Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 461/2043/16

адміністративне провадження № К/9901/45817/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Франківського районного суду м. Львова від 09.02.2017р. (суддя - Лозинський Б.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017р. (судді - Улицький В.З., Гулида Р.М., Кузьмич С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості з виплати адресної допомоги,

в с т а н о в и в :

У березні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог), в якому просив визнати нечинним та скасувати рішення відповідача від 30.12.2015р., стягнути з відповідача заборгованість з виплати щомісячної державної адресної допомоги за період з 01.01.2015р. по 01.04.2016р. в сумі 6630 грн та зобов'язати відповідача призначити (поновити) йому щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 01.04.2016р.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що є внутрішньо переміщеною особою, до січня 2015 року отримував щомісячну адресну допомогу, як внутрішньо переміщена особа, для покриття витрат на проживання. З січня 2015 року виплату допомоги припинено на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014р. №505, якою передбачено строк у два місяця для працевлаштування з дня подачі заяви про призначення допомоги.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 09.02.2017р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017р., позов задоволено частково.

Зобов'язано відповідача призначити позивачу щомісячну адресну допомогу, як внутрішньо переміщеній особі, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 01.04.2016р.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на те, що дії управління соціального захисту населення узгоджуються з приписами Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505, оскільки особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Правом подати до суду відзив на касаційну скаргу позивач не скористався.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи в межах доводів касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Згідно пункту 2 цього Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 3 Порядку №505, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 грн на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 грн на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400 грн.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Згідно пункту 6 Порядку від 01.10.2014р. №505 грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Пунктом 7 цього Порядку передбачено, що якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Відповідно до пункту 12 Порядку №505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, який у 2014 році був вимушений покинути своє постійне місце проживання у м. Луганську та у зв'язку із проведенням антитерористичної операції перемістився разом із дружиною та сином 1998 року народження з тимчасово окупованої території до м. Львова.

28.10.2014р. позивач звернувся до органу соціального захисту населення із заявою про призначення його родині грошової допомоги для покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг.

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Франківського відділу соціального захисту від 29.10.2014р. родині позивача призначено щомісячну державну адресну допомогу на період з 28.10.2014р. по 27.04.2015р. у розмірі 1768 грн.

Згідно довідки Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 26.03.2015р. №1330000616 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу.

Судами встановлено, що з 08.01.2015р. позивач працевлаштований на посаду доцента кафедри загальної хірургії Львівського національного медичного університету ім. Д.Галицького, про що у встановленому законом порядку повідомив відповідача під час подання заяви про призначення йому щомісячної адресної допомоги від 23.06.2015р.

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Франківського відділу соціального захисту від 24.06.2015р. адресну допомогу призначено дружині позивача у розмірі 442 грн та його сину в розмірі 884 грн на період з 23.06.2015р. по 22.12.2015р. При цьому адресну допомогу позивачу не призначено, у зв'язку з тим, що він є працездатною особою, яка не працює.

Крім того, судами встановлено, що із аналогічними заявами позивач також звертався 21.12.2015р. та 22.03.2016р., проте рішенням Управління праці та соціального захисту населення Франківського відділу соціального захисту адресну допомогу на проживання період призначено тільки дружині та сину позивача.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505 «Про порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» призначення та виплату щомісячної державної адресної допомоги позивачу припинено у зв'язку із неповідомленням про працевлаштування протягом двох місяців з дня призначення виплати цієї допомоги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач мав право на отримання щомісячної державної адресної допомоги переміщеним особам відповідно до положень Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, від 01.10.2014р. №505, оскільки за її призначенням звернувся до органу соціального захисту після свого працевлаштування та зі спливом шестимісячного строку після призначення цієї допомоги вперше.

Крім того, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для виплати позивачу щомісячної державної адресної допомоги у період з 01.01.2015р. по 25.03.2016р. з огляду на наявність у нього розміщених коштів на депозитних рахунках у ПАТ «Альфа-Банк», що перевищують 10-ти кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та виключають можливість відповідного права на вказану допомогу відповідно до положень пункту 6 Порядку від 01.10.2014р. №505.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що заяву про призначення спірної допомоги позивачем подано після закінчення періоду, на який таку допомогу було призначено перший раз, з часу припинення виплати позивачу спірної допомоги минуло більше шести місяців, передбачені Порядком №505 підстави для відмови у призначенні допомоги відсутні, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Крім того, судами встановлено, що позивач звернувся не за призначенням спірної допомоги на наступний шестимісячний період, а призначення її вперше, а тому до нього не можуть бути застосовані передбачені Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, від 01.10.2014р. №505 обмеження щодо її призначення на наступний шестимісячний період.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Франківського районного суду м. Львова від 09.02.2017р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017р. у даній справі - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук