Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року

Київ

справа №804/8561/16

адміністративне провадження №К/9901/36171/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 (суддя - Круговий О.О.) у справі № 804/8561/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОСТ» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОСТ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області) від 17.11.2016 №0008251407 та №0008261407.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ГУ ДФС у Дніпропетровській області оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2017 апеляційну скаргу ГУ ДФС у Дніпропетровській області було залишено без руху у зв'язку з тим, що скаржником не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, та встановлено строк для усунення зазначених недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у апеляційну скаргу ГУ ДФС у Дніпропетровській області повернуто заявнику.

Не погодившись з ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 ГУ ДФС у Дніпропетровській області оскаржила її у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що неможливість усунення її недоліків була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, а повернувши апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції порушив право контролюючого органу на справедливий судовий захист.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір».

Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на час звернення з апеляційною скаргою) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі; суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Вказані норми дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Водночас, статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення з апеляційною скаргою) передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Державна фіскальна служба та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Отже, відсутність затвердженого кошторису суб'єктів владних повноважень й відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах строку наданого для усунення недоліків відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2017 заявник апеляційної скарги звернувся із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, яке мотивовано відсутністю коштів на сплату судового збору за подання апеляційної скарги. На підтвердження цієї обставини було надано тимчасовий кошторис на І квартал 2017 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Дніпропетровській області не надано доказів про вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання коштів для сплати судового.

Згідно з частиною першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення з апеляційною скаргою) пропущений з поважних причин процесуальний строк встановлений законом може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

В той же час, заявник апеляційної скарги не звертався до суду апеляційної інстанції про продовження строку для усунення недоліків.

Пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Отже, враховуючи те, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області не виконано вимоги ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 щодо сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про повернення апеляційної скарги.

Таким чином, суд вважає, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, а тому підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна