 КПК України про вручення ОСОБА_1 копії постанови від 28 квітня 2016 року про закриття кримінального провадження від 22 жовтня 2015 року № 22015000000000329;

зобов'язав Прокуратуру міста Києва вручити ОСОБА_1 копію постанови від 28 квітня 2016 року про закриття кримінального провадження від 22 жовтня 2015 року № 22015000000000329;

стягнув на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 (ста) гривень з бюджетних асигнувань прокуратури міста Києва;

в іншій частині в позові відмовив.

У подальшому Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 вересня 2017 року за результатом розгляду апеляційної скарги Прокуратури міста Києва скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив рішення про відмову в позові.

Поряд із цим, не погоджуючись із постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2017 року ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Суддя-доповідач Київського апеляційного адміністративного суду ухвалою від 03 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 13 липня 2017 року залишив без руху та надав апелянтові строк у десять днів із дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвала судді-доповідача суду апеляційної інстанції від 03 серпня 2017 року мотивована недоданням апелянтом до скарги документу про сплату судового збору.

04 серпня 2017 року копію ухвали судді-доповідача суду апеляційної інстанції від 03 серпня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху направлено на адресу електронної пошти ОСОБА_1, зазначену ним в апеляційній скарзі.

Електронними листами від 04 серпня 2017 року ОСОБА_1 у відповідь на електронний лист суду апеляційної інстанції від 04 серпня 2017 року виказав незгоду з ухвалою судді-доповідача суду апеляційної інстанції від 03 серпня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху щодо необхідності сплати судового збору.

Електронними листами від 16 серпня 2017 року ОСОБА_1 надіслав на адресу суду апеляційної інстанції заяву, за змістом якої повторно висловив незгоду щодо необхідності сплати судового збору та наполягав на відкритті апеляційного провадження за його скаргою.

Електронним листом від 23 серпня 2017 року ОСОБА_1 надіслав на адресу суду апеляційної інстанції заяву про надання копій судових рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених у цій адміністративній справі.

23 серпня 2017 року ОСОБА_1 отримав на руки копію ухвали судді-доповідача Київського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Суддя-доповідач Київського апеляційного адміністративного суду ухвалою від 31 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 13 липня 2017 року повернув апелянтові.

Ухвала судді-доповідача суду апеляційної інстанції від 31 серпня 2017 року мотивована не усуненням апелянтом недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху згідно з ухвалою судді-доповідача суду апеляційної інстанції від 03 серпня 2017 року.

В мотивувальній частині ухвали від 31 серпня 2017 року суддя-доповідач суду апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою з тих підстав, що наявні в матеріалах справи копії пенсійного посвідчення та інших документів не дають змоги оцінити майновий стан апелянта.

Також 31 серпня 2017 року ОСОБА_1 надіслав на адресу суду апеляційної інстанції заяву про роз'яснення ухвали судді-доповідача Київського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Суддя-доповідач Київського апеляційного адміністративного суду ухвалою від 06 вересня 2017 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали від 03 серпня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 13 липня 2017 року та ухвалу судді-доповідача Київського апеляційного адміністративного суду ухвалою від 31 серпня 2017 року про повернення апеляційної скарги, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 19 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року та відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 в частині перегляду у касаційному порядку постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2017 року.

Верховний Суд ухвалою від 02 січня 2018 року прийняв касаційну скаргу до провадження.

Отже, предметом дослідження в суді касаційної інстанції є законність та обґрунтованість повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 13 липня 2017 року згідно з ухвалою судді-доповідача Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року. При касаційному розгляді суд не досліджує доводи касаційної скарги ОСОБА_1 та доповнень до неї, що стосуються оскарження інших, ніж згадане, судових рішень.

Касаційна скарга в частині оскарження ухвали судді-доповідача Київського апеляційного адміністративного суду 31 серпня 2017 року мотивована тим, що апеляційна скарга повернута з підстав ненадання документу про сплату судового збору незаконно, оскільки ОСОБА_1 звільнений від його сплати за 15 ухвалами адміністративних судів, постановлених протягом 2016-2017 років, за стабільно-скрутного майнового стану, що, на думку останнього, звільняє його від повторного доказування обставин його майнового стану.

Також скаржник стверджує, що ухвалу судді-доповідача про залишення апеляційної скарги без руху постановлено 03 серпня 2017 року, а вручено апелянтові лише 23 серпня 2017 року, чим порушено строк її вручення. Наданий судом десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги закінчився лише 04 вересня 2017 року, але ухвалу про повернення апеляційної скарги постановлено 31 серпня 2017 року.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що 31 серпня 2017 року він подав до суду апеляційної інстанції заяву про роз'яснення ухвали судді-доповідача від 03 серпня 2017 року, а тому суддя-доповідач суду апеляційної інстанції не мав права постановляти ухвалу від 31 серпня 2017 року про повернення апеляційної скарги, адже подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення.

Відповідач - Печерський районний суд міста Києва подав заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги є такими, що не містять правового підґрунтя, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Інші учасники справи заперечень на касаційну скаргу не надали.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 159 Кодекс адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, яка була чинна на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині тверджень скаржника про те, що він звільнений від сплати судового збору за 15 ухвалами адміністративних судів, постановлених протягом 2016-2017 років, суд касаційної інстанції виходить із такого.

Згідно з частинами першою, другою статті 87 указаного Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частина перша статті 88 цього ж Кодексу закріплює, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» у вказаній редакції закріплено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом частини другої цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Комплексний аналіз указаних законодавчих положень дає підстави для таких висновків.

Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 88 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, та статтею 8 Закону України «Про судовий збір» в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

При цьому звільнення від сплати судового збору на певній стадії судового процесу не створює пільг щодо його сплати на інших його стадіях чи в інших судових провадженнях.

Отже, доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Крім того, ні в апеляційній скарзі, ні в поданих у подальшому до суду апеляційної інстанції заявах (клопотаннях) позивач не просив звільнити його від сплати судового збору в порядку, передбаченому зазначеними законодавчими положеннями, доказів щодо наявності скрутного матеріального становища тощо до апеляційної скарги та вказаних заяв (клопотань) не надавав.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо порушення строку вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, суд виходить із такого.

Згідно з частиною першою статті 38 Кодекс адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, суб'єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою (факсимільним повідомленням) на адресу електронної пошти або на номер факсу (телефаксу), які містяться у Єдиній базі даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб'єктів владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду і приєднується секретарем судового засідання до справи. Таке підтвердження є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду. Якщо протягом двох робочих днів з дня направлення тексту повістки підтвердження від суб'єкта владних повноважень не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду.

Одночасно з надсиланням тексту повістки суд, у разі якщо справа розглядається за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень, повідомляє суб'єкта владних повноважень про наявні у нього матеріали, які підлягають врученню йому як стороні, та про можливість їх отримання лише безпосередньо у суді.

Частиною другою цієї ж процесуальної норми закріплено, що порядок частини першої цієї статті може бути застосовано також щодо особи, яка бере участь у справі, незалежно від того, чи є вона суб'єктом владних повноважень, у разі, якщо вона зазначила адресу своєї електронної пошти (номер факсу, телефаксу) і не висловила заперечень проти її використання для одержання текстів судових рішень та інших документів.

Як уже зазначено, копію ухвали судді-доповідача суду апеляційної інстанції від 03 серпня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху направлено на адресу електронної пошти ОСОБА_1, зазначену ним в апеляційній скарзі, 04 серпня 2017 року.

Зміст приведених вище листів позивача, адресованих суду апеляційної інстанції, свідчить про обізнаність ОСОБА_1 з ухвалою судді-доповідача суду апеляційної інстанції від 03 серпня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху через 29 хвилин (04 серпня 2017 року об 11:35) після направлення копії цієї ухвали судом апеляційної інстанції 04 серпня 2017 року об 11:06.

З урахуванням положень частини другої статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, суд також констатує відсутність у матеріалах справи заперечень позивача щодо використання зазначеної ним адреси електронної пошти для одержання текстів судових рішень та інших документів.

Таким чином доводи касаційної скарги в цій частині також не знайшли свого підтвердження.

Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги щодо протиправності повернення апеляційної скарги з тих підстав, що апелянт подав заяву про роз'яснення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту (частина перша).

Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (частина друга).

Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення протягом десяти днів із повідомленням заявника (особи, яка бере участь у справі, державного виконавця, які звернулися із заявою про роз'яснення судового рішення) та осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення (частина третя).

Подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (частина четверта).

Аналіз положень частини четвертої статті 170 Кодекс адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, дає підстави для висновку, що останні поширюються на судові рішення, які можуть бути виконані, в тому числі й у примусовому порядку, а метою роз'яснення за загальним змістом цієї статті має бути точне та неухильне виконання судового рішення. У свою чергу, до таких судових рішень не відносяться ухвали суду з процесуальних питань, у тому числі про залишення заяви (скарги) без руху.

Згідно з реченням другим частини шостої статті 187 указаного Кодексу до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

За правилами частин другої-третьої статті 189 цього процесуального закону отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 187 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою статті 108 цього ж Кодексу встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що повертаючи ОСОБА_1 апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції з підстав не усунення ним недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення процесуального закону, що діяв на час вирішення питання прийняття апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстави для його скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадане судове рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх