Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2018 року

м. Київ

справа №243/8037/17

адміністративне провадження №К/9901/20182/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02.10.2017р. (головуючий суддя - Мірошниченко Л.Є.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017р. (головуючий суддя - Компанієць І.Д., судді - Васильєва І.А., Сухарьок М.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії з 20.04.2017р., зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії починаючи з 20.04.2017р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що починаючи з квітня 2017 року відповідач припинив їй виплату пенсії за відсутності передбачених законом підстав, що обмежує її конституційні права. Вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують її право на отримання пенсії.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02.10.2017р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017р., позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення відповідача про припинення виплати пенсії позивачу.

Зобов'язано відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком та сплатити заборгованість за період з квітня 2017 року, в межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на те, що управління діяло на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014р. «Про облік внутрішньо переміщених осіб» та постанови Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016р. «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Крім того, посилається на те, що поновлення виплати пенсії можливе лише за умови дотримання відповідного порядку передбаченого чинним законодавством, а саме: звернення до управління із відповідною заявою про поновлення пенсійних виплат за наданням довідки внутрішньо переміщеної особи, яка засвідчує місце проживання особи та підтверджує факт внутрішнього переміщення та після прийняття рішення комісії про відновлення пенсійних виплат.

Вважає, що управління діяло відповідно до вимог чинного законодавства України.

Заперечення на касаційну скаргу від позивача до суду не надходили.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Слов'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком. (а. с. 10)

Згідно довідки №1445000520 від 17.11.2014р. ОСОБА_1 взята на облік в управлінні соціального захисту населення Слов'янської районної державної адміністрації, як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. (а.с. 12)

Рішенням Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №832426 від 25.03.2017р. припинено виплату пенсії з 01.04.2017р. на підставі статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та постанови Кабінету Міністрів України №365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (а.с 31).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення за відсутності підстав передбачених статтею 49 цього Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, суди виходили з того, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як скасування довідки внутрішньо переміщеної особи в зв'язку з відсутністю цієї особи за місцем проживання, вказаним в довідці.

Також суди виходили з того, що згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, судами встановлено, що рішення про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у відповідності до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» повноваженим органом не приймалося.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що припинення відповідачем виплати пенсії відбулось за відсутності передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для цього підстав, рішення про скасування довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи не приймалось, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право громадянина на призначення пенсії не може бути пов'язано з такою умовою, як постійне місце проживання або реєстрація місця проживання, а Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того де проживає особа, пенсія якій призначена.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень-без змін.

Керуючись статтями 349, 345, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення, а постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02.10.2017р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017р. у даній справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук