Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 127/5805/17

адміністративне провадження № К/9901/20082/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017р. (судді - Ватаманюк Р.В., Сторчак В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні їй щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та зобов'язати відповідача призначити їй виплату цієї допомоги з дати звернення до відповідача.

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що є внутрішньо переміщеною особою, отримувала адресну допомогу на покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у періоди з 22.10.2014р. по 21.12.2014р. у розмірі 442 грн, з 22.12.2014р. по 21.02.2015р. у розмірі 50% призначеної допомоги в сумі 221 грн. З 22.02.2015р. виплата адресної допомоги їй припинено на підставі пункту 7 Порядку надання адресної допомоги, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505, у зв'язку із не працевлаштуванням протягом шестимісячного періоду з дати призначення допомоги. З 08.09.2015р. вона працює вчителем музичного мистецтва комунального закладу «Гуманітарна гімназія №1 ім. М.І. Пирогова Вінницької міської ради», та у вересні 2015 року звернулась до відповідача із заявою про призначення їй адресної допомоги на наступний шестимісячний строк, проте відповідач відмовив їй в цьому посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №505. Вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує її права та інтереси.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.04.2017р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017р. постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову про задоволення позову.

Визнано протиправними дії та зобов'язано відповідача призначити позивачу виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з дати звернення.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на те, що дії управління соціального захисту населення узгоджуються з приписами Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505, оскільки особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Правом подати до суду відзив на касаційну скаргу позивач не скористалась.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Згідно пункту 2 цього Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 3 Порядку №505, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 грн на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 грн на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400 грн.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Згідно пункту 6 Порядку від 01.10.2014р. №505 грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Пунктом 7 цього Порядку передбачено, що якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Відповідно до пункту 12 Порядку №505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка у 2014 році була вимушена покинути своє постійне місце проживання у м. Молодогвардійську Луганської області та у зв'язку із проведенням антитерористичної операції разом з сином (ІНФОРМАЦІЯ_2) перемістилась з тимчасово окупованої території до м. Вінниці.

Згідно довідки Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 22.10.2014р. №509620193 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу. (а.с. 4)

Судами встановлено, що позивач разом з сином отримувала щомісячну адресну допомогу у періоди з 22.10.2014р. по 21.12.2014р. в розмірі 1326 грн, з 22.12.2014р. по 21.02.2015р. в розмірі 1105 грн та з 22.02.2015р. по 21.04.2015р. в розмірі 884 грн. (а.с. 35)

З 22.02.2015р. виплата адресної допомоги позивачу припинена на підставі пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505, та продовжена тільки на її сина в розмірі 884 грн. (а.с. 8 зворотній бік)

Згідно довідки Комунального закладу «Гуманітарна гімназія №1 імені М.І. Пирогова Вінницької міської ради від 17.03.2017р. №202 позивач працює у гімназії на посаді вчителя музичного мистецтва з 08.09.2015р. по сьогоднішній день. (а.с. 9)

04.12.2015р. позивач звернулась до відповідача із заявою для продовження їй виплати щомісячної адресної допомоги та надала при цьому довідку з місця роботи про працевлаштування. (інформація з а.с. 8 зворотній бік - стоїть галочка)

02.08.2016р. позивач звернулась до відповідача із заявою про роз'яснення причин ненарахування їй адресної допомоги, як внутрішньо переміщеної особи, оскільки про причини, які виключали її право на отримання цієї допомоги позивачем вже усунуті. (а.с. 6)

Листом від 05.08.2016р. відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для призначення їй щомісячної адресної допомоги, оскільки відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг від 01.10.2014р. №505 особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена як не працевлаштованим, грошова допомога на наступний строк не призначається. (а.с. 7)

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача узгоджуються з Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг від 01.10.2014р. №505, яким передбачено, що виплата грошової допомоги може бути поновлена лише за умови, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги, в свою чергу позивач працевлаштована зі спливом більше семи місяців (08.09.2015р.) з моменту припинення виплати зазначеної допомоги з 22.02.2015р., що відповідно до пункту 12 Порядку виключає можливість поновлення виплати цієї допомоги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до положень пунктів 2 - 7, 12 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг від 01.10.2014р. №505 грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи, а у разі якщо така особа працевлаштувалась і її статус не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Апеляційний суд дійшов висновку, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505 не встановлено жодного обмеження особи звернутися після працевлаштування з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що заяву про призначення спірної допомоги позивачем подано після закінчення періоду, на який таку допомогу було призначено перший раз, з часу припинення виплати позивачу спірної допомоги минуло більше семи місяців, передбачені Порядком №505 підстави для відмови у призначенні допомоги відсутні, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про задоволення позову.

Крім того, судами встановлено, що подана позивачем заява стосувалась не призначення спірної допомоги на наступний шестимісячний період, а призначення її вперше, а тому до неї не можуть бути застосовані передбачені Порядком №505 обмеження щодо її призначення на наступний шестимісячний період.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому суд дійшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017р. у даній справі - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук