Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 219/9005/17

адміністративне провадження № К/9901/20420/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22.09.2017р. (суддя - Медінцева Н.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017р. (судді - Ханової Р.Ф., Василенко Л.А., Гайдар А.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати і виплатити пенсію,

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати їй пенсії та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити належну їй пенсію починаючи з 01.03.2016р.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Костянтинівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як внутрішньо переміщена особа. З 01.03.2016р. їй припинено виплату пенсії за результатами обміну інформацією з органами соціального захисту населення з Єдиною інформаційною базою даних внутрішньо переміщених осіб. Посилається на те, що відповідачем порушено її законне конституційне право на пенсію. Вважає, що постанова Кабінету Міністрів України 07.11.2014р. №595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» відноситься до підзаконного нормативно-правового акту та не є законом, а тому не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22.09.2017р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017р., позов задоволено.

Визнано протиправними дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії з 01.03.2016р.

Зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу призначену їй пенсію з 01.03.2016р.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що припиняючи позивачу виплату пенсії управління Пенсійного фонду діяло відповідно до положень Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №509, та Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365, на підставі результатів обміну інформацією з органами соціального захисту населення про осіб, які взяті на облік відповідно до постанови №509 до з'ясування їх фактичного місця проживання.

Вважає, що право позивача на пенсію не порушено, оскільки таке право може бути відновлено після її особистого звернення до управління Пенсійного фонду із документами, що підтверджують місце її проживання на підконтрольній Україні території.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалась.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 07.11.2014р. прийнято постанову № 595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 цього Закону №1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Костянтинівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як внутрішньо переміщена особа, та отримує пенсію за віком.

Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області від 24.11.2014р. №1425008760 позивач перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме - з міста Єнакієве Донецької області до міста Костянтинівка Донецької області.

Розпорядженням Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 02.03.2016р. позивачу припинено виплату пенсії з 01.03.2016р. у зв'язку із з'ясуванням місця її фактичного проживання.

Листом Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 15.05.2017р. позивача повідомлено, що з 01.03.2016р. їй припинено виплату пенсії на підставі обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних внутрішньо переміщених осіб, за результатами якого встановлено, що внутрішньо переміщена особа позивач повернулась до покинутого місця свого проживання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в порушення вимог Конституції України позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення, за відсутності законодавчо встановлених підстав, виключний перелік яких наведений у частині 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із допущенням по відношенню до позивача дискримінації за ознакою місця проживання

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки припинення відповідачем виплати позивачу пенсії відбулось за відсутності передбачених законом для цього підстав, рішення про припинення виплати пенсії з підстав, передбачених законом не приймалось, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення, а постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22.09.2017р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук