Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року

Київ

справа №803/3581/15

адміністративне провадження №К/9901/19822/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі судді Бруновської Н.В. від 21 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Петроль» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Петроль» звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 вересня 2015 року №0200110815.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Вважаючи вказану постанову такою, що прийнята з порушенням норм матеріального й процесуального права відповідач подав апеляційну скаргу з вимогою про її скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, а апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не доданий документ про сплату судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, а апеляційну скаргу повернуто у зв'язку із неусуненням у встановлений судом строк недоліків такої, а саме несплатою судового збору.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до цього суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначив, що неможливість сплати судового збору при подачі апеляційної скарги та, як наслідок, неможливість усунення її недоліків була зумовлена відсутністю затвердженого кошторису й відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору. Також посилався на те, що на усунення недоліків апеляційної скарги ним було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору в порядку статті 88 КАС України, однак суд апеляційної інстанції, не врахувавши майновий стан, відмовив у його задоволенні та повернув апеляційну скаргу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент подання відповідачем апеляційної скарги; далі - КАС України) встановлено вимоги до апеляційної скарги та, зокрема, передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, згідно із частинами 1 та 3 якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи, що, як вже зазначалось, подана відповідачем апеляційна скарга не відповідала вимогам статті 187 КАС України, в зв'язку з чим ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року була залишена без руху й у встановлений судом строк відповідач недолік апеляційної скарги не усунув, касаційний суд вважає, що остання обґрунтовано повернута йому ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року.

Доводи ж касаційної скарги про те, що неможливість сплати судового збору при подачі апеляційної скарги та, як наслідок, неможливість усунення її недоліків була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність підстав для відстрочення чи звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 88 КАС України (в редакції, чинній на момент подання відповідачем апеляційної скарги) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Вказані норми дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Водночас, як статтею 49 КАС України в редакції Закону №2136-VІІІ, так і статтею 44 у чинній редакції цього Кодексу, передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Наведене кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, за змістом яких штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

Отже, відсутність затвердженого кошторису суб'єктів владних повноважень й відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко