Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

Київ

справа №810/3202/17

адміністративне провадження №К/9901/38748/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів - Шарапи В.М., Білоуса О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів Лиска І.Г., Василенко Г.Ю., Панченко Н.Д.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року (прийняту у складі колегії суддів Сорочка Є.О., Земляної Г.В., Ісаєнко Ю.А.)

у справі за позовом ОСОБА_2

до Національного агентства з питань запобігання корупції

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття виправленої декларації за 2016 рік та зобов'язати відповідача прийняти виправлену декларацію за 2016 рік.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, вважає постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року необґрунтованими просить їх скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, зокрема, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі - Закон №1700-VII).

Позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний прийняти виправлену електронну декларацію, недоліки якої було виявлено позивачем самостійно.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 45 №1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року №3 (далі - Порядок).

Згідно пунктів 2, 4, 9 розділу ІІ Порядку суб'єкти декларування подають до Реєстру зазначені в пункті 1 цього розділу документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів на веб-сайті Реєстру відповідно до технічних вимог до форм.

Зареєстровані в Реєстрі суб'єкти декларування мають право подавати документи у разі їх відповідності технічним вимогам до форми і проходження логічних перевірок, переглядати подані ними документи.

Кожному поданому документу Реєстр автоматично надає унікальний ідентифікатор документа та накладає на нього електронну печатку Реєстру, що унеможливлює внесення несанкціонованих змін до поданого документа (забезпечує цілісність документа).

Подання документа до Реєстру підтверджується шляхом надсилання повідомлення суб'єкту декларування на адресу його електронної пошти, вказану під час реєстрації в Реєстрі, та до персонального електронного кабінету суб'єкта декларування.

Після отримання зазначеного повідомлення суб'єкт декларування зобов'язаний невідкладно, але не пізніше семи днів після дня отримання такого повідомлення, перевірити зміст поданого ним документа та у разі виявлення неповних або недостовірних відомостей в ньому подати виправлений документ відповідно до цього Порядку.

Відповідно до пунктів 4, 7 розділу ІІ Порядку, 4. Зареєстровані в Реєстрі суб'єкти декларування мають право подавати виправлені документи у строки та в порядку, визначені в пункті 7 цього розділу.

Суб'єкт декларування має право за власною ініціативою подати виправлену декларацію упродовж семи днів після дня подання первинної декларації, до якої подається виправлена версія, шляхом створення та подання виправленого документа у Реєстрі.

У разі притягнення суб'єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб'єкт декларування зобов'язаний подати відповідну декларацію або виправлену декларацію з достовірними відомостями у строк, визначений уповноваженою особою Національного агентства.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону №1700-VII упродовж семи днів після подання декларації суб'єкт декларування має право подати виправлену декларацію.

У разі притягнення суб'єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб'єкт декларування зобов'язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

Отже, з аналізу вищевказаних норм Суд робить висновок, що законодавством встановлено строки для подання виправленої декларації, а саме сім днів після подання декларації. Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, тому дотримання строків є обов'язковою умовою, зокрема, для суб'єктів на яких поширюється дія Закону №1700-VII.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що після подачі відповідної декларації, суб'єкт декларування зобов'язаний невідкладно, перевірити її зміст та у разі виявлення неповних або недостовірних відомостей в ній подати виправлену декларацію. Зазначені дії можуть бути вчинені суб'єктом декларування виключно в межах семи днів з дня подання відповідної первинної декларації. Права подачі виправленої декларації у випадку самостійного виявлення декларантом недостовірних відомостей у первинній декларації поза цим строком норми чинного законодавства не передбачають.

Як зазначалося в рішенні суду першої інстанції, зокрема, Абзацом другим пункту 7 розділу II Порядку (в редакції, яка діяла, до набрання чинності рішенням Національного агентства від 02 грудня 2016 року №132 «Про внесення зміни до Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за №99/29967) було визначено, що якщо після спливання цього строку суб'єкт декларування виявить неповні чи неправильні відомості в поданій ним декларації (або у виправленій декларації), він повідомляє про це Національне агентство через персональний електронний кабінет та подає виправлену декларацію згідно з рішенням уповноваженої особи Національного агентства.

З метою приведення Порядку у відповідність до вимог Закону рішенням Національного агентства від 02 грудня 2016 року №132 «Про внесення зміни до Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за №99/29967, абзац другий пункту 7 розділу II Порядку виключено.

Тобто, законодавець передбачив єдиний виняток, у якому суб'єкт декларування зобов'язаний та, відповідно, має можливість подати виправлену декларацію - після притягнення його до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей.

За таких обставин, Суд, вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому робить висновок про відсутність підстав для їх скасування.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М.Бевзенко

Судді В.М.Шарапа

О.В.Білоус