Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2020 року у справі №300/1309/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2021 року

Київ

справа №300/1309/19

адміністративне провадження №К/9901/1596/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 (суддя Тимощук О. Л. ) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 (головуючий суддя Довгополов О. М., судді Гудим Л. Я., Святецький В. В. ),

УСТАНОВИЛ:

У червні 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС, позивач) звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП, ОСОБА_1, відповідач), в якому просило стягнути податковий борг в сумі 371' 242,64 грн.

Обґрунтовуючи позов, ГУ ДФС посилалося на те, що заявлена до стягнення з ОСОБА_1 сума податкового боргу включає в себе узгоджені суми грошових зобов'язань із штрафних санкцій: штрафу в розмірі 1699,49 грн, застосованого згідно з податковим повідомленням-рішенням від 12.07.2017 №0020541306, та пені за порушення у сфері зовнішньої економічної діяльності в розмірі 369' 543,15 грн, нарахованої згідно з податковим повідомленням-рішенням від 12.07.2017 №0020561306, що були прийняті на підставі акта документальної виїзної позапланової перевірки від 27.06.2017 №612/09-19-1304/ НОМЕР_1. Зазначені суми грошових зобов'язань не сплачені відповідачем протягом встановленого Податковим кодексом України (далі - ПК) строку.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 22.08.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
10.12.2019, адміністративний позов задовольнив: стягнув з ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг в розмірі 371' 242,64 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач довів наявність у відповідача податкового боргу, який виник внаслідок не сплати узгодженої суми грошового зобов'язання із штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 371' 242,64 грн, а саме: штрафу в розмірі 1699,49 грн та пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 369' 543,15 грн, визначених згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 12.07.2017 №0020541306 та №0020561206 та не сплачених відповідачем у строк, встановлений пунктом 57.3 статті 57 ПК. При цьому у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 суд апеляційної інстанції вказав, що відповідачем не надано доказів оскарження податкового повідомлення-рішення від
12.07.2017 №0020561606, а тому визначене таким актом індивідуальної дії грошове зобов'язання є узгодженим.

ФОП ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
10.12.2019, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач вказує на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без забезпечення дотримання принципів змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування обставин справи, що свідчить про порушення судами попередніх інстанцій положень частини 1 статті 55, частини 3 статті 124 Конституції України, статей 2, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Так, посилаючись на висновок Верховного Суду в постанові від 05.11.2019 у справі №815/794/16, згідно з яким суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки; право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів, відповідач наголошував на тому, що суди попередніх інстанцій не дали правової оцінки податковим повідомленням-рішенням від 12.07.2017 №0020541306 та №0020561206, якими визначені суми грошових зобов'язань, вимоги про стягнення яких є предметом позову у цій справі.

Посилання апеляційного адміністративного суду в постанові від 10.12.2019 на те, що податкові повідомлення-рішення ним не оскаржені, а тому суми визначених грошових зобов'язань згідно з цими податковими повідомленнями - рішеннями є узгодженими, не відповідає дійсним обставинам та спростовується ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 у справі №300/2232/19 про відкриття адміністративного провадження за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від
12.07.2017 №0020561306, №0020541306, податкової вимоги від 19.08.2017 №10304-17/911. ОСОБА_1 стверджує, що копію зазначеної ухвали він надавав суду апеляційної інстанції, однак його довід був залишений апеляційним судом поза увагою. ОСОБА_1 також зазначає про те, що його клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №300/2232/19 судом апеляційної інстанції не розглянуто.

Крім того, відповідач наголошує на допущені судом першої інстанції процесуальних порушень, які полягали у розгляді справи за його відсутності без повідомлення про дату, час та місце судових засідань у належний спосіб, оскільки повістки про виклик він не отримував, оскільки перебував за кордоном. Суд апеляційної інстанції, однак, цим його доводам в апеляційній скарзі, оцінки не надав.

Правом на подання відзиву на касаційну скаргу позивач не скористався.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що ГУ ДФС проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з
01.07.2014 по 31.05.2017, за результатами якої складено акт від 27.06.2017 №612/09-19-1304/ НОМЕР_1 та прийнято податкові повідомлення-рішення від
12.07.2017: №0020541306 про застосування на підставі абзацу 8 пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України ''Про систему валютного регулювання і валютного контролю'' від 19.02.1993 №15-93, пункту 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49, штрафних санкцій (штрафу) в розмірі 1700,00 грн; №0020561306 про нарахування на підставі статті 4 Закону України ''Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті'' від 23.09.1994 №185/94 пені в сумі 369' 543,15 грн.

Вказані акти індивідуальної дії отримано відповідачем особисто 18.07.2017, що підтверджується відмітками за особистим підписом ОСОБА_1 на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (а. с.17).

ГУ ФДС сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу форми "Ф" №10304-17 від 19.08.2017 на загальну суму 371' 352,82 грн. Така податкова вимога отримана відповідачем 30.08.2017, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за особистим підписом ОСОБА_1 (а. с.18).

Судами встановлено, що на момент розгляду цієї справи грошові зобов'язання в сумі 371' 242,64 грн (в тому числі: застосовані податковим повідомленням-рішенням від 12.07.2017 №0020541306 штрафні санкції в розмірі 1699,49 грн (з урахуванням часткової переплати в сумі 0,51 грн); нарахована податковим повідомленням-рішенням від 12.07.2017 № 0020561306 пеня в розмірі 369
543,15 грн) відповідачем не сплачено, що підтверджується довідкою про борг за платежами від 25.03.2019, довідкою-розрахунком від 25.03.2019 та витягом з інтегрованої картки платника щодо пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства (а. с. 10,11, зворотна сторона а. с. 19).

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених КАС або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Абзацом першим пункту 57.3 статті 57 ПК передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у КАС, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

При зверненні платника податків до суду з позовом про визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу про грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. (абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 ПК).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пункту 95.1 статті 95 ПК контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача є податковий борг в розмірі 371' 242,64 грн внаслідок несплати в строк, встановлений пунктом 57.3 статті 57 ПК, сум грошових зобов'язань із штрафних (фінансових) санкцій, визначених згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 12.07.2017 №0020541306 та №0020561306. Повноваження ГУ ДФС щодо стягнення з відповідача зазначеного податкового боргу відповідають пунктам 95.1 та 95.2 статті 95 ПК.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо підстав стягнення податкового боргу, зокрема і щодо того, що суми грошових зобов'язань, визначені згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від
12.07.2017 №0020541306 та №0020561306, є узгодженими, оскільки відповідач не надав доказів їх оскарження в судовому порядку. Водночас, згідно з ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019, копія якої була направлена відповідачем 06.12.2019 та надійшла до Восьмого апеляційного суду 10.12.2019, відкрито провадження у адміністративній справі №300/2232/19 за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2017 №0020561306, №0020541306, податкової вимоги від 19.08.2017 №10304-17/911 (а. с. 135,137).

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції. Приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина четверта цієї статті).

Суд апеляційної інстанції вимог наведених процесуальних норм не дотримався, не взяв до уваги факт оскарження відповідачем в судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 12.07.2017 №0020561306, №0020541306, внаслідок чого зробив неправильний висновок, що суми грошових зобов'язань, визначені цими податковими повідомленнями-рішеннями, є узгодженими, а відтак і неправильний висновок, що e відповідача є податковий борг в розмірі 371' 242,64 грн.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020, яке набрало законної сили 31.08.2020 (дата прийняття Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвали про повернення апеляційної скарги ГУ ДПС на зазначене рішення) у справі №300/2232/19 позов ОСОБА_1 задоволено, податкові повідомлення-рішення від
12.07.2017 №0020561306, №0020541306 та податкова вимога від 19.08.2017 №10304-17/911 в частині заборгованості в розмірі 371' 242,64 грн визнані протиправними і скасовані.

За таких обставин позов ГУ ДФС задоволенню не підлягає, у зв'язку з чим судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню як такі, що ухвалені внаслідок неправильного застосування вище наведених норм матеріального права.

За правилом частини 3 статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набрав чинності Закон України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ ''Прикінцеві та перехідні положення'' якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-IX.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції Відповідно до частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 250, 341, 349, 351, 355, 356, 359 КАС, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 скасувати.

В позові Головного управління ДФС в Івано-Франківській області відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду