ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2018 Київ К/9901/5621/18 804/6237/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Приватного акціонерного товариства Енергопромбуд»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 (головуючий суддя - Кононенко О.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 (головуючий суддя - Дадим Ю.М., судді - Богданенко І.Ю., Уханенко С.А.) у справі

за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Енергопромбуд»

до відповідача Державної податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

13 травня 2015 року Приватне акціонерне товариство «Енергопромбуд» (далі - ПрАТ «Енергопромбуд») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступник - Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2014 № 0007901501, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 532 885,50 грн. (з яких 355 257,00 грн. за основним платежем, 177 628,50 грн. за штрафними санкціями).

В обґрунтування позовних вимог ПрАТ «Енергопромбуд» зазначено, що податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки в результаті виконання податкової звітності за травень 2014 року в електронному вигляді у відповідному програмному забезпеченні стався збій, що призвело до виключення із реєстру виданих та отриманих податкових накладних виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю «Асфальт-Пром» податкової накладної на суму ПДВ 355218,00 грн., але фактично податкова накладна від 14.03.2014 № 11 є в наявності. Таким чином, позивач, відповідно до норм Податкового кодексу України (далі - ПК України, має право віднести відповідну суму до складу податкового періоду за травень 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що згідно з даними «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» податкові зобов'язання контрагентом-продавцем ТОВ «Асфальт-Пром» у березні 2014 року не задекларовані та рахуються розбіжності з контрагентом ПАТ «МТС Україна». При цьому позивачем у граничний термін подання звітності суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, не підтверджені відповідними первинними документами.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ПрАТ «Енергопромбуд» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов. При цьому в касаційній скарзі зазначено, що ПрАТ «Енергопромбуд» мало право на віднесення до складу податкового кредиту за декларацією з ПДВ за травень 2014 суми ПДВ у розмірі 355218,00 грн. по контрагенту-постачальнику ТОВ «Асфальт-Пром» у зв'язку з наявністю в нього відповідної податкової накладної від 14.03.2014 № 11 та доданої до неї квитанції № 1, яким не було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Відповідач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

18.01.2018 справу, в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.07.2015 на підставі п. 75.1 ст. 75, у порядку ст. 76 ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ПрАТ «Енергопромбуд» за травень 2014 року, за результатами якої складено акт №1786/04-61-15-01/24446982, в якому зазначено про встановлені порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України та п. 6 розділу 1, п. 1 розділу 4 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних від 25.11.2013 № 708, внаслідок чого ПрАТ «Енергопромбуд» завищено податковий кредит, що, в свою чергу, призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.18) та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті платником податків до бюджету за результатами звітних (податкових) періодів (р.25) по декларації за травень 2014 року на суму 355256,53 грн.

08.09.2014 на підставі вказаного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0007901501, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 532885,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій вказували на те, що згідно з даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних ПрАТ «Енергопромбуд» за травень 2014 року не відображено інформацію щодо взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Асфальт-Пром» на суму 355218 грн. та ПрАТ «МТС Україна» на суму 38,53 грн. Також згідно з даними «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» податкові зобов'язання контрагентом-продавцем ТОВ «Асфальт-Пром» у березні 2014 року не задекларовані та рахуються розбіжності з контрагентом ПрАТ «МТС Україна». Однак, у граничний термін подання звітності позивачем не надано копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 08.09.2014.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Також згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 ПК України. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового Кодексу.

Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що право платника податку на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту виникає лише у разі підтвердження факту реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010.

Відповідно до пунктів 8, 9 вказаного Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, в якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку.

Разом з тим, пунктом 11 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цього Порядку також передбачено, що квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня продавцеві.

Тобто, зі змісту вказаних норм вбачається, що продавець після надіслання податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних має отримати дві квитанції, перша з яких підтверджує факт прийняття такої податкової накладної, а друга - її реєстрацію.

Таким чином, за даних обставин справи позивач повинен був надати всі необхідні докази на підтвердження правомірності формування податкового кредиту у розмірі 355218,00 грн., зокрема, докази факту реєстрації податкової накладної від 14.03.2014 № 11.

Між тим, наявні в матеріалах справи копія податкової накладної від 14.03.2014 № 11 та квитанції №1 до неї про прийняття не є достатніми доказами на підтвердження факту реєстрації такої податкової накладної за відсутності відповідної квитанції.

З огляду на те, що доказів реєстрації податкової накладної від 14.03.2014 № 11 ПрАТ «Енергопромбуд» надано не було і як правильно зауважили суди попередніх інстанцій інших належним чином оформлених документів, які б засвідчили факт сплати податку та взагалі підтвердили реальність здійснення господарської операції з ТОВ «Асфальт-Пром», також надано не було ні до контролюючого органу, ні до суду , то відсутні підстави для висновку про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Енергопромбуд» залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова