Історія справи

Постанова КАС ВП від 17.10.2024 року у справі №160/8432/20
Ухвала КАС ВП від 15.06.2021 року у справі №160/8432/20
Постанова КАС ВП від 23.03.2023 року у справі №160/8432/20
Постанова КАС ВП від 12.10.2023 року у справі №160/8432/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року

м. Київ

справа № 160/8432/20

адміністративне провадження № К/9901/23549/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.

розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу №160/8432/20

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування наказу, поновлення на посаді, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, ухвалену у складі: головуючого судді Іванова С.М., суддів Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП у Дніпропетровській області, відповідач) з вимогами:

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП у Дніпропетровській області від 26 квітня 2018 року №1976 у частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на начальника 6-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності ГУ НП у Дніпропетровській області ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП у Дніпропетровській області від 07 травня 2017 року №124 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 - начальника 6-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності ГУ НП у Дніпропетровській області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника 6-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності ГУ НП у Дніпропетровській області;

- стягнути з ГУ НП у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29.03.2018 по день поновлення на службі.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

Позивач проходив службу у званні «капітан поліції» на посаді начальника 6-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності ГУ НП у Дніпропетровській області.

28.03.2018 ОСОБА_1 затримано в порядку статті 208 Кримінально-процесуального кодексу України за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 255, частинами першою, другою статті 369 Кримінального кодексу України.

Пунктом 1 наказу ГУ НП у Дніпропетровській області від 26 квітня 2018 року №1976 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських.

Наказом ГУ НП у Дніпропетровській області від 07 травня 2018 року №124 о/с позивача - начальника 6-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності ГУ НП у Дніпропетровській області - звільнено зі служби за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Листами від 07 травня 2018 року № 18/1-2172 та від 10 травня 2018 року № 18/1-2192 указані накази були надіслані за місцем проживання позивача.

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 28 березня 2018 року по 06 липня 2020 року позивач утримувався в ізоляторі тимчасового тримання у зв`язку із затриманням і застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

21 липня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування вказаних наказів.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 позов задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП у Дніпропетровській області від 26 квітня 2018 року № 1976 в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на начальника 6-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності ГУ НП у Дніпропетровській області ОСОБА_1 ;

- визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП у Дніпропетровській області від 07 травня 2017 року № 124 о/с у частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 - начальника 6-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності ГУ НП у Дніпропетровській області;

- поновлено на посаді начальника 6-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності ГУ НП у Дніпропетровській області ОСОБА_1 ;

- стягнуто з ГУ НП у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06 липня 2020 року по 29 жовтня 2020 року в сумі 22 381,30 грн.

Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, яке є крайнім заходом дисциплінарного впливу, було застосовано до позивача за відсутності складу дисциплінарного правопорушення, без урахування усіх обставин у справі та дотримання принципу пропорційності.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким позов залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що його подано за межами установлених процесуальним законом строків звернення до суду, і що позивачем не доведено існування обставин, які об`єктивно перешкоджали йому своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав.

Як установив суд апеляційної інстанції, про порушення прав оскаржуваними наказами позивач мав дізнатися ще на початку 2019 року з ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.01.2019 у справі № 202/7100/18, якою було продовжено строк тримання під вартою позивача, адже в описовій частині указаної ухвали, де містилися відомості про підозрюваного, зазначено, що ОСОБА_1 є «колишнім начальником 6-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області».

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

29.06.2021 Верховним Судом відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, у якій він просить скасувати її, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційне провадження відкрито відповідно до положень пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У касаційній скарзі відповідач доводить, що суд апеляційної інстанції застосував частину п`яту статті 122 КАС України, частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України без урахування висновків щодо застосування цих норми, викладених у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №815/4532/16, від 21 лютого 2020 року у справі №420/334/19), від 20 листопада 2019 року у справі №420/333/19, від 06 липня 2020 року у справі №1340/4763/18.

Як зазначає позивач, у вказаних справах Верховний Суд висловив правову позицію, відповідно до якої у відносинах публічної служби початок строк звернення до суду у спорах про звільнення зі служби необхідно обчислювати з дня вручення наказу про звільнення.

З урахуванням викладеного позивач уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов протиправних висновків про те, що він мав знати про порушення своїх прав незаконним звільненням з дня його ознайомлення з ухвалою про продовження строків тримання під вартою, де була згадка про статус ОСОБА_1 як колишнього начальника відділу поліції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосував норми матеріального і процесуального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішення немає.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

VI. Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: у зв`язку з аргументами позивача про застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Касаційна скарга стосується моменту початку перебігу строку звернення до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення.

Як зазначає позивач, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №815/4532/16, від 21.02.2020 у справі №420/334/19, від 20.11.2019 у справі №420/333/19, від 06.07.2020 у справі №1340/4763/18 викладено правову позицію, відповідно до якої строк звернення до адміністративного суду з вимогами про скасування наказу про звільнення необхідно обчислювати з дня ознайомлення з ним.

У контексті зазначених підстав для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення особи до суду з позовом, який стосується поновлення на публічній службі, встановлено місячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Статтею 21 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

У постанові від 06 липня 2020 року у справі №1340/4763/18 Верховний Суд зазначив, що: «Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частиною першою статті 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Тобто КАС України і КЗпП України передбачають, що для звернення до суду у справах про звільнення встановлено місячний строк, який обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки».

Аналогічні висновки були викладені в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №815/4532/16, від 21.02.2020 у справі №420/334/19, від 20.11.2019 у справі №420/333/19.

Суд зазначає, що як і положення КЗпП України, які аналізувалися Верховним Судом у справах №1340/4763/18, №815/4532/16, №420/334/19, №420/333/19 у контексті визначення початку обчислення строку, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, норми Дисциплінарного статуту зобов`язують особу, яка накладає стягнення/приймає рішення про звільнення, ознайомити особу з наказом про застосування дисциплінарного стягнення/звільнення.

Саме з дня ознайомлення з відповідним наказом особа є такою, що знала або повинна була знати про порушення своїх прав.

У спірних правовідносинах суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач повинен був знати про існування спірного наказу та його зміст з ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2019 року, в якій, зазначаючи відомості щодо місця роботи ОСОБА_1 , стосовно якого вирішувалося питання про продовження строку тримання під вартою, було вказано «колишній начальник 6-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області».

Суд зазначає, що процитований судом апеляційної інстанції витяг з ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2019 року не містив інформації про реквізити оскаржуваного наказу, його зміст, а тому вказана ухвала в тому обсязі, в якому її аналізував суд апеляційної інстанції, не давала підстав для висновку про те, що позивач з моменту ознайомлення з нею достеменно знав про порушення своїх прав.

Суд погоджується з позицією про те, що зазначення у вказаній ухвалі статусу позивача як «колишнього начальника» у контексті обставин справи (затримання позивача в межах кримінального провадження, повідомлення йому про підозру), рівня знань про умови і порядок проходження служби, якими об`єктивно повинен володіти позивач, ураховуючи посаду, що він обіймав, не могли не викликати у позивача припущень про здійснення щодо нього службового розслідування і навіть звільнення зі служби.

Суд також погоджується з тим, що з погляду стороннього спостерігача такі припущення вимагали від добросовісного поліцейського вжиття дій щодо з`ясування правових наслідків його затримання та повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення на проходження ним служби в поліції. Проте такі очікування не можуть спростувати обов`язку відповідача довести зміст наказу про звільнення до позивача у встановленому законом порядку і не дають підстав з`ясувати обсяг порушеного права, і, як наслідок, обчислювати строк звернення до суду з вимогами про скасування наказу про звільнення з дня ознайомлення з ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2019 року.

Залишаючи без розгляду позов, суд апеляційної інстанції обмежився лише тим, що позивач після ознайомлення з указаною ухвалою не міг не знати, що у відносинах між ним і ГУ НП в Дніпропетровській області відбулися зміни, зокрема в частині займання посади.

Водночас суд апеляційної інстанції не з`ясував, які саме заходи вчиняв відповідач для ознайомлення позивача з наказом про звільнення, чи були ці заходи адекватними в контексті перебування позивача під вартою в період видання оскаржуваного наказу і, як наслідок, чи був (чи повинен був) позивач обізнаний про фактичні і юридичні підстави звільнення на підставі оскаржуваного наказу раніше, ніж зазначено ним у позові.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про пропуск позивачем строків звернення до суду є передчасним.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

VII. Судові витрати

Суд за наслідками касаційного перегляду не змінює судових рішень і не ухвалює нове, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 3 341 344 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, а справу №160/8432/20 направити для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко