Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 жовтня 2018 року

справа №813/192/16

адміністративне провадження №К/9901/38082/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у складі судді Потабенко В.А. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у складі колегії суддів Ліщинського А.М., Довгої О.І., Запотічного І.І. у справі №813/192/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання незаконними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

28 січня 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - підприємець, позивач у справі) звернувся до суду з адміністративним позовом до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання незаконними і скасування рішень № 262 від 30 грудня 2015 року, яким до позивача за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн та № 263 від 30 грудня 2015 року, яким до позивача за реалізацію алкогольного напою (пива) особі, яка не досягла 18 років застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

31 березня 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2016 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовані прийняті податковим органом рішення про застосування фінансових санкцій № 262 від 30 грудня 2015 року та № 263 від 30 грудня 2015 року з мотивів недоведеності податковим органом складів правопорушень, за які позивача притягнуто до відповідальності.

У травні 2017 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій податковий орган, посилаючись на необґрунтованість судових рішень, внаслідок неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову у задоволені позову у повному обсязі.

Скаржник наголошує на доведеності належними доказами складів правопорушень, передбачених абзацом 5 частини 2 статті 17 та абзацом 9 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР). При цьому, мотивів того в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права заявник касаційної скарги не наводить.

21 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано справу № 813/192/16 з суду першої інстанції.

Позивач скористався своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу, в яких заперечуючи проти неї з огляду на законність та обґрунтованість судових рішень, просив відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін. Наголошує на недоведеності з боку відповідача фактів вчинених правопорушень.

11 січня 2018 року справа № 813/192/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

14 березня 2018 року справа № 813/192/16 передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій).

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону вони відповідають з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що згідно матеріалів подання Буського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області № 5008 від 28 серпня 2015 року, 18 серпня 2015 року гр. ОСОБА_2 (ПП ОСОБА_1.) продавець магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованого за адресою: Львівська, Буський район, с. Куткір всупереч вимогам статті 15 Закону №481/95-ВР, реалізувала неповнолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, слабоалкогольний напій - одну пляшку пива "Жигулівське" ємністю 0,5 л.

За вказане правопорушення стосовно реалізатора (продавця) складено адміністративний протокол за ознаками частини другої статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зазначене подання надійшло на адресу податкового органу разом з матеріалами про адміністративне правопорушення, а саме копією протоколу ЛВ № 000788, копією пояснень неповнолітнього ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_2, копією свідоцтва про народження ОСОБА_3, копією Ф-1 ОСОБА_2, копією договору оренди нежилих приміщень та копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

За результатами розгляду вказаних документів, податковим органом винесено рішення № 262 від 30 грудня 2015 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 17000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкоголем без наявності ліцензії (п.2 ч.1 ст.15-3 Закону №481/95-ВР) та рішення № 263 від 30 грудня 2015 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 6800,00 грн. за реалізацію алкогольних напоїв неповнолітній особі (ч.11 ст.15 Закону №481/95-ВР).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, регулюються Законом №481/95-ВР.

У відповідності до статті 15-3 цього Закону, забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів зокрема особам, які не досягли 18 років.

Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

За положеннями абзацу дев'ятого статті 17 Закону №481/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Частиною 11 статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до абзацу п'ятого частини 2 статі 17 Закону №481/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Суди попередніх інстанцій висновуючись на аналізі наведених норм, встановили відсутність належних і допустимих доказів в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час ухвалення судових рішень судами попередніх інстанцій) щодо підтвердження факту продажу товару (пива) суб'єктом господарювання, яким є розрахунковий документ встановленої форми та змісту (касовий або товарний чек) з його обов'язковими реквізитами (найменування фізичної особи - підприємця та адреса торгової точки; ідентифікаційний код; кількість, ціна та назва товару; ціна за одиницю товару; форма і сума оплати; загальна сума придбаних товарів тощо), що свідчить про недоведеність складу правопорушень (протиправної дії), покладених в основу прийняття спірних рішень.

Судами попередніх інстанцій проаналізовані долучені до матеріалів справи докази, зокрема подання правоохоронних органів, пояснення неповнолітнього і продавця магазину, копія свідоцтва про народження неповнолітнього, та здійснено обґрунтований висновок, що ці докази у своїй сукупності не доводять інкримінованих позивачу порушень Закону №481/95-ВР. Інших доказів, які б підтверджували факт продажу алкогольних напоїв матеріали справи не містять, а відтак податковим органом не дотримано обов'язку щодо доказування правомірності своїх рішень в розумінні частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час ухвалення судових рішень судами попередніх інстанцій).

Судами попередніх інстанцій правильно зауважено, що у разі виявлення порушень суб'єктами господарювання, обов'язком контролюючого органу є встановлення таких порушень та фіксація їх в акті перевірки на підставі належних доказів, які в межах спірних правовідносин відсутні.

Судами першої та апеляційної інстанцій серед іншого зазначено, що позивач в судовому засіданні наголосив, що підприємницьку діяльність, яка полягає у продажі продуктів харчування, розпочав 22 вересня 2015 року. Наміру реалізовувати алкогольні напої не мав, тому за отриманням ліцензії для продажу алкогольних напоїв ніколи не звертався та касовий апарат не встановлював. Ці доводи позивача податковим органом не спростовані, наявність або відсутність у позивача алкогольних напоїв на реалізацію податковим органом не встановлювалося.

В судовому засіданні судом першої інстанції оглянуто оригінал книги обліку доходів серії М № 1 від 15 липня 2015 року, з якої вбачається, що торгівлю позивач розпочав з 22 вересня 2015 року (копії книги долучено до матеріалів справи). Матеріалами справи підтверджено відсутність у позивача найманих працівників.

Суди попередніх інстанцій дослідили пояснення неповнолітньої особи, згідно до яких пляшка пива "Жигулівське" ємністю 0,5 л придбана ОСОБА_3 у магазині білого кольору, без зазначення точного місця розташування магазину (будинку, вулиці), та дійшли обґрунтованого висновку, що вказані пояснення не можуть вважатися належним доказом порушення позивачем вимог Закону №481/95-ВР, а відтак, не прийняті судами до уваги при вирішення даної справи.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення позивачем порушень Закону №481/95-ВР, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

При розгляді та вирішенні справи суди попередніх інстанції надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам. Жодні доводи скаржника не спростовують правильності прийнятих судами попередніх інстанцій рішень.

Суд касаційної інстанції визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм належну правову оцінку на підставі норм закону.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у справі №813/192/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер