Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.04.2019 року у справі №820/5748/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 квітня 2019 року

справа №820/5748/16

адміністративне провадження №К/9901/40730/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у складі судді Панченко О.В.,

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у складі суддів Бартош Н.С., Курило Л.В., Присяжнюк О.В.,

у справі № 820/5748/16

за позовом Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

до Державного підприємства «Харківський механічний завод»

про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Харківський механічний завод» (далі - Підприємство, платник податків, відповідач у справі), в якому просила надати дозвіл на погашення суми податкового боргу Підприємства в сумі 3 379 026,68 грн за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

07 грудня 2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що обов'язкова підстава для надання дозволу на погашення податкового боргу шляхом реалізації майна - недостатність коштів, які перебувають у власності платника податку, що позивачем не доведено.

У червні 2017 року позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій. У касаційній скарзі податковий орган посилається на рішення Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2016 року у справі № 820/891/15, яким надано дозвіл на погашення податкового боргу Підприємства за рахунок реалізації майна, що знаходиться у податковій заставі, в якій зазначені обставини, що мають значення для вирішення цієї справи.

20 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано справу № 820/5748/16 з Харківського окружного адміністративного суду.

12 січня 2018 року справа № 820/5748/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/40730/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Заперечення або відзив від відповідача до Суду на касаційну скаргу позивача не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство має податковий борг перед бюджетом у загальній сумі 3379026,68 грн:

- з податку на додану вартість у розмірі 2076754,68 грн, з яких 1460260,49 грн за основним платежем, 190020,92 грн штрафних санкцій та 426473,27 грн пені, що виник на підставі поданих підприємством до податкового органу податкових декларацій з податку на додану вартість, уточнюючих розрахунків до декларації з податку на додану вартість, податкових повідомлень-рішень, нарахованих платежів в картці облікового рахунку платника податку, в тому числі пені, за рішеннями суду про розстрочку/відстрочку сплати податкового боргу за період 2014-2016 рік, що містяться в матеріалах справи;

- з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 575785,20 грн, з яких 558526,86 грн за основним платежем, 2876,13 грн штрафних санкцій та 14382,21 грн - пені, який виник на підставі поданого до податкового органу податкового розрахунку земельного податку з декларацій з плати за землю, податкових повідомлень-рішень, наказу ДПА України про розстрочку сплати боргу, що містяться в матеріалах справи;

- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 560602,31 грн, з яких 538201,00 грн за штрафними санкціями та 22401,71 грн пені, що виникли на підставі податкової декларації на прибуток підприємства від 18 лютого 2015 року №9087505437 та податкових повідомлень-рішень від 24 червня 2015 року №0005891502, від 11 грудня 2015 року №0010451503, що містяться в матеріалах справи;

- з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності у сумі 27422,31 грн, з яких 24031,48 грн за основним платежем, 977,10 грн штрафних санкцій та 2413,73 грн пені, що виникли з розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального від 08 лютого 2013 року №9086990678, податкових повідомлень-рішень від 24 червня 2015 року №005901502 та від 14 квітня 2016 року №003041503, які містяться в матеріалах справи.

З метою погашення податкового боргу податковим органом виставлені податкові вимоги форми "Ю2" від 05 жовтня 2010 року №2/450 на суму 117991,35 грн, від 02 листопада 2010 року "Ю1" №1/494 на суму 40872,65 грн.

Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, Суд приходить до висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування судових рішень, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Положеннями пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22. Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Якщо достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7-95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що Податковим кодексом України чітко визначено послідовність дій податкового органу щодо стягнення податкового боргу. Надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, можливо лише за умови недостатності коштів, які перебувають у власності такого платника.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано документів, які б свідчили про неможливість погашення податкового боргу за рахунок коштів та позивач не обґрунтовує вимоги наявністю рішення суду про стягнення податкового боргу за рахунок коштів та неможливістю його виконання.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що згідно зі статтею 95 Податкового кодексу України, погашення податкового боргу за рахунок майна здійснюється лише в разі недостатності коштів на рахунках та відповідно неможливістю стягнення таких коштів.

Судами попередніх інстанції також встановлено, що відповідач вживає заходи для погашення суми податкового боргу, що підтверджується постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі № 820/3640/15, розрахунками земельного податку за 2014-2015 роки та платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Посилання податкового органу на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2016 року у справі № 820/891/15 як на преюдицію в розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та статті 78 цього Кодексу в чинній редакції є неприйнятним, оскільки обставини встановлені у вказаній справі знаходяться за межами розгляду цієї справи, так як позивач має довести відсутність коштів на рахунках Підприємства станом саме на час подання позову у цій справі. Тому обставини встановлені у справі № 820/891/15 не є тотожними обставинам цієї справи.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, аналізуючи положення Податкового кодексу України, враховуючи порушення послідовності дій податкового органу щодо стягнення податкового боргу, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для надання дозволу на погашення суми податкового боргу Підприємства за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Позивач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірних правовідносин, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі № 820/5748/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер