Історія справи

Постанова КАС ВП від 22.12.2019 року у справі №819/1077/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2019 року

Київ

справа № 819/1077/16

адміністративне провадження № К/9901/14310/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуТернопільської митниці ДФС

на постановуТернопільського окружного адміністративного суду від 26.09.2016 (головуючий суддя - Осташ А. В. )та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 (колегія у складі суддів: Ліщинський А. М., Довга О. І., Запотічний І. І.)у справі № 819/1077/16 за позовомпредставництва "Сайнтфік рісьйоч консерн "Хевіа" ЛТД" доТернопільської митниці ДФСпроскасування рішень про відмову у прийнятті декларації, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Компанія "Сайнтіфік рісьйоч консерн "Хевіа" ЛТД" через представництво в Україні (далі - позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Тернопільської митниці ДФС (далі - Митниця) в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 403040003/2016/00010 від 31.08.2016 і № 403040003/2016/00012 від 13.09.2016 та визнати протиправними дії Тернопільської митниці ДФС, які полягають у відмові в митному оформленні товарів за митною декларацією №403040003.2016.000857 від 22.08.2016 за заявленою декларантом митною вартістю без надання декларанту вмотивованого рішення про коригування митної вартості та письмового обґрунтування у відповідності до пункту 13 статті 58 Митного кодексу України (далі - МК України).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що відповідач не скористався повноваженнями, наданими йому митним законодавством з метою перевірки правильності визначення позивачем митної вартості товару, натомість, в порушення вимог закону, без належного обґрунтування підстав, відмовив у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у зв'язку із недотриманням декларантом обов'язків, встановлених статтею 266 МК України, а саме, не вірно зазначено метод визначення митної вартості. При цьому, митний орган не вказав причини відмови, визначених частиною 6 статті 54 МК України, а щодо роз'яснення вимог, щодо яких забезпечує можливість митного оформлення, обмежився лише вказівкою на те, що обрати один із другорядних методів визначення митної вартості з врахуванням наявних підтверджуючих відомостей та подати митну декларацію, що аж ніяк не можна вважати вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення. Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість та не прийняв рішення щодо коригування митної вартості відповідно до положень статті 55 МК України. Тому, відповідачем необґрунтовано та протиправно відмовлено в застосуванні першого методу визначення митної вартості. Також зазначив, що покупець і продавець хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товару, тому, це не може бути підставою для розгляду вартості операції як не прийнятної.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.09.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від
05.12.2016 позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №403040003/2016/00010 від
31.08.2016. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №403040003/2016/00012 від 22.09.2016. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, виходив з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується (вартості операції), базуються на припущеннях, а тому є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, та є необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів.

Суд зробив висновок, що відповідачем не проведено коригування митної вартості, тобто здійснено порушенням вимог митного законодавства України.

В частині решти позовних вимог, відмовляючи у їх задоволені, суди зауважили, що скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є достатнім способом захисту прав позивача.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що вони були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказується на те, що суди не надали правового значення дійсних підстав за яких Митницею було прийняті спірні картки відмови у прийнятті митний декларації, а саме невірним визначенням у графі 43 методу митної вартості товару, а не вірним зазначенням в графах 12,22,42,44 відомостей про митну вартість товару. Крім того, відповідач, зосереджуючи увагу не змісті господарської діяльності операції по виготовленню позивачем імпортованого ним товару, вказує на не можливість його поміщення в митний режим експорт.

У письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України позивач просив про залишення її без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.12.2016 між представництвом "Сайнтфік рісьйоч консерн "Хевіа" ЛТД" та ТОВ "Ремонтно-механічний завод "Гефест" було укладено зовнішньоекономічний договір - контракт №4 про надання послуг по переробці сировини на митній території України в зовнішньоекономічних відносинах (надалі - контракт). Відповідно до п.1.1 Контракту, замовник передає виконавцю для переробки на митній території України сировину (каучук синтетичний), а виконавець виготовляє із нього гумову суміш/

24.06.2016 між представництвом "Сайнтфік рісьйоч консерн "Хевіа" ЛТД" та ТОВ "Ремонтно-механічний завод "Гефест" було укладено додаткові угоди №25 від
11.08.2015 року, №25/1 від 19.08.2016, №4.30 від 19.08.2016, №4К від 31.12.2015, №4Y від 10.12.2012 до даного контракту. Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №
4.30 до зовнішньоекономічного контракту від 04.12.2012 № 4 на підставі статті 155 МК України, Виконавець (ТОВ "Ремонтно-механічний завод "ГЕФЕСТ") передає продукцію в кількості 22,909 тонн, виготовлену в рамках даного Контракту офіційному Представництву позивача зареєстрованому на території України, а саме Представництву "Сайнтіфік Рісьйоч Консерн "ХЕВІА" ЛТД".

За умовами додаткової угоди Науково-дослідний центр "ХЕВІА" ЛТД, Великобританія (нерезидент) доручає ТОВ "РМЗ "Гефест" передати готову продукцію - товари "гумова суміш..", які до випуску у вільний обіг є іноземними товарами, своєму представництву в Україні, Представництву "Сайнтіфік Рісьйоч Консерн "ХЕВІА" ЛТД", для реалізації на митній території України. В зв'язку із цим, на Представництво "Сайнтіфік Рісьйоч Консерн "ХЕВІА" ЛТД" покладається обов'язок здійснити декларування цих продуктів переробки для вільного обігу.

22.08.2016 декларантом Позивача подано на митний пост "Тернопіль-центральний" митну декларацію (далі - МД) типу ІМ40АА, №403040003.2016.000857, для здійснення митного оформлення товару "гумова суміш.." в митному режимі імпорту.

Заявлений до митного режиму імпорт за МД від 22.08.2016 №403040003.2016.000857 товар "гумова суміш..", згідно поданих до митного оформлення документів, є продуктами переробки товарів, поміщеними до митного режиму переробки на митній території України за митною декларацією.

До МД в електронному вигляді декларантом позивача подано документи:

- рахунок фактура від 22.08.2016 року №27;

- інвойс від 19.08.2016 №31;

- зовнішньоекономічний договір від 04.12.2012 №4;

- додаткова угода до зовнішньоекономічного договору від 19.08.2016 року №25/1;

- додаткова угода до зовнішньоекономічного договору від 19.08.2016 року №4.30;

- додаткова угода до зовнішньоекономічного договору від 31.12.2016 року №4К;

- додаткова угода до зовнішньоекономічного договору від 10.12.2016 року №4Y;

- декларація про походження товару від 22.08.2016 року №28;

- паспорт якості від 17.08.2016 №170816;

- акт прийняття-здачі від 19.08.2016 року №28.

При поміщенні товару у митний режим імпорт декларантом Позивача у МД №403040003.2016.000857 від 22.08.2016 заявлено:

- у графі 2 МД відправник/експортер товару - SCIENTIFIC-RESEARCH CONCERN "HEVEA" LTD;

- у графі 8,9 МД отримувачем та імпортером є "Представництво "Сантіфік Рісьйоч Консерн "ХЕВІА "ЛТД";

- у графі 43 - метод визначення митної вартості заявлено - 1

25.08.2016 року відповідачем проведено огляд задекларованого товару, про що складено відповідний акт.

Також митниці декларантом надіслано лист-відповідь та надано Специфікацію №25А від 11.08.2015 року до контракту №4 від 02.12.2012 року укладеного між НКД "Хевія" і ТОВ РМЗ "Гефест" та технологічну картку. Також повідомлено, що всі документи, необхідні для митного оформлення були долучені до митної декларації.

31.08.2016 митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №403040003/2016/00010, у якій було зазначено причини відмови в митному оформлення МД №403040003/2016/000857, зокрема: "відмова у митному оформленні надана у відповідності до п.3) частини 6 ст. 54 Митного кодексу України. Митне оформлення не може бути проведено за основним методом визначення митної вартості у зв'язку із недотриманням умов застосування методу, встановлених: п.1) та п.4) частини 1 статті 58 Митного кодексу України; частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України. Статтею 58 регулюються умови застосування основного методу визначення митної вартості. Згідно з частиною 4 статті 58 Митного кодексу України умовою застосування першого методу визначення митної вартості є продаж товару на експорт в Україну. У вашому випадку продаж товару на експорт в Україну відсутній (на запит митниці щодо порядку "Представництвом "Сайнтіфік Рісьйоч Консерн "ХЕВІА "ЛТД" Вами відповіді надано не було), тому застосування основного методу визначення митної вартості неможливе. В той же час вказані підприємства являються пов'язаними особами.

Будь-яких відомостей для визначення митної вартості за першим методом з урахуванням застережень щодо пов'язаних осіб, встановлених частиною 18 статті 58 Кодексу, на запит митниці Вами не подавалися. У відповідності до статті 57 Митного кодексу України Вам необхідно обрати один із другорядних методів визначення митної вартості з врахуванням наявних у Вас підтверджуючих відомостей".

13.09.2016 Представництвом "Сантіфік Рісьоч Консерн "Хевіа "ЛТД" подано нову митну декларацію на цю ж партію товару, №403040003/2016/000994.

13.09.2016 позивачу засобами електронного зв'язку надіслано 2 повідомлення про надання оригіналів товаросупровідних документів та надання додаткових документів, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та представлення документів та відомостей, які свідчать, що вартість заявлених товарів є близько до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 Кодексу.

13.09.2016 митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №403040003/2016/00012, у якій було зазначено причини відмови в митному оформлення МД, аналогічні, які були відображенні в картці відмови №403040003/2016/00010.

14.09.2016 засобами електронного зв'язку позивачу надіслано ще одне повідомлення про надання угоди між науково-дослідним концерном "Хевіа "ЛТД" Лондон та Представництвом "Сантіфік Рісьйоч Консерн "Хевіа "ЛТД" Україна про порядок розрахунків за вказаною партією товарів та надання роз'яснення чи проводиться згідно інвойсу-рахунку №28 від 22.08.2016 року та №31 від 19.08.2016 року перерахування коштів Представництвом "Сонтіфік Рісьйоч Консерн "Хевіа "ЛТД" Україна на користь нерезидента Науково-дослідним концерном "Хевіа "ЛТД" Лондон.

22.09.2016 на вказане повідомлення митниці декларантом позивача засобами електронного зв'язку надіслано відповідь.

Позивач, не погодившись з картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 403040003/2016/00010 від 31.08.2016 року та №403040003/2016/00012 від 13.09.2016 року, звернувся до суду.

Відповідно до частин 12, 13, 14 статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів (частина 12).

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце (частина 13).

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів (частина 14).

Частиною ві17 статті 58 МК України встановлено, що при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями Частиною ві17 статті 58 МК України; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями Частиною ві17 статті 58 МК України.

Аналіз наведеного законодавства свідчить, що можливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (вартістю операції) при продажу товарів між пов'язаними особами поставлена в залежність від дотримання умови відсутності впливу взаємовідносин між такими особами на рівень ціни, що підлягає сплаті.

При цьому саме на митний орган закон покладає обов'язок письмового обґрунтування наявності такого впливу (частина 13 статті 58) - як умови правомірності вимог до особи щодо доведення відповідності рівня ціни, що підлягає сплаті, звичайним цінам (частина 18 статті 58). Тобто, особа зобов'язана виконати приписи частини вісімнадцятої статті 58 Кодексу лише в разі дотримання митним органом вимог частин 12-14 цієї статті.

За змістом пунктів 12-13 Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18 січня 1996 року №30, представництво суб'єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно із законодавством України. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг, тільки в інтересах іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві (пункт 12).

У разі здійснення представництвом господарської діяльності на території України таке представництво повинно стати на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, установленому центральним податковим органом України, та набути статусу постійного представництва (пункт 13).

В матеріалах справи наявні свідоцтво про реєстрацію Представництва фірми "Scientific-Research Concern Hevea" LTD." (Сайнтфік рісьйоч консерн "Хевіа" ЛТД), Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії - під назвою "Представництво "Сайнтфік рісьйоч консерн "Хевіа" ЛТД", видане Міністерством економіки України ( №ПІ-4434 від 23 березня 2010 року), а також довідка АА 868383 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), відповідно до якої значиться правовий статус Представництва без права юридичної особи.

Відповідно до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням визначених цим підпунктом критеріїв.

Таким чином, до пов'язаних осіб закон відносить лише юридичних та/або фізичних осіб, як окремих суб'єктів господарювання, взаємовідносини між якими можуть спричиняти вплив на ціну товарів, що є об'єктом операцій між такими особами.

З реєстраційних документів вбачається статус Представництва без права юридичної особи, що виключає у Представництва ознаку пов'язаної особи з позивачем.

Крім того, митний органу ні у спірному рішенні, ні впродовж судового розгляду справи не надав жодних обґрунтувань того, що взаємовідносини між позивачем і його Представництвом впливають на рівень вартості операцій між ними. У справі відсутні факти будь-яких комерційних операцій між позивачем та його представництвом.

Також, відповідно до частини 2 статті 159 МК України продукти переробки, виготовлені (одержані) в процесі здійснення операцій з переробки іноземних товарів, мають статус іноземних товарів та вважаються такими, що поміщені у митний режим переробки на митній території.

За змістом статей 154, 155, частини 1 статті 160 МК України продукти переробки за загальним правилом підлягають реекспорту за межі митної території України, однак можуть бути поміщені також і в митний режим імпорту, зокрема, у випадку, якщо прийнято рішення про реалізацію товару на митній території України. В такому випадку товар не вивозиться, а підлягає декларуванню у відповідний митний режим зі сплатою передбачених законодавством митних платежів.

Відповідно до частини другої статті 155 Кодексу реалізація на митній території України продуктів переробки, власником яких є нерезидент, здійснюється через зареєстроване в Україні його представництво, яке має обов'язок декларування цих продуктів переробки для вільного обігу.

Відповідно до частини першої статті 75 Кодексу митний режим імпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, а також до продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території.

В контексті наведеного законодавства Суд вважає помилковими висновки судів про те, що спірний товар (гумова суміш), який є продуктом переробки ввезеної в Україну в режимі переробки сировини (каучуку синтетичного) на умовах контракту №4 від 4 грудня 2012 року, є об'єктом операцій купівлі-продажу між позивачем (нерезидентом) та його власним представництвом на території України, у зв'язку з чим основний метод визначення митної вартості (за вартістю операції) не був застосований.

Відтак, Суд вважає кожну з підстав, покладених в основу спірного рішення, такою, що не відповідає чинному законодавству, а висновки судів попередніх інстанцій щодо правової оцінки цих підстав такими, що відповідають встановленим у справі обставинам.

Суд також звертає увагу, що в порушення припису частини першої статті 256 Кодексу спірне рішення не містить обґрунтувань того, яких саме умов Кодексу не виконав декларант, тобто що саме унеможливлює здійснення митного оформлення товару, який є продуктом переробки і який заявлено до декларування в митний режим імпорту в Україні.

Вказані висновки узгоджуються із правою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 13.11.2018, справа №819/1047/16 (провадження К/9901/14827/18).

З урахуванням чого, оскаржені картки відмови у прийнятті МД є незаконним, а рішення судів попередніх інстанцій такими, які винесені у відповідності до вимог матеріального права і скасуванню не підлягають.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Тернопільської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник

Судді Верховного Суду