В Е Р Х О В Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2018 Київ К/9901/1554/18 820/19299/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №820/19299/14

за позовом: ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа - Міністр внутрішніх справ України Аваков Арсен Борисович про поновлення на публічній службі, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Харківського окружного адміністративного суду, прийняту 22 грудня 2014 року у складі колегії суддів : головуючого судді - Зінченко А.В., суддів - Рубан В.В., Спірідонова М.О. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду, постановлену 31 березня 2015 року у складі колегії суддів : головуючого судді - Шевцової Н.В., суддів: Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа - Міністр внутрішніх справ України Аваков Арсен Борисович, в якому просили:

- скасувати наказ 412 о/с начальника Головного управління МВС України в Харківській області від 19.09.2014 р. в частині переведення ОСОБА_2 з посади заступника начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в Харківській області на посаду начальника відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп управління по боротьбі з організованою злочинністю управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в Харківській області;

- скасувати наказ № 412 о/с начальника Головного управління МВС України в Харківській області від 19.09.2014 р. в частині переведення ОСОБА_3 з посади начальника відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп управління по боротьбі з організованою злочинністю управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в Харківській області на посаду заступника начальника відділу тактичної та стратегічної розвідки управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в Харківській області;

- скасувати наказ Міністерства Внутрішніх справ України від 25.09.2014 р. № 1939 о/с в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_2 (М-092677) з посади начальника відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп управління по боротьбі з організованою злочинністю управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в Харківській області та відрядження для подальшого проходження служби до Головного управління МВС України у Луганській області;

- скасувати наказ Міністерства Внутрішніх справ України від 25.09.2014 р. № 1939 о/с в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_3 (М-092677) з посади начальника відділу тактичної та стратегічної розвідки управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в Харківській області та відрядження для подальшого проходження служби до Головного управління МВС України у Луганській області;

- поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в Харківській області;

- поновити ОСОБА_3 на посаді начальника відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в Харківській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані накази є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки суперечать нормам п.42, 45, 21 Положення «Про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ», затвердженим Постановою КМ УРСР № 114 від 29.07.1991 р. (надалі - Положення № 114).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, позов задоволено частково. Скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25.09.2014 р. № 1939 о/с в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_3 (М-092677) з посади начальника відділу тактичної та стратегічної розвідки управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в Харківській області та відрядження для подальшого проходження служби до Головного управління МВС України у Луганській області. Скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25.09.2014 р. № 1939 о/с в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_2 (М-092677) з посади начальника відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп управління по боротьбі з організованою злочинністю управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в Харківській області та відрядження для подальшого проходження служби до Головного управління МВС України у Луганській області. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржувані накази щодо позивачів не містять конкретних умов, за яких згідно із Положенням №114 можливе здійснення переміщення або звільнення, а тому їх не можна визнати таким, що прийняті у законний спосіб.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Міністерство внутрішніх справ України звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуваний наказ не має містити обґрунтування щодо його прийняття, оскільки достатнім є посилання на п.21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року, яким визначено, що особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.

Позивачі заперечень на касаційну скаргу не подавали.

04 січня 2018 року касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження із врахуванням положень, встановлених статтею 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу № 148 від 28.07.2011 р., підполковника ОСОБА_2 було призначено на посаду заступника начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в Харківській області, а підполковника ОСОБА_3 призначено на посаду начальника відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в Харківській області.

19.09.2014 р. позивачі відповідно до листів тимчасової непрацездатності перебуваючи на лікарняному з'явилися до начальника Головного управління МВС України в Харківській області та на його пропозицію про переведення на іншу посаду склали рапорт про переведення.

Відповідно до наказу № 412 о/с від 19.09.2014 р., підполковника ОСОБА_2, було призначено на посаду начальника відділу боротьби з легалізацією доходів організованих злочинних груп управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в Харківській області, а підполковника ОСОБА_3 призначено на посаду заступника начальника відділу тактичної та стратегічної розвідки управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в Харківській області.

Про прийняття наказу № 412 о/с від 19.09.2014 р. та переведення на посади відповідно до складених рапортів під час лікарняного їм стало відомо 07.11.2014 р.

Крім того, 07.11.2014 р. ГУМВС в Харківській області повідомило їх про звільнення з займаних посад та відрядження наказом Міністра Внутрішніх справ України Авакова А.Б. № 1939 о/с від 25.09.2014 р. відповідно до вимог п. 21 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114, для подальшого проходження служби до Головного управління МВС України в Луганській області.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про міліцію» № 565-ХІІ міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

За приписами ч. 1 ст. 18 Закону № 565-ХІІ порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктів 10, 11 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року (далі - Положення) особи рядового і начальницького складу ОВС користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами ОВС і цим Положенням.

Перевіряючи спірний наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25.09.2014 р. № 1939 о/с на відповідність його вимогам законодавства України, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним наказом № 1939 о/с від 25.09.2014р. позивачів звільнено із займаних посад в Головному управлінні МВС України в Харківській області та відряджено для подальшого проходження служби до Головного управління МВС України у Луганській області, обставин, які стали підставою для його прийняття наказ не містить.

Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, відбулося переміщення осіб старшого начальницького складу органів внутрішніх справ до управління Міністерства внутрішніх справ України іншої області.

За приписами п. 42 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29 липня 1991 року (далі - Положення) Переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться: а) на вищі посади - в порядку просування по службі; б) на рівнозначні посади - у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров'я, віку та підготовки за новою спеціальністю; в) у зв'язку з початком навчання у закладах Міністерства внутрішніх справ - при звільненні зі штатної посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання; г) на нижчі посади - за підставами, передбаченими пунктом 45 цього Положення.

Рішення про переміщення по службі осіб середнього, старшого або вищого начальницького складу приймається відповідним начальником з урахуванням думки їх прямих начальників і колективу працівників.

Згідно п. 21 Положення особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що зміна місця проходження служби та переміщення працівників мають бути обґрунтованими, вмотивованими та викликана інтересами служби.

У свою чергу наказ щодо особи середнього, старшого і вищого начальницького складу МВС, який не містить конкретних умов, за яких згідно із Положенням можливе здійснення переміщення або звільнення, не можна визнати таким, що прийнятий у законний спосіб.

Така правова позиція узгоджується із позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011р. по справі № 21-52а11.

Разом з тим, судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що оскаржуваний наказ не містить підстав, мотивів для переміщення позивачів по службі в органах внутрішніх справ шляхом їх звільнення та відрядження до іншого обласного управління МВС, а також обставин, які стали підставою для його прийняття.

На виконання ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) судами вживались заходи щодо витребування від представника відповідачів доказів на підтвердження обґрунтованих підстав для відрядження позивачів для проходження служби до Головного управління МВС України у Луганській області та їх звільнення із займаних посад. Однак, таких доказів представником відповідачів надано не було.

Відповідно до приписів п.138 «Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади», яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011р. №1242 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі виникнення потреби у направленні працівника у відрядження, не передбачене планом роботи установи, керівником структурного підрозділу, в якому працює працівник, готується доповідна записка на ім'я керівника установи або його заступника, в якій зазначається про те, куди, на який строк, з якою метою відряджається працівник. Доповідна записка разом з проектом наказу про відрядження, підготовленим відповідно до абзацу 2 п. 85 цієї Інструкції, передається керівникові установи, як правило, не пізніше ніж за три доби до початку відрядження.

В касаційній скарзі відповідач зазначив, що підставою для видання оскаржуваного наказу стала гостра необхідність залучення досвідчених працівників міліції, які мають досвід служби в підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю для стабілізації криміногенної ситуації на території Луганської та Донецької областей.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, доказів щодо видання наказу про звільнення та переміщення позивачів саме з цих підстав відповідачем не надано, а наказ таких підстав не містить.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем - Міністерством внутрішніх справ України не доведено обґрунтованості прийнятого ним наказу № 1939 о/с від 25.09.2014р. в частині звільнення позивачів та відрядження їх для подальшого проходження служби до Головного управління МВС України у Луганській області.

Щодо посилань відповідача на відсутність обов'язку наведення у наказі про переміщення підстав такого переміщення, оскільки такий наказ містить посилання на п.21 Положення №114, колегія суддів зазначає, що п.21 містить загальні положення щодо проходження служби, а п.42 даного положення, в свою чергу, встановлює спеціальні умови, що стосуються переміщення працівників міліції до нового місця проходження служби і підлягає застосування в сукупності з п.21при регулюванні вищезазначених правовідносин.

Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа - Міністр внутрішніх справ України Аваков Арсен Борисович про поновлення на публічній службі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх