Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 235/1085/17

адміністративне провадження № К/9901/21477/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження засіданні касаційну скаргу Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03.05.2017р. (суддя - Назаренко Г.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017р. (судді - Компанієць І.Д., Васильєва І.А., Ястребова Л.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа - Управління соціального захисту населення Красноармійської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати їй пенсії та зобов'язати відповідача поновити їй нарахування і виплату пенсії з 30.08.2016р. і здійснити виплату заборгованості за весь час затримки.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є пенсіонером та є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.04.2016р. №1441020589. На підставі цієї довідки 30.08.2016р. вона звернулась до відповідача із заявою про переведення пенсії, проте до цього часу пенсію їй не виплачено. У відповідь на звернення до пенсійного фонду чи перебуває вона на обліку у відповідача та якщо перебуває чому їй пенсію не виплачено, заявниці повідомлено про те, що у поновленні їй пенсії відмовлено у зв'язку із не підтвердженням фактичного місця її проживання. Вважає такі дії відповідача незаконними, протиправними та такими, що порушують її конституційні права. Посилається, що такої підстави для припинення виплати пенсії, за якою їй відмолено, не передбачено частиною 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03.05.2017р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017р., позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу пенсії за віком.

Зобов'язано відповідача поновити позивачу нарахування і виплату пенсії за віком з 30.08.2016р. та здійснити виплату заборгованості за весь час затримки.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що прийняте відповідачем рішення про припинення позивачу виплати пенсії є обґрунтованим, не порушує прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, яке гарантоване саме Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Посилається на те, що частина 5 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає припинення виплати пенсії в інших випадках, передбачених законом, а тому протиправності в діях відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії немає. Вважає, що припинення виплати позивачу пенсії відбулось в межах повноважень та у спосіб, що передбачено законами України.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалась.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 07.11.2014р. прийнято постанову № 595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 цього Закону №1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером та згідно пенсійного посвідчення, виданого Мар'їнського управління соціального захисту населення, їй призначено пенсію за віком з 22.05.2000р.

Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Красноармійської районної державної адміністрації Донецької області від 22.04.2016р. №1441020589 позивач перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме - з міста смт. Олександрівка Мар'їнського району Донецької області до с. Ул'янівка Красноармійського району Донецької області.

Листом відповідача від 30.08.2016р. позивача повідомлено про те, що рішенням Комісії з розгляду питань призначення (відмовлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (протокол № 13 від 16.09.2016р.) їй відмовлено у поновленні пенсії. При цьому у листі вказано адресу реєстрації місця проживання позивача Покровський район, с. Малинівка, вул. Миру, 12.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений у частині 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є вичерпним та передбачає можливість виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом. Між тим відповідач не вказав яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії, а також не вказано й будь-якої іншої норми закону, яка б визначала таку підставу припинення виплати пенсії, як скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, суди виходили з того, що постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016р. №365, на яку посилається відповідач в якості підстави припинення позивачу виплати пенсії, не встановлено підстав для такого припинення, а також не встановлено обов'язку органів Пенсійного фонду України припинити виплати пенсій через відсутність довідки, виданої згідно з Порядком оформлення і видачі довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.1.2014р. №509.

Суди дійшли висновку про те, що припинення позивачу виплати пенсії у зв'язку із скасуванням органами соціального захисту населення довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеним у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Також суди виходили з того, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, які вона призначена. При цьому зміна місця проживання пенсіонера не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання пенсії, а тому відповідач, не виплачуючи позивачу пенсію за віком з 30.08.2016р., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суди дійшли висновку, що відповідно до закріплених законодавчих норм право громадянина на пенсію не може бути пов'язано з такою умовою, як постійне місце проживання або реєстрація місця проживання, а Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того де проживає особа, пенсія якій призначена.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки припинення відповідачем виплати позивачу пенсії відбулось за відсутності передбачених законом для цього підстав, рішення про припинення виплати пенсії з підстав, передбачених законом, не приймалось, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення, а постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03.05.2017р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук