Історія справи

Постанова КАС ВП від 21.11.2023 року у справі №814/2064/17
Ухвала КАС ВП від 29.08.2018 року у справі №814/2064/17
Постанова КАС ВП від 21.11.2023 року у справі №814/2064/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 814/2064/17

касаційне провадження № К/9901/58559/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 (суддя Устинов І.А.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 (головуючий суддя - Єщенко О.В. , судді - Димерлій О.О., Шеметенко Л.П.) у справі за позовом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зевс-Компані ЛТД», третя особа - Державна фіскальна служба України, про визнання протиправними дій, скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство) 05.10.2017 звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зевс-Компані ЛТД» (далі - Товариство), третя особа: Державна фіскальна служба України (далі - ДФС України), в якому просило подовжити дію спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, яка застосована наказом Міністерства від 13.01.2017 року №24 до Товариства, на термін до усунення порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» або до застосування практичних заходів, що гарантують усунення порушень статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що Товариство з у 2016 допустило порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яке стало підставою для прийняття Міністерством наказу від 13.01.2017 №24 про застосування до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності України спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності. З огляду на те, що до закінчення строку дії санкції Товариство порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності не усунуло, враховуючи відповідні пропозиції ДФС України, Міністерство вимушене звернутись до суду із цим позовом про подовження дії санкції у вигляді зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 22.11.2017, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018, у задоволенні позову відмовив.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності були застосовані до Товариства, з урахуванням введення їх в дію, з 22.02.2017, тоді як із позовом про подовження дії санкції Міністерство звернулося лише 05.10.2017 (згідно відбитку календарного штемпелю на конверті), тобто після закінчення їх максимального тримісячного строку. Таким чином, з огляду на особливості цих заходів і їх строковий характер, станом на момент звернення позивачем до суду наказ Міністерства від 13.01.2017 №24 вичерпав свою дію, що, в свою чергу, виключає можливість його подовжити і зумовлює центральний орган виконавчої влади реагувати на порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у загальному порядку і спосіб, у разі наявності відповідних обставин.

Міністерство, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги, скаржник посилається на те, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що Міністерство звернулося до суду з позовною заявою із пропущенням терміну дії застосованої санкції є помилковими, оскільки положення частин сьомої та восьмої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» продовження дії тимчасового зупинення не ставить в залежність від строків звернення Міністерством до суду. Відповідно, законодавець не встановлює останній день строку дії санкції як присічний строк, зі спливом якого тимчасове зупинення не може бути продовженим.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.09.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства та витребував матеріали із суду першої інстанції.

Відповідач та третя особа не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.11.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 21.11.2023.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 20.11.2016 ДФС України звернулася до Міністерства з поданням № 20631/5/99-99-14.06-16 з пропозицією застосувати спеціальні санкції згідно зі статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» до 49 українських суб`єктів господарської діяльності, у тому числі до Товариства, у яких за результатами проведених перевірок встановлено наявність простроченої дебіторської заборгованості за здійсненими зовнішньоекономічними операціями, та 63 іноземних суб`єктів господарської діяльності.

Міністерство 13.01.2017 прийняло наказ №24, яким відповідно до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», на підставі подання ДФС України, за порушення пов`язаних із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме статей 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом, застосовано спеціальну санкцію у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, у тому числі й до Товариства.

15.03.2017 Міністерство звернулось до ДФС України з листом №4102-11/8447-03, в якому просило повідомити інформацію щодо доцільності скасування дії спеціальної санкції, застосованої, зокрема, до Товариства, чи подовження її дії.

У відповідь на зазначений лист Міністерства, ДФС України листом від 06.04.2017 № 5610/5/99-99-14-06-02-16 «Про надання пропозицій» запропонувала подовжити дію спеціальної санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, застосованої наказом Міністерства від 13.01.2017 № 24 до Товариства, а також повідомила, що матеріали, які можуть бути використані Міністерством як підстава для подання відповідної позовної заяви до судових органів з метою подовження дії спеціальної санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, будуть надані додатково.

ДФС України листом від 11.04.2017 № 5942/5/99-99-14-06-02-16 (вх. № 03/26342-14 від 13.04.2017 Міністерства) надало матеріали, що можуть бути використані як підстава для подання позову до суду з метою подовження дії спеціальної санкції, застосованої до суб`єкта господарювання, в тому числі надіслано інформацію про виявлені факти порушень чинного законодавства (ненадходження в законодавчо встановлені строки виручки, товарів) за період з 01.06.2016 по 30.06.2016, запит контролюючого органу до суб`єкта господарювання від 19.07.2016 №422/10/14-02-14-02 про надання документів для перевірки дотримання строків розрахунків за експортними операціями по договору від 02.02.2016 №176К-15FC, службову інформацію, складену у період серпня-вересня 2016 року, про невстановлення місцезнаходження суб`єкта господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Згідно з частиною другою статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Положеннями частини шостої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб`єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.

За приписами частини сьомої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.

Частиною восьмою статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики на підставі інформації ініціатора застосування даної санкції вертається з позовною заявою до суду.

Наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 №52 було затверджене Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення).

За визначенням, наведеним у пункті 1.1 Положення, спеціальні санкції - це індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Згідно з пунктом 1.2 Положення санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов`язані з ним закони України, зокрема, в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Пунктом 1.3 Положення передбачено, що санкції можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Відповідно до пункту 3.2 Положення тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов`язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності переводяться Міністерством економічного розвитку і торгівлі України на індивідуальний режим ліцензування. Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.

За приписами пункту 4.9 Положення при застосуванні тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності за 40 днів до закінчення терміну його дії надсилає до ініціатора подання застосування такої санкції запит щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі отриманих матеріалів (у разі, якщо допущені порушення законодавства України не усунуто й виникає доцільність подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності) відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності разом із відділом правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності та/або відділом позовної роботи готують відповідну позовну заяву до суду.

З метою забезпечення позову Міністерство економічного розвитку і торгівлі України може робити клопотання щодо подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на період розгляду справи.

У разі, якщо судом дане клопотання буде незадоволено, а також якщо інформація на запит Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо доцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності від ініціатора подання застосування санкції не надійде в термін за 10 днів до закінчення його дії або надійде з пропозицією щодо недоцільності подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видається наказ про зміну виду спеціальних санкцій, яким скасовується дія тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та одночасно застосовується індивідуальний режим ліцензування.

При цьому термін дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності не повинен перевищувати трьох місяців з дати винесення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України відповідного рішення про його застосування.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та пов`язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доводам та наданим доказам у їх сукупності з дотриманням норм Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) щодо оцінки доказів та іншим обставинам, які свідчать про недотримання позивачем процедури подовження дії застосованої до відповідача санкції, з огляду на те, що з позовом для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності Міністерство звернулося лише 05.10.2017.

Посилання Міністерства на те, що положення частин сьомої та восьмої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» продовження дії тимчасового зупинення не ставить в залежність від строків звернення Міністерством до суду Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, оскільки частиною шостою статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» чітко визначено, що спеціальна санкція у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє не більше трьох місяців саме з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, а після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб`єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.

Такий правовий висновок було висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №808/1749/17.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав відступати від зазначеного висновку Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Міністерства підлягає залишенню без задоволення, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова