Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2025 року

м. Київ

справа №320/2942/19

адміністративне провадження № К/990/42090/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О. О.,

суддів: Дашутіна І. В., Яковенка М. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі №320/2942/19 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Ганечко О. М., суддів Василенка Я. М., Кузьменка В. В.)

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0221/1036/14/2469001530 від 11.02.2019, яким до ОСОБА_1 , за порушення п. 1, п. 2, п. 6 статті 13 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 341,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0221/1036/14/2469001530 від 11.02.2019, яким до ОСОБА_1 , за порушення статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 17 000,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Київській області 30 вересня 2024 року подало до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 жовтня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року.

Як убачається з даних Комп`ютерної програми «ДСС» супровідним листом Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року № 02.3-07/320/2942/19/93321/2024 направив завірену копію ухвали суду на адресу Головного управління ДФС у Київській області (вул. Святослава Хороброго, буд.5 А, м. Київ, 03151).

ІІ. Оцінка суду апеляційної інстанції

Ухвала суду вмотивована тим, що апеляційна скарга суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

Не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року, Головного управління ДПС у Київській області (правонаступник Головного управління ДФС у Київській області) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначав, що рішення Київського окружного адміністративного суду на адресу ГУ ДПС у Київській області не надходило, натомість про його наявність стало відомо лише за результатами моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідач звертає увагу суду на те, що копію рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року у справі № 320/2942/19 отримано представником ГУ ДПС у Київській області особисто та зареєстровано за № 24411/5 від 05.09.2024 (копія першої сторінки рішення Київського окружного адміністративного суду зі штампом міститься в матеріалах справи).

Відповідач уважає, що за таких фактичних обставин оскарженим рішенням порушено право ГУ ДПС у Київській області на оскарження рішення, прийнятого не на користь Держави в апеляційному порядку. Такий підхід суду апеляційної інстанції слід розцінювати, як прояв надмірного формалізму та обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд ухвалою від 18 листопада 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Київській області на ухвалу та витребував матеріали справи.

Також за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», Судом було витребувано електронну справу, яка формувалась судами попередніх інстанцій.

Наявні матеріали електронної справи є достатніми для розгляду справи у касаційному порядку в межах доводів касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду.

Позивач правом на подання відзиву не скористався, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Наведеним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Право на апеляційне оскарження судового рішення обмежене установленим у законі строком, установлення якого спрямовано на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання установлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Слід зауважити, що у цьому випадку ініціатором апеляційного оскарження є суб`єкт владних повноважень, а тому вирішення питання про поновлення строків вирішується з урахуванням комплексного застосування норм статей 295, 298 та 299 КАС України.

Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що статтею 295 КАС України визначені загальні строки оскарження судових рішень і питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених у ній випадках, крім тих, що визначені частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що норма частини другої статті 299 КАС України є імперативною і зобов`язує суд апеляційної інстанції застосувати процесуальні наслідки у вигляді відмови у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу річного строку на апеляційне оскарження незалежно від поважності причин пропуску цього строку.

Зі змісту частини другої статті 299 КАС України вбачається, що використана законодавцем конструкція «незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення» є чіткою та не викликає множинного розуміння, а тому правила зазначеної норми передбачають обов`язок, а не право суду, і не підлягають обмеженню в застосуванні та розширеному тлумаченню.

Отже, установлений річний строк є преклюзивним (присічним), тобто таким, що не може бути поновлений. Це правило стосується випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 04 лютого 2021 року у справі №160/9830/18 та від 25 травня 2022 року у справі №160/2192/19, у справі №460/6595/21 від 30 березня 2023 року.

Водночас, із зазначеного правила існує виняток, згідно з яким річний строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, якщо апеляційну скаргу подано суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Проте зі змісту рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року у справі №320/2942/19 вбачається, що відповідач подавав до суду відзив на позовну заяву, тобто можна дійти висновку, що останній був повідомлений про розгляд справи.

Як слідує із матеріалів справи, рішення Київського окружного адміністративного суду ухвалено 30 грудня 2021 року в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, повний текст рішення складений цієї ж дати - 30 грудня 2021 року.

При цьому, необхідно зазначити, що строк, визначений пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, рахується з дня складення повного тексту судового рішення.

Отже, в цьому випадку перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції розпочався 31 грудня 2021 року (тобто з наступного дня після складення повного тексту судового рішення). Річний строк протягом якого відповідач мав право на поновлення строку на апеляційне оскарження закінчився 31 грудня 2022 року, тобто через рік у відповідні місяць і число останнього року цього строку.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, що про факт ухвалення судового рішення, відповідач дізнався під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів зауважує на такому.

Аналіз законодавчих приписів процесуального закону свідчить, що норма частини другої статті 299 КАС України деталізує наслідки подання апеляційної скарги прокурора, суб`єкта владних повноважень після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (за аналогією до частини п`ятої статті 333 КАС України): за загальним правилом, відмова у відкритті апеляційного провадження; відкриття апеляційного провадження за умови додержання інших вимог до форми, змісту та порядку подання апеляційної скарги, якщо суб`єкт владних повноважень у справі не був повідомлений про судовий розгляд або не був залучений до участі у справі, але суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Встановлення законом граничних строків для оскарження судових рішень, зокрема для апеляційного оскарження, обумовлено необхідністю забезпечити правову визначеність у правовідносинах. Поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення одному з учасників справи безпосередньо вливає на правове становище іншого учасника.

При цьому, законодавець, установивши зазначені виключення, виходив, зокрема, із безпосередньої обізнаності учасника справи - суб`єкта владних повноважень із наявністю відповідного судового провадження, а не з факту надіслання копії судового рішення, яким розгляд справи закінчено.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними нормативними положеннями чітко окреслено процесуальну поведінку, зміст якої зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до процесуальних прав, реалізуючи їх таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання процесуальних обов`язків, встановлених законом, зокрема, щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Виходячи з принципу "належного урядування", державні органи, зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Отримання особисто представником ГУ ДПС у Київській області копії рішення в суді 05 вересня 2024 року не спростовує факту того, що суб`єкт владних повноважень не вчиняв дії щодо з`ясування стану розгляду справи в суді першої інстанції протягом тривалого строку.

Понад це, вказані доводи відповідача щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження не відміняють імперативного припису частини другої статті 299 КАС України та не є підставою для поновлення цього строку у розумінні вказаної норми.

Ураховуючи встановлений приписами частини другої статті 299 КАС України наслідок пропуску суб`єктом владних повноважень строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції у цьому випадку відмовляє у відкритті апеляційного провадження не вдаючись до оцінки поважності причин пропуску такого строку.

Згідно з усталеною практикою, викладеною в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, оскільки апеляційна скарга подана відповідачем після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а також ураховуючи його обізнаність про наявність судового провадження у цій справі, винятки, за яких пропущений строк може бути поновлено, на відповідача не поширюються.

Таким чином, ураховуючи практику Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 299 КАС України, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі №320/2942/19 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко