ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

м.Київ

справа №805/1353/17-а

касаційне провадження №К/9901/2023/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

за участю секретаря Шевчук П.О.

представників:

позивача не з'явився

відповідача Демченка С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офіс великих платників податків ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2017 (суддя Христофоров А.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 (судді Ястребова Л.В., Компанієць І.Д., Гаврищук Т.Г.) у справі №805/1353/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Артвайнері» до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Артвайнері» звернулось 14.03.2017 до суду з адміністративним позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000095009 від 18.01.2017.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 15.05.2017 позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС №0000095009 від 18.01.2017.

Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від12.09.2017 залишив без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2017.

Офіс великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офіс великих платників податків ДФС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просив постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. Доводи касаційної скарги обґрунтовуються тим, що граничний термін сплати податкового зобов'язання з акцизного податку за лютий 2016 року настав 30.03.2016, у встановлений строк позивачем узгоджене податкове зобов'язання не сплачено.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.03.2016 позивач, засобами електронного зв'язку, подав до податкового органу податкову декларацію з акцизного податку за лютий 2016 року з із самостійно визначеною сумою грошового зобов'язання - 6848630,00грн.

Податкове зобов'язання з акцизного податку за лютий 2016 року сплачено позивачем, з врахуванням наявної переплати у розмірі 224,01 грн, 31.03.2016 у сумі 6848405,99 грн, відповідно до платіжного доручення № 1474.

30.12.2016 податковим органом проведено камеральну перевірку з питання несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з акцизного податку за лютий 2016 року, за результатами якої складено акт №105/28-10-50-09-10/00412168.

За висновками акта перевірки, позивач несвоєчасно сплатив суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з акцизного податку (із пропуском строку в 1 день), оскільки строк для сплати зазначеного податкового зобов'язання закінчився 30.03.2016, у зв'язку з чим порушив пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000095009 від 18.01.2017, яким за затримку на 1 календарний день сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з акцизного податку в розмірі 6848405,99грн, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 684840,60 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган при визначенні платнику відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, не врахував, що оскільки останній день строку подання позивачем податкової декларації з акцизного податку за лютий 2016 року, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, припав на вихідний день, а саме 20.03.2016 - неділя, то граничним строком подання такої декларації є операційний (банківський) день, що настає за вихідним днем, тобто 21.03.2016 - понеділок, і саме з цієї дати розпочинається відлік десятиденного строку сплати узгодженого зобов'язання платником податку.

Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, зокрема, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 49.20 статті 49 Податкового кодексу України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вказана норма не містить посилання конкретно на підпункт 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України щодо визначення строків подання податкової декларації, а містить лише загальне поняття - «граничний строк, передбачений цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом».

Натомість пункт 49.20 статті 49 Податкового кодексу України чітко визначає, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

У вказаному пункті статті 49 Податкового кодексу України немає поняття «переноситься», а вжито термін «вважається», що не допускає жодних двозначних трактувань.

Враховуючи, що позивачем податкове зобов'язання з акцизного податку сплачено в повному обсязі 31.03.2016, тобто в межах строку, встановленого пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, у контролюючого органу не було підстав для застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за несвоєчасність сплати суми самостійно визначеного податкового зобов'язання за відповідний період.

Вирішуючи питання про дотримання позивачем встановленого пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України строку сплати податкового зобов'язання з акцизного податку, слід, відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, враховувати правовий висновок Верховного Суду України, висловлений, зокрема, в постанові від 09.06.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким у разі якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. Тому початок перебігу встановленого пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов'язання пов'язаний саме із таким робочим днем.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офіс великих платників податків ДФС без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офіс великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 у справі №805/1353/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк