Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року

Київ

справа №1570/2013/2012

адміністративне провадження №К/9901/4074/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року (суддя - Соколенко О.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року (судді: Димерлій О.О.,(головуючий), Романішин В.Л., Єщенко О.В.) у справі №1570/2013/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Агро» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес Агро» (далі - позивач, ТОВ«Гермес Агро») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007082301 від 12.03.2012.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що ним при включенні до податкового кредиту відповідних спірних сум дотримано вимоги податкового законодавства, а реальність господарських операцій позивача з його контрагентами - ПП «КФ «Руал»та ПП «КФ «Агротранс» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, в тому числі, видатковими накладними, актами виконаних робіт, податковими накладними. Разом з цим, позивач зазначає, що відповідач при перевірці не врахував той факт, що на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення ТОВ «Гермес Агро»до податкового кредиту сум податку на додану вартість підтверджується тим, що контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та вели господарську діяльність, а отже, ТОВ «Гермес Агро» не може нести відповідальність за діяльність своїх контрагентів. Крім того, відповідач зазначає, що з акту перевірки вбачається, що підстав, з якими закон пов'язує визнання договору нікчемним, податковим органом встановлено не було, а отже твердження відповідача про нікчемність правочинів є безпідставним. Таким чином, позивач вважає, що висновки акту перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість та визнання правочинів нікчемними є безпідставними, а отже, податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі цього акту перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0007082301 від 12.03.2012.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що висновок податкового органу про порушення ТОВ «Гермес Агро» підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «КФ «Руал», ПП «КФ «Агротранс», а також правомірність віднесення ТОВ «Гермес Агро» сум ПДВ по вказаних взаємовідносинах до складу податкового кредиту. Відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, а підстав для висновку про необґрунтоване заниження товариством податку на додану вартість судами не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Гермес Агро».

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Гермес Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарських взаємовідносинах з платниками податків ПП «КФ «Руал» та ПП «КФ «Агротранс» за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, за результатами якої складено акт перевірки №24/22-213/35818241/1018 від 27.02.2012, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 125 780,00 грн (в т.ч. у жовтні 2011 року - 124 073,00 грн, у листопаді 2011 року - 1 707,00 грн).

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0007082301 від 12.03.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 188 670,00 грн (в т.ч. за основним платежем - 125 780,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 62 890,00 грн).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період позивач здійснював господарські операції з ПП «КФ «Руал» на підставі договору купівлі-продажу сільхозпродукції (сої) №27-09 від 27.09.2011 за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати сільхозпродукцію (сою), а покупець прийняти та оплатити товар, на умовах та у строки, що передбачені договором.

Про фактичне виконання вказаних операцій свідчать наявні у матеріалах справи копії: податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних актів приймання на поставку сільгосппродукції, актів здачі-приймання робіт. ТОВ «Гермес Агро» здійснило оплату за отриманий від ПП «КФ «Руал» товар (сою), у тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, що підтверджується випискою ПАТ «СЕБ Банк» по рахунку позивача, виписками акціонерного банку «Південний» по рахунку позивача та листами акціонерного банку «Південний» від 07.05.2012 та ПАТ «СЕБ Банк» від 14.05.2012.

У подальшому, придбаний товар був реалізований позивачем ВАТ «Південьзахіделектромережбуд» на підставі договору купівлі-продажу №16 від 04.11.2011, на виконання якого виписано акти приймання-передачі, з яких вбачається, що передача сої здійснювалась на ПАТ «Херсонський КХП».

Суму податку на додану вартість відповідно до договору з ПП «КФ «Руал» позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2011 року, про що свідчить податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2011 року.

Крім того, у перевіряємий період позивач мав господарські операції з ПП «КФ «Агротранс» (Перевізник) на підставі укладених договорів перевезення №ДГ-0000114 від 11.10.2011 та №ДГ-11-10/ГК-01Ав, Перевізник взяв на себе зобов'язання за рахунок замовника здійснювати перевезення вантажів, зазначених в замовленні, а замовник зобов'язався сплачувати надані послуги.

На підтвердження виконання вказаних договорів у матеріалах справи містяться податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні на перевезення, накладні на отримання кукурудзи. ТОВ «Гермес Агро» здійснило оплату за отримані від ПП «КФ «Агротранс» транспортні послуги за перевезення кукурудзи, у тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, що підтверджується виписками акціонерного банку «Південний» по рахунку позивача та листами акціонерного банку «Південний» від 07.05.2012 та ПАТ «СЕБ Банк» від 14.0.2012. Вказані операції з отримання транспортних послуг були відображені в бухгалтерському обліку підприємства у відповідних регістрах бухгалтерського обліку по рахункам 631,31, про що зазначено і в акті перевірки.

На підтвердження того, що вказані послуги по перевезенню кукурудзи були придбані з метою використання в господарській діяльності позивача, ТОВ «Гермес Агро» додано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії: контракту №Р103756 від 25.10.2011, укладеного між ТОВ «Гермес Агро» та компанією Bunge SA, (Швейцарія) на поставку кукурудзи врожаю 2011 року та вантажно-митної декларації від 25.11.2011.

Суму податку на додану вартість відповідно до податкових накладних по договірних відносинах з контрагентом ПП «КФ «Агротранс», окрім податкової накладної №122 від 31.10.2011, яка була отримана у листопаді 2011 року, позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2011 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2011 року та додатками до неї.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності факту реального придбання товару (сої) ТОВ «Гермес Агро» у ПП «КФ «Руал» та придбання послуг перевезення у ПП «КФ «Агротранс» у жовтні 2011 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Вказані висновки контролюючого органу здійсненні на підставі акту від 06.01.2012 №6/15-2/34286519 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «КФ «Руал» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011 по 31.10.2011», відповідно до якого встановлено, що ПП «КФ «Руал» не має основних фондів, складських приміщень, найманих працівників, автотранспортних засобів, не встановлено, які саме проводились фінансово-господарські розрахунки та обставини їх здійснення, контрагенти зазначеного підприємства знаходяться у різних регіонах України, а на підприємстві працює лише одна особа, підприємство має неосновний стан, неможливо підтвердити здійснення фінансово-господарської діяльності та акту від 10.01.2012 №8/15-2/36009123 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «КФ «Агротранс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, їх реальності та повноти відображення в обліку», відповідно до якого встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою та повністю відповідає основним та додатковим критеріям «податкової ями», у зв'язку з чим, зроблено висновок про те, що ПП «КФ «Агротранс» не має основних фондів, складських приміщень, найманих працівників, автотранспортних засобів, не встановлено, які саме проводились фінансово-господарські розрахунки та обставини їх здійснення, підприємство має неосновний стан, а тому неможливо підтвердити здійснення фінансово-господарської діяльності.

9. Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України

10.1. Пункту 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.3. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом першої інстанції), ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом апеляційної інстанції), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017), частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції після 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

20. Судами правомірно відхилено посилання контролюючого органу на висновки викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки та акті про зустрічну звірку контрагентів зважаючи на те, що оскільки будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь - які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські відносини між позивачем та ПП «КФ «Руал», ПП «КФ «Агротранс» мали реальний характер, придбані товари (послуги) були використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у податковій звітності.

21. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими позивачем було сформовано податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

23. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року слід залишити без задоволення.

24. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

25. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року у справі №1570/2013/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду