Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.11.2019 року у справі №580/499/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 580/499/19

адміністративне провадження № К/9901/31110/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого - Тацій Л. В.,

суддів: Стеценка С. Г., Стрелець Т. Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року (прийняте судом у складі судді Кульчицького С. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Губської Л. В., суддів: Карпушової О. В., Степанюка А. Г. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до сільської ради села Шарнопіль Монастирищенського району Черкаської області (далі - Сільрада), третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру), про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним рішення сесії сільської ради села Шарнопіль Монастирищенського району Черкаської області від 29.05.18 № 22-1/VII про відмову в погодженні надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності за межами населеного пункту в адмінмежах Шарнопільської сільської ради Монастирищенського району площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства та зобов'язати відповідача повторно розглянути це питання.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 29 липня 2019 року відмовив у задоволенні позову.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що саме ГУ Держгеокадастру є спеціально уповноваженим органом на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення за бажаною позивачем земельною ділянкою.

Разом з тим, прийняття будь-якого рішення органом місцевого самоврядування не впливає на подальші відносини позивача із суб'єктом, повноважним на виконання функцій держави щодо розпорядження бажаною земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

У скарзі зазначає, що ГУ Держгеокадастру відмову в задоволенні заяви поставило у причинно-наслідковий зв'язок з рішенням Сільради від 29.05.2018 № 22-І/VІІ, тому висновок судів про те, що це рішення Сільради не має правового значення є помилковим.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2019 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Стрелець Т. Г., Стеценко С. Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 12 листопада 2019 року відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Шарнопільської сільської ради (за межами населеного пункту) Монастирищенського району Черкаської області за рахунок земель запасу державної власності Шарнопільської сільської ради.

Керуючись наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 15.10.2011 № 328, яким введено в дію рішення колегії Держземагенства України від 14.10.2014 № 2/1 "Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності", ГУ Держгеокадастру скеровано запит до сільської ради села Шарнопіль Монастирищенського району Черкаської області для висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

29 травня 2018 року відповідачем прийнято рішення № 22-I/VII про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності за межами населеного пункту в адміністративних межах Шарнопільської сільської ради орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

03 липня 2018 року ГУ Держгеокадастру листом № 2768/0/95-18 повідомило позивача про прийняте рішення.

Не погоджуючись із рішенням сільської ради, яким йому відмовлено у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Так, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Частиною четвертою наведеної статті визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з п.
1. Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України
29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Підпунктом 13 п. 4 вказаного Положення передбачено, що Головне управління Держгеокадастру в області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, в контексті даного спору ГУ Держгеокадастру є спеціально уповноваженим органом на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення та бажаною позивачем земельною ділянкою.

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із положеннями частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, за якою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із наведених правових норм Земельного кодексу України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

З вищевикладеного вбачається, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Разом із тим, позивач, не погоджуючись із відмовою ГУ Держгеокадастру, оскаржує рішення Шарнопільської сільської ради від 29.05.2017 №22-1/VII, яке на думку позивача стало причиною відмови в отриманні бажаної ним земельної ділянки.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що Шарнопільська сільська рада в межах даного спору не є розпорядником бажаної позивачем земельної ділянки.

При цьому, рішення Шарнопільської сільської ради від 29.05.2017 № 22-1/VII винесене у зв'язку зі зверненням Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, яке у свою чергу діяло на підставі наказу Держземагентства України № 328 від 15.10.2014.

Щодо направлення ГУ Держгеокадастру до органу місцевого самоврядування запиту про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою Верховний Суд вже висловлював правову позицію, зокрема у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 823/59/17, зазначив, що орган Держгеокадастру є спеціально уповноваженим органом на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення та відповідно наділений повноваженнями на прийняття самостійного рішення з питань, віднесених до його компетенції. Наявність у відповідача цих повноважень виключає необхідність участі у спірних правовідносинах органу місцевого самоврядування.

Враховуючи наведене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що прийняття будь-якого рішення органом місцевого самоврядування не впливає на подальші відносини позивача із суб'єктом, повноважним на виконання функцій держави, а саме Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області щодо розпорядження бажаною земельною ділянкою. Відтак, рішення Шарнопільської сільської ради від 29.05.2017 №22-1/VII не порушує права позивача на отримання бажаної земельної ділянки, оскільки в контексті даного спору Шарнопільська сільська рада не є розпорядником бажаної позивачем земельної ділянки.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок судів. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 342, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: С. Г. Стеценко

Т. Г. Стрелець