Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2018 року

Київ

справа №520/12611/17

адміністративне провадження №К/9901/47202/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 24 листопада 2017 року (суддя Пучкова І.М.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року (судді Шевчук О.А., Зуєва Л.Є., Федусик А.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії Київської районної адміністрації Одеської міської ради про скасування постанови та зобов'язання надати відповідь, -

встановив:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову від 04 жовтня 2017 року № 18-21, зобов'язати відповідача надати письмову відповідь, з'ясувати дату отримання відповіді від відповідача та обставини, що завадили відповідачеві зробити ремонт правої сторони вул. Ак. Вільямса у м. Одесі.

Цей суд ухвалою від 19 жовтня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишив без руху через його невідповідність нормам статей 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у редакції чинній до 15 грудня 2017 року. Надав позивачеві строк для усунення недоліків поданої заяви - п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою від 24 листопада 2017 року Київський районний суд міста Одеси на підставі пункту 1 частини третьої статті 108 КАС, у редакції чинній до 15 грудня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 повернув позивачеві. Послався на те, що 17 листопада 2017 року позивач отримав копію ухвали від 19 жовтня 2017 року, проте до цього часу не усунув недоліки позовної заяви.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції від 24 листопада 2017 року ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 лютого 2018 року це рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ОСОБА_1 не примирився із рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій і звернувся із касаційною скаргою про їх скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги аргументував тим, що рішення ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що в апеляційному суді він (ОСОБА_1.) надав копію ухвали Київського районного суду міста Одеси від 19 жовтня 2017 року на якій проставлено штамп отримання цього рішення 23 листопада 2017 року. Зазначає, що підпис на рекомендованому відправленні про вручення копії ухвали про залишення позову без руху не його, тому цей документ не є доказом отримання ним копії рішення 17 листопада 2017 року. Крім того, зазначає, що апеляційний суд відмовив йому в ознайомленні з матеріалами справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з'ясував обставини, на підставі яких були прийняті оскаржені рішення судів попередніх інстанцій, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 108 КАС, у редакції чинній до 15 грудня 2017 року, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки заяви, яку залишено без руху. Аналогічна норма міститься в пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС, у чинній редакції.

У статті 103 КАС, у редакції чинній до 15 грудня 2017 року, встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина перша). Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина шоста). Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку (частина дев'ята).

Як видно з матеріалів справи, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Також в матеріалах справи наявне рекомендоване відправлення (штриховий кодовий ідентифікатор - 6501602580130), згідно з яким копію ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 17 листопада 2017 року.

Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають та відносини між ними регулюють Правила надання послуг поштового зв'язку», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 99 Правил рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

Отже, у суду першої інстанції не було підстав вважати, що дата отримання копії ухвали суду, що проставлена на рекомендованому відправленні, не відповідає дійсній даті отримання позивачем цього відправлення, а тим більше у суду не було підстав для сумніву в отриманні цього відправлення саме ОСОБА_1

До того ж, слід зазначити, що відповідно до пункту 129 Правил відповідальність за неналежне виконання послуг поштового зв'язку перед користувачами цих послуг несе оператор поштового зв'язку згідно із законом.

Суд апеляційної інстанції ретельно дослідив всі надані позивачем докази на підтвердження вчасного звернення ним до суду із заявою про усунення недоліків позовної заяви і дійшов висновку про обґрунтоване повернення позовної заяви позивачу судом першої інстанції.

При цьому, цей суд виходив із того, що 26 лютого 2018 року апелянт надав до суду клопотання, в якому зазначив, що ухвалу суду від 19 жовтня 2017 року він отримав 23 листопада 2017 року, до клопотання надав доказ, а саме конверт зі штрихованим кодовим ідентифікатором 6508005601598, який надіслано на його адресу Київським районним судом міста Одеси, і який мав би підтвердити факт отримання апелянтом поштової кореспонденції з суду 23 листопада 2017 року.

Однак, колегія суддів не прийняла до уваги посилання апелянта на цей доказ, оскільки відповідно до відстеження поштового відправлення за штрихованим кодовим ідентифікатором 6508005601598, який міститься на конверті, наданому апелянтом до суду, зазначену поштову кореспонденцію апелянт отримав 30 січня 2018 року, у зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначений конверт не має відношення до цієї справи.

При цьому, відстеживши поштову кореспонденцію за штрихованим кодовим ідентифікатором 6501602580130, що міститься на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, вбачається, як зазначив суд, що цю кореспонденцію отримано апелянтом 20 листопада 2017 року. Таким чином, останнім днем подачі заяви, про усунення недоліків для апелянта був 25 листопада 2017 року, а таку заяву ним було подано лише 27 листопада 2017 року, тобто з порушенням строку, визначеного в ухвалі суду від 19 жовтня 2017 року про залишення позовної заяви без руху.

У контексті обставин цієї справи Верховний Суд не вбачає порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, і вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, доводи скаржника про подання до суду заяви для усунення недоліків позовної заяви в межах строку встановленого судом.

В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 КАС у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів визнає, що суди першої і апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення судів першої і апеляційної інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 24 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

ОСОБА_2