Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.03.2019 року у справі №810/2336/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

Київ

справа №810/2336/16

адміністративне провадження №К/9901/25732/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року (суддя Виноградова О.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року (судді: Горяйнов А.М. (головуючий), Желтобрюх І.Л., Мамчур Я.С.) у справі № 810/2336/16 за позовом ОСОБА_4 до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.) звернулась до суду з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач-1, Тетіївська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач-2, контролюючий орган, Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 31 березня 2016 року № 000991500 та від 2 червня 2016 року № 3726-1702.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняті відповідачами оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2016 року № 000991500 та від 2 червня 2016 року № 3726-1702 були прийняті протиправно, оскільки позивачем своєчасно та в повному обсязі було сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі, встановленому договором. Крім того, позивач зазначив, що збільшення розміру орендної плати в односторонньому порядку не допускається.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 31 березня 2016 року № 000991500. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Володарського відділення Білоцерківської державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 2 червня 2016 року № 3726-1702 в частині нарахування 17 175,21 грн.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем не було порушено строк сплати платежу за податковим зобов'язанням, а тому Тетіївською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було безпідставно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2016 року № 000991500, яким позивачу було нараховано штраф, за затримку на 164 календарних дні сплату грошового зобов'язання в сумі 5 846,27 грн у розмірі 20%, у сумі - 1 169,25 грн. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що контролюючим органом було невірно визначено у податковому повідомленні-рішенні № 3726-1702 від 02.06.2016 суму орендної плати, яку необхідно сплатити позивачу за користування відповідною земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом була проведена камеральна перевірка своєчасності сплати позивачем орендної плати з фізичних осіб за земельні ділянки державної та комунальної власності, за результатами якої складений акт від 30 березня 2016 року № 174/15-2127706388. На підставі вказаного акту перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2016 року № 000991500, яким ОСОБА_4 нарахований штраф у розмірі 1 169,25 грн.

Згідно акту камеральної перевірки від 30 березня 2016 року № 174/15-2127706388, підставою для нарахування штрафу у розмірі 1 169,25 грн став висновок контролюючого органу про те, що позивач сплатив орендну плату у розмірі 5 846,27 грн із затримкою на 164 дні. Під час проведення перевірки контролюючий орган виходив з того, що розмір орендної плати для позивача був визначений податковим повідомленням-рішенням від 30 червня 2015 року № 534-15 та становив 13 831,17 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі № 810/5222/15 (набрала законної сили 21 березня 2016 року), податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2015 року № 534-15 було скасоване у частині визначення податкового зобов'язання з орендної плати у розмірі 10 629,70 грн. Було встановлено, що розмір орендної плати за 2015 рік для позивача становить 4 610,39 грн, а не 13 831,17 грн. Також постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року було встановлено, що у 2015 році позивач частково здійснив сплату орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 1 408,92 грн. Залишок несплаченої заборгованості становив - 3201,47 грн.

Відповідно до квитанції від 08.02.2016 року № 71/з2 позивач сплатив зазначений залишок несплаченої заборгованості у розмірі - 3201,47 грн. Таким чином, до набрання законної сили постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі № 810/5222/15 позивач у повному обсязі сплатив податкові зобов'язання з орендної плати.

Згідно квитанції від 08.02.2016 року № 71/з3 позивач сплатив кошти у сумі 2644,80 грн. У квитанції зазначено, що призначенням платежу є орендна плата за землю з фізичних осіб за січень-червень 2016 року. Однак, кошти у сумі 2644,80 грн контролюючий орган помилково зарахував у рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за 2015 рік.

Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що 5 квітня 2011 року між Володарською селищною радою (орендодавець) та позивачем (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки № 322165514000055, за умовами якого орендодавець зобов'язався надати орендарю в користування на умовах оренди земельну ділянку, загальною площею 0,0489 га (кадастровий номер 322165514000055) для обслуговування існуючої нежитлової будівлі по вул. Загороднього, 3-Б в смт. Володарка Київської області.

Відповідно до п. 4 вказаного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого відділом Держкомзему у Володарському районі Київської області 15 лютого 2011 року за № 603, становить 11 740,89 грн.

Положеннями п. 7 договору від 5 квітня 2011 року передбачено, що орендна плата, згідно рішення тридцять сьомої сесії п'ятого скликання Володарської селищної ради «Про орендну плату за землю, яка передана гр. ОСОБА_4.» від 27 липня 2010 року № 2403-37-V, вноситься орендарем щорічно у сумі 1 408,91 грн. Відповідно до розрахунку розміру орендної плати, орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 117,41 грн на рахунок Володарської селищної ради з подальшим врахуванням коефіцієнтів індексації не пізніше п'ятнадцятого числа наступного за звітним.

Згідно з п. 10 вказаного договору розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів внаслідок інфляції; в інших випадках передбачених законодавством.

Володарська селищна рада Київської області прийняла рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель смт. Володарка № 3 90-4(п)-VI, у відповідності до якого було змінено нормативну грошову оцінку земель. Рішенням Володарської селищної ради Київської області від 12 березня 2013 року № 837-21-VI в односторонньому порядку були внесені зміни до п.п. 4 та 7 договору оренди земельної ділянки від 8 квітня 2011 року № 322165514000055, які передбачають, що грошова оцінка земельної ділянки становить 123 042,18 грн, а орендна плата вноситься позивачем щорічно в 9 (дев'яти) кратному розмірі земельного податку.

Володарська селищна рада Київської області 20 травня 2013 року звернулася до позивача з листом № 02-20/153, у якому пропонувала внести зміни до договору оренди шляхом викладення предмету договору в редакції, з урахуванням збільшеного розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та повідомила про факт збільшення такої грошової оцінки. До вказаного листа був доданий проект додаткової угоди № 1 до договору оренди земельної ділянки від 8 квітня 2011 року № 322165514000055. Позивач листом від 18 червня 2013 року повідомив Володарську селищну раду Київської області про те, що він не погоджується із пропозиціями щодо внесення змін у договір оренди.

Володарська селищна рада Київської області направила на адресу Тетіївської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області лист вих. № 02-20 від 31 січня 2015 року, яким повідомила, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яку орендує позивач, становить 153 679,68 грн; розмір плати складає 13 831,17 грн, що відповідає 9 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідно до статті 288 Податкового кодексу України. На підставі вказаного листа було прийняте податкове повідомлення-рішення від 2 червня 2016 року № 3726-1702.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючим органом було прийнято у межах та у відповідності до наданих законодавством повноважень, та враховуючи положення статті 288 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) щодо граничних меж розміру орендної плати за земельну ділянку.

8. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Стаття 14.

10.1.1 Підпункт 14.1.73 пункту 14.1.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

10.1.2. Підпункт 14.1.136 пункту 14.1.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

10.2 Пункт 269.1 статті 269.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

10.3. Пункту 288.1 статті 288.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

10.4. Пункту 288.4 статті 288.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

10.5. Підпункти 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

10.6. Пункт 289.1 статті 289.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Податковим кодексом України встановлено обов'язок орендаря земельної ділянки сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

12. Статтею 288 Податкового кодексу України законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

13. Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України .

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

15. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

16. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Тетіївська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2016 року № 000991500 та від 2 червня 2016 року № 3726-1702 діяли всупереч та не у відповідності до вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що, оскільки до договору оренди земельної ділянки від 8 квітня 2011 року № 322165514000055, укладеного між позивачем та Володарською селищною радою, змін у частині визначення річної орендної плати (в частині збільшення розміру орендної плати) за земельну ділянку у встановленому законом порядку внесені не були, то при розрахунку орендної плати за земельну ділянку слід керуватися положеннями вказаного договору та положеннями Податкового кодексу України (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288) і визначати розмір орендної плати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, враховуючи при цьому відповідний індекс інфляції.

17. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем в запереченні на адміністративний позов та в апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року слід залишити без задоволення.

19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

20. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року у справі № 810/2336/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду