Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа №120/3350/23

адміністративне провадження № К/990/34491/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2023 (постановлене судом у складі головуючого-судді Жданкіної Н.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 (ухвалену судом у складі: головуючого судді Боровицького О. А., суддів: Шидловського В.Б., Курка О. П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі-відповідач, Адміністрація Держприкордонслужби), у якому позивач просив:

визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.92 № 2262-XII;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області документи, необхідні для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.92 № 2262-XII.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Державної прикордонної служби України від 05.01.2023 № 7-ОС його звільнено в запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 05.01.2023. На момент звільнення зі служби його загальна вислуга років становила 25 років 01 місяць 00 днів.

У зв`язку з цим 13.02.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою та просив підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Однак, за результатами розгляду цієї заяви відповідач листом від 01.03.2023 № 11/Т-2010-3916 повідомив про відсутність підстав для вчинення таких дій, оскільки його вислуга років на військовій службі становить лише 16 років 06 місяців 16 днів, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленим пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач із посиланням на постанови Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 вказав, що для призначення пенсії за вислугу років повинна враховуватися вислуга років не лише у календарному, але й у пільговому обчисленні.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2023, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023, позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив із того, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17.07.1992 №393 (далі - Порядок № 393).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Адміністрація Держприкордонслужби звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з неправильним застосуванням статті 12 Закону № 2262-XII та положень Порядку № 393 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 (далі - постанова КМУ № 119), у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для зобов`язання Адміністрації підготувати та направити необхідні документи до Управління для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12, статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії вислуги років у пільговому обчисленні.

Відповідач у касаційній скарзі звертає увагу на те, що правовий висновок, який викладено в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а стосувався застосування пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ у співвідношенні до Порядку № 393 в його попередній редакції. Тобто норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини у справі № 805/3923/18-а та у даній справі № 360/17/23 є різними, оскільки до спірних правовідносин у справі № 360/17/23 застосуванню підлягає Порядок № 393 в редакції постанови КМУ № 119.

З огляду на це заявник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо визначення вислуги років військовослужбовця для призначення пенсії після набрання чинності постанови КМУ № 119, якою внесені зміни до постанови КМУ № 393.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г. касаційну скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 01.11.2023 відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Державної прикордонної служби України від 05.01.2023 № 7-ОС його звільнено в запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 05.01.2023.

Станом на 05.01.2023 вислуга років позивача становила: у календарному обчисленні - 16 років 06 місяців 16 днів, у пільговому обчисленні - 08 років 06 місяців 14 днів, загальна військова вислуга років - 25 років 01 місяць 00 днів.

13.02.2023 позивач звернувся із заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України із проханням оформити та подати подання до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

За результатами розгляду заяви відповідач листом від 01.03.2023 № 11/Т-2010-3916 повідомив позивача про відсутність підстав для вчинення таких дій, оскільки його вислуга років на військовій службі становить лише 16 років 06 місяців 16 днів, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленим пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з пунктом «в» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.

Відповідно до статті 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Державної прикордонної служби України від 05.01.2023 № 7-ОС його звільнено в запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 05.01.2023.

Приписами пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.01.2020 або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393», (набрала чинності 19.02.2022 та була чинною на момент звільнення позивача), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" і "з" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Державній прикордонній службі України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити:

- підпунктом «в» пункту 3 Порядку № 393 (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року) було передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: час проходження служби на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України;

- водночас, відповідно до підпункту «в» пункту 3 Порядку № 393 (у редакції, чинній на дату звільнення, 28 травня 2022 року, та дату звернення позивача із заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо оформлення та подання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області для призначення пенсії, 08 серпня 2022 року) до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах (пункт 3 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року): час проходження служби на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України.

Таким чином, редакція Порядку № 393 до внесення змін передбачала зарахування календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ. Натомість, новою редакцією пункту 3 Порядку № 393 передбачено зарахування останньої тільки для визначення розміру пенсії. З огляду на це, Суд доходить висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.

Враховуючи те, що станом на дату звернення позивача (13.02.2023) із заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо оформлення та подання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ діяла нова редакція пункту 3 Порядку № 393, суди першої та апеляційної інстанції дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для зарахування на пільгових умовах позивачу часу проходження служби у підрозділі Державної прикордонної служби, до вислуги років для призначення пенсій, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.08.2023 у справі № 200/4951/22, від 11.09.2023 у справі № 480/4827/22, від 07.09.2023 у справі № 560/9478/22, від 15.09.2023 у справі № 380/10714/22 та від 18.10.2023 у справі № 360/17/23.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вислуга років позивача станом на 05.01.2023 вислуга років позивача становила: у календарному обчисленні - 16 років 06 місяців 16 днів, що недостатньо для призначення пенсії за статтею 12 Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року №3-1, заяви про призначення пенсій за вислугу років подаються до Головних управлінь Пенсійного фонду України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважений структурний підрозділ Міністерства внутрішніх справ України.

Враховуючи, що позивач звільнився з військової служби 05.01.2023 і на день звільнення мав вислугу 16 років 06 місяців 16 днів замість необхідних 25 календарних років і більше, у відповідача були відсутні підстави для підготовки документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років та надсилання цих документів до відповідного органу Пенсійного фонду України.

Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій статті 12 Закону № 2262-XII та положень Порядку № 393 у редакції постанови КМУ № 119 та помилковим застосуванням до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, оскільки такий висновок сформований щодо застосування пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ у співвідношенні до Порядку № 393 в його попередній редакції.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій у цій справі та доходить висновку про необхідність прийняття нового рішення, яким позов ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга відповідача задоволенню.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Cуд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України задовольнити.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №120/3350/23 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець