ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа №640/19103/19

адміністративне провадження №К/9901/16430/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О. В.,

суддів - Радишевської О. Р., Уханенка С. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Амельохіна В. В., і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Мельничука В. П., суддів Лічевецького І. О., Оксененка О. М.,

УСТАНОВИЛ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути на його користь із Генеральної прокуратури України середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді в сумі 388454,74
грн.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2019 року в справі №826/17988/17 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора України від 04 грудня 2017 року №1131-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України та посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - ~law29~); поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України та посаді прокурора з 04 грудня 2017 року; стягнуто із Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 грудня 2017 року до 15 січня 2019 року в сумі 604505,41 грн; допущено до негайного виконання рішення суду в частинах поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць. Проте лише 02 жовтня 2019 року наказом Генерального прокурора України №1033ц ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України з 04 грудня 2017 року. Таким чином, у період з 16 січня 2019 року до 01 жовтня 2019 року судове рішення у справі №826/17988/17 Генеральною прокуратурою України в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді не виконувалось, відповідачем затримано виконання рішення суду на 178 робочих днів.

ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року позов задоволено. Стягнуто із Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2019 року в справі №826/17988/17 про поновлення на посаді в розмірі 388454,74 грн. Присуджено на користь ОСОБА_1 здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3884,55 грн з бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року - без змін.

5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що рішення суду в частині поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягає негайному виконанню і доводи відповідача про несвоєчасне виконання рішення суду на підставі того, що позивачем не було підтверджено волевиявлення продовжувати фактичну службу на відповідній посаді прокурора не можуть бути прийняті судом при ухваленні судового рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на приписи частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

7. Скаржник зазначає, що наказом Генерального прокурора України від 02 жовтня 2019 року №1033-ц ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України з 04 грудня 2017 року на виконання постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 18 вересня 2019 року ВП №60081853 з примусового виконання виконавчого листа №826/17988/17, виданого 04 лютого 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва про поновлення ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури України, тобто тільки 18 вересня 2019 року підтверджено волевиявлення ОСОБА_1 продовжувати фактичну службу на відповідній посаді прокурора. Офіс Генерального прокурора наголошує, що ОСОБА_1 не вживав заходів для своєчасного виконання рішення суду про поновлення на посаді, із жодним зверненням щодо поновлення на роботі ні до Генеральної прокуратури України, ні до органів державної виконавчої служби не звертався, а процес поновлення на роботі здійснюється за принципом диспозитивності, тобто за наявності волевиявлення особи. Для цього необхідна або заява від особи, яка бажає поновитися на посаді та працювати, або відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення на роботі. Окрім того, згідно із даними Єдиного реєстру адвокатів України позивачем 20 серпня 2019 року отримано свідоцтво №002300 про право на заняття адвокатською діяльністю, що, на думку скаржника, підтверджує відсутність наміру ОСОБА_1 працювати в органах прокуратури. Умисної вини Генеральної прокуратури України щодо несвоєчасного поновлення позивача на посаді, як стверджує скаржник, немає.

8. Офіс Генерального прокурора посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 235, 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) із обґрунтуванням необхідності відступлення від висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2018 року в справі №807/2713/13-а, що є підставою касаційного оскарження судових рішень згідно із пунктом 2 частини 4 статті 328 КАС України.

9. Скаржник також зазначає, що висновок щодо питання застосування статті 236 КЗпП України у випадку заняття позивачем адвокатською діяльністю, враховуючи, що відповідно до ~law30~ на прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, Верховним Судом не викладався, що є підставою касаційного оскарження судових рішень за пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України.

10. Касаційна скарга у цій справі, як стверджує Офіс Генерального прокурора, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

IV. Позиція інших учасників справи

11. ОСОБА_1 подано клопотання про закриття відкритого касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 339 КАС України, оскільки, як зазначає позивач, Верховним Судом у постановах від 16 лютого 2018 року в справі №807/2713/13-а та від 05 березня 2020 року в справі №840/509/19-а (останньої Єдиний державний реєстр судових рішень не містить) вже викладалися висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушені у касаційній скарзі.

12. Також ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року - без змін, оскільки суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

13. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О. В., суддів Радишевської О. Р., Уханенка С. А. ухвалою від 15 липня 2020 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О. В. від 20 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 21 жовтня 2021 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

15. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2019 року в справі №826/17988/17 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора України від 04 грудня 2017 року №1131-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України та посади прокурора на підставі ~law31~; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України та посаді прокурора з 04 грудня 2017 року; стягнуто із Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 грудня 2017 року до 15 січня 2019 року в сумі 604505,41 грн; допущено до негайного виконання рішення суду в частинах поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

16. Наказом Генерального прокурора України від 02 жовтня 2019 року №1033ц ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України з 04 грудня 2017 року. Підстава: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2019 року в справі №826/17988/17; постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 18 вересня 2019 року ВП №60081853.

17. Зважаючи на те, що рішення суду в частині поновлення на посаді у відносинах публічної служби відповідачем було виконано із затримкою, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 16 січня 2019 року до 01 жовтня 2019 року в сумі 388454,74 грн.

VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

18. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Відповідно до частин 1 та 6 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

20. Частина 1 статті 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

21. Відповідно до частин 1 та 7 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі-Закон №1700-VII) іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

22. Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.

23. Приписами частини 2 статті 372 КАС України обумовлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

24. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

25. Статтею 236 КЗпП України закріплено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

VІІІ. Позиція Верховного Суду

26. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

28. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені частина 2 статті 341 КАС України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 341 КАС України).

29. Проаналізувавши мотиви і доводи ОСОБА_1, викладені у клопотанні про закриття відкритого касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 339 КАС України, Верховний Суд не знаходить підстав для задоволення цього клопотання і вважає за необхідне переглянути оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

30. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням, Верховний Суд виходить із таких міркувань.

31. За чинним законодавством рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.

32. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

33. Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

34. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

35. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно із якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

36. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

37. Наведені приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.

38. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

39. Відповідна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року в справі №807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року в справі №821/1678/16, від 31 липня 2019 року в справі №813/593/17, від 25 вересня 2019 року в справі №813/4668/16, від 27 листопада 2019 року в справі №802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року в справі №2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року в справі №815/1676/18, від 05 березня 2020 року в справі №280/360/19, від 26 листопада 2020 року в справі №500/2501/19, від 19 квітня 2021 року в справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року в справі №640/15058/19 та від 20 липня 2021 року в справі №826/3465/18.

40. Оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2019 року в справі №826/17988/17 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконане лише 02 жовтня 2019 року, Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до статті 236 КЗпП України за період з 16 січня 2019 року до 01 жовтня 2019 року.

41. Здійснений судами розрахунок суми, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1, не оспорюється.

42. Верховний Суд не вбачає наявності підстав для відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постанові від 16 лютого 2018 року в справі №807/2713/13-а, про що заявляє Офіс Генерального прокурора у касаційній скарзі, оскільки останній не наводить інших прикладів судових рішень, ухвалених після прийняття вказаної постанови, у яких Верховний Суд та/або Велика Палата Верховного Суду по іншому застосовують норми права у подібних правовідносинах, а сама по собі незгода із відповідною позицією Верховного Суду, не може бути підставою для відступлення від усталеної судової практики.

43. Доводи касаційної скарги свідчать про власне тлумачення скаржником норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та вказують на наявність у нього власного бачення щодо результату вирішення цієї справи.

44. У частині доводів касаційної скарги щодо питання можливості застосування статті 236 КЗпП України у випадку заняття позивачем адвокатською діяльністю, враховуючи, що відповідно до ~law33~ на прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, Верховний Суд зазначає, що вимоги щодо несумісності роботи в органах прокуратури з іншими видами діяльності визначені ~law34~, якою передбачено, що перебування на посаді прокурора несумісне з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах. На прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені ~law35~.

45. За висновками Великої Палати Верховного Суду, зробленими у постанові від 14 квітня 2021 року в справі №826/9606/17, особа, яка перебуває на посаді прокурора, не може займатися адвокатською діяльністю або виконувати іншу оплачувану роботу (~law36~). У випадку отримання особою, яка є прокурором, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та складення присяги адвоката, така особа одночасно опиняється під дією двох присяг - прокурора та адвоката. Аналізуючи тексти Присяги прокурора та Присяги адвоката Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що одночасне перебування під дією двох присяг є неможливим, оскільки їхні тексти суперечать один одному та прямо порушують як незалежність прокурора, так і принципи здійснення адвокатської діяльності - незалежність та конфіденційність.

46. Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що предметом спору в справі, яка розглядається, є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, яке підлягало виконанню негайно, проте виконано більше ніж через вісім місяців, і у контексті цієї справи не вирішуються питання щодо несумісності та зайняття позивачем адвокатською діяльністю.

47. Верховний Суд уважає правильною позицію суду апеляційної інстанції про непереконливість тверджень відповідача щодо відсутності наміру ОСОБА_1 поновлюватися на посаді з огляду на те, що ним було отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і що відповідно до ~law37~ на прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені ~law38~, оскільки рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно і це жодним чином не може ставитися в залежність від будь-яких обставин, окрім непереборних. Водночас норми закону не містять застережень щодо неможливості поновлення на посаді незаконно звільненого працівника на підставі судового рішення у разі, якщо він перебуває на іншій службі або провадить адвокатську діяльність. Питання щодо несумісності повинно було бути вирішено після виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді. При тому, що судове рішення у справі №826/17988/17, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді, було ухвалене 15 січня 2019 року і в зазначеній частині підлягало негайному виконанню, а свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю позивачеві видано 20 серпня 2019 року і право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно з пунктом 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" на підставі заяви ОСОБА_1 з 02 жовтня 2019 року, тобто з дня видання наказу про поновлення його на посаді.

48. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.

49. Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується із висновками судів попередніх інстанцій у цій справі.

50. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

IХ. Судові витрати

51. Ураховуючи результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року в справі №640/19103/19 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко