Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.05.2020 року у справі №320/4568/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20 жовтня 2020 року

справа № 320/4568/19

адміністративне провадження № К/9901/11398/20

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Ханової Р. Ф.,

суддів: Гончарової І. А., Хохуляка В. В.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2020 року (судді - Мельничук В. П., Лічевецький В. О., Оксененко О. М. ).

УСТАНОВИЛ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) із позовом до Головного управління ДФС у Київській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі) про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 28 березня 2019 року №Ф-63126-54 щодо зобов'язання позивача сплатити заборгованість (недоїмку) зі сплати єдиного внеску в сумі 29903,25 гривень; визнання протиправним та скасування рішення податкового органу від 03 липня 2019 року №0091425406/2123 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, щодо зобов'язань позивача сплатити суму нарахованих (штрафу, пені) на суму недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску за період часу з 21 січня 2014 року по 22 травня 2019 року в сумі 28736,08 гривень, з яких 5856,87 гривень сума штрафу та 22879,21 гривень сума нарахованої пені.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Податковому органу надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги п'ять днів з часу отримання копії зазначеної вище ухвали шляхом надання документу про сплату судового збору, а також документів, що підтверджують повноваження Левкіна Івана Володимировича на подання та підписання апеляційної скарги від імені Головного управління ДПС у Київській області станом на 09 січня 2020 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року продовжено податковому органу строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

10 березня 2020 року від Головного управлінням ДПС у Київській області до суду надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги до якого додано платіжне доручення про сплату судового збору від 17 лютого 2020 року № 232 в розмірі 1152,60 гривень.

Щодо доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала та подала апеляційну скаргу на вчинення такої дії, скаржник зазначив, що у зв'язку з перебуванням ОСОБА_2 з 08 січня 2020 року по 21 січня 2020 року включно в основній щорічній відпустці, виконання обов'язків начальника Головного управління ДПС у Київській області покладено на Левкіна І. В., що підтверджується наказом від 28 грудня 2019 року № 447-0, який є єдиним та належним доказом на підтвердження повноважень Левкіна І. В. діяти від імені Головного управління ДПС у Київській області, оскільки в. о. начальника має теж коло повноважень, згідно Положення, як і начальник.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 березня 2020 року апеляційну скаргу відповідача повернув скаржнику на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). Головним управлінням ДПС у Київській області не надано положення на підставі якого діє в. о. начальника Головного управління ДПС у Київській області, та згідно якого, як зазначає відповідач, в. о. начальника має теж коло повноважень, як і начальник.

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 19 березня 2020 року, відповідач подав касаційну скаргу на це рішення до Верховного Суду, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Скаржник в касаційній скарзі доводить, що апеляційний суд не зазначив у чому полягає неможливість встановлення ним обставин наявності чи відсутності у Левкіна І. В. повноважень на подання відповідної скарги від імені податкового органу на підставі вже наданих учасниками справи доказів, а саме наказу №447-0 від 28 грудня 2019 року про покладення виконання обов'язків на Левкіна І. В.

Верховний Суд ухвалою від 01 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження за скаргою відповідача, справу витребував з суду апеляційної інстанції.

15 жовтня 2020 року справа №320/4568/19 надійшла на адресу Верховного Суду.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

За положеннями пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Частиною 1 статті 293 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Відповідно до статті 1 КАС України статті 1 КАС України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів та встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. Частиною 1 статті 3 КАС України визначено, що порядок здійснення судочинства встановлюється Конституцією України, Конституцією України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративній справі здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя зазначеної статті). Водночас, за приписами частини третьої статті 7 Цього ж кодексу у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Частиною 1 статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як "представництво" і "самопредставництво".

При цьому особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника (частина друга цієї статті).

За загальним правилом, підтримуваним у теорії права, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Принаймні, таке розуміння цих правовідносин закладене у частині 10 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII. Таке ж визначення означеного поняття було відображено у попередній редакції статті 55 КАС України.

Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18 грудня 2019 року № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб'єкта владних повноважень і визначено, що "юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені" та визначено вичерпний перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: "відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)" (ч. 3 ст. 55 КАС України у чинній редакції). Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина 4 цієї статті).

З аналізу змісту цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Відповідно до Положення про Головне управління ДПС у Київській області, розміщене на офіційному сайті податкового органу (https://kyivobl. tax. gov. ua/data/material/000/084/62495/10_372_Polozhennya_GU.pdf) Головне управління ДПС очолює начальник, який призначається та звільняється з посади Головою ДПС, відповідно до законодавства про державну службу за погодження з Міністром фінансів.

Враховуючи аналіз процесуального законодавства та положення про податковий орган, Суд дійшов висновку про те, що начальник Головного управління ДПС у Київській області уповноважений здійснювати самопредставництво Головного управління ДПС у Київській області.

Податковий орган є постійно діючим органом, який потребує постійного здійснення його керівництва. У випадку відсутності начальника податкового органу, зокрема через його перебування у відпустці, діяльність цього податкового органу та, відповідно його керівництво не повинно зупинятися.

З метою належного функціонування податкового органу на момент відсутності начальника податкового органу його повноваження, в тому числі в частині представництва в суді, здійснює виконуючий обов'язки начальника податкового органу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції до апеляційної скарги на підтвердження повноважень підписанта апеляційної скарги Левкіна І. В. додано копію наказу Державної податкової служби України від 28 грудня 2019 року № 447-о про покладення виконання обов'язків на Левкіна І. В. Зазначений документ підтверджував те, що в момент подання апеляційної скарги у справі №320/4568/19 Левкін І. В. дійсно виконував обов'язки начальника Головного управління ДПС у Київській області. Ні наказ Державної податкової служби України від 28 грудня 2019 року № 447-о, ні Положення про Головне управління ДПС у Київській області не містить обмежень повноважень особи, яка виконує обов'язки начальника податкового органу.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги у справі є передчасним, не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, у зв'язку з цим його рішення підлягає скасуванню та передачею справи для продовження розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та необхідність скасування оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити< Обсяг задоволення касаційної скарги (. / частково. ) >

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2020 року скасувати, а справу № 320/4568/19 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіР. Ф. Ханова І. А. Гончарова В. В. Хохуляк