Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.05.2019 року у справі №826/24330/15

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 травня 2019 року

Київ

справа №826/24330/15

адміністративне провадження №К/9901/14081/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А. Ю.,

суддів: Гімона М. М., Мороз Л. Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства аудиторська фірма "Звягель-аудит" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва в складі судді Добрянської Я. І. від
12.02.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Беспалова О. О., Грибан І. О., Губської О. А. від 12.05.2016 у справі №826/24330/15 за позовом Приватного підприємства аудиторської фірми "Звягель-аудит" до Київського міського центру зайнятості про визнання незаконним та скасування рішення від 12.10.2015 № 1,

УСТАНОВИЛ:

В листопаді 2015 року ПП "Звягель-аудит" звернулося до суду з адміністративним позовом до Київського міського центру зайнятості про визнання незаконним та скасування рішення від 12.10.2015 № 1 "Про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року змінено в частині мотивування. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями позивач подав касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами не враховано, що на підприємстві працевлаштовано працівника пенсійного віку, який отримує пенсію за віком, відтак відсутній обов'язок утримувати страхові внески на соціальне страхування на випадок безробіття. Вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано норми Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, яка затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 № 339, якими прямо передбачено відсутність обов'язку на утримання страхових внесків з працівника.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що ПП "Звягель-аудит" звернувся до Оболонського районного центру зайнятості м. Києва із заявою про зняття з обліку, здійснення перевірки та надання довідки про відсутність заборгованості зі сплати страхових внесків на випадок безробіття у зв'язку з ліквідацією підприємства.

02.10.2015 Оболонським РЦЗ за результатами перевірки позивача за період з
01.01.2000 по 31.12.2010 складено акт від 02.10.2015 № 46, відповідно до якого перевіркою виявлено несвоєчасну сплату страхових внесків, нарахованих до
01.10.2011 в сумі 44,46 грн.

При проведенні перевірки відповідачем встановлено, що відповідно до наказу від
01.03.2009 №1 ПП АФ "Звягель-аудит" на посаду помічника аудитора був прийнятим ОСОБА_1 з 01.03.2009 та звільнений із займаної посади з 31.03.2009 відповідно до наказу від 31.03.2009 № 2. В той же час, як встановлено відповідачем, зазначеній особі позивачем здійснено нарахування заробітної плати в сумі 7410 грн, однак, внески до Фонду не сплачено.

На підставі п. 7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та п. 9 Інструкції № 339 "Про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до ФЗДССВБ" до роботодавця - позивача застосовано фінансові (штрафні) санкції, а саме: донараховано страхові внески в сумі 44,46
грн, нарахована пеня в сумі 11,38 грн, нарахований штраф у сумі 7410 грн.

Відтак, зважаючи на несвоєчасну сплату страхових внесків, нарахованих до
01.01.2011, Київським міським центром зайнятості винесено рішення від 12.10.2015 №1 "Про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу", яким донараховано встановлені в акті перевірки суми платежів: страхові внески - 44,46
грн, пеня - 11,38 грн, штраф - 7410 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 5 Закону України № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" у діючій на той час редакції визначала осіб, які не підлягали страхуванню на випадок безробіття, до яких відносилися: працюючі особи, які отримують або мають право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років, а також особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Проте виключення вказаних категорій осіб із числа суб'єктів страхування на випадок безробіття не свідчить про відсутність у роботодавця обов'язку зі сплати внесків до Фонду у розмірі 1,6% від фонду оплати праці вказаних працівників та не звільняє роботодавця від сплати цих внесків.

Змінюючи постанову суду першої інстанції в частині мотивів, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивач обтяжений обов'язком по сплаті внеску у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 1533 (для роботодавців), позаяк, з матеріалів справи вбачається, що останнім не сплачено внесок, передбачений для найманих працівників у розмірі 0,6 % (абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону № 1533). Також вказав, що в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин ст. 5 Закону № 1533 зупинена, а відтак позивач зобов'язаний утримувати внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття з позивача.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Відповідно до п. 7 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, який набрав чинності 01 січня 2011 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI.

Так правові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття закріплені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від
02.03.2000 № 1533 (далі - Закон № 1533).

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону № 1533 загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до визначених в п. п.2,3,4 ст. 1 Закону № 1533 (у редакції, чинній станом на 01.01.2009) термінів:

суб'єкти страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а у випадках, передбачених Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик;

застраховані особи - наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної спеціальної служби транспорту, особи рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів внутрішніх справ, особи начальницького складу податкової міліції, а також особовий склад воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), створених відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військовослужбовці), крім військовослужбовців строкової служби, а у випадках, передбачених Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття;

страхувальники - роботодавці, застраховані особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, які відповідно до Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сплачують страхові внески;

Відповідно до ст. 5 Закону № 1533 страхуванню на випадок безробіття не підлягають, в тому числі, працюючі особи, які отримують або мають право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років, а також особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку.

Проте дію вказаної норми було зупинено до 1 січня 2011 року згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення" № 799-VI від 25.12.2008 р. , який набрав чинності 13.01.2009 р., тобто, до працевлаштування позивачем особи пенсійного віку.

Отже, станом на період працевлаштування працівника, який отримує пенсію за віком, вказана особа не звільнялася від обов'язку сплати внесків на державне соціальне страхування на випадок безробіття.

В касаційній скарзі позивач посилається на Інструкцію про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, яка затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 № 339.

Згідно з п. 2.3 Інструкції страхові внески на випадок безробіття не утримуються із заробітної плати осіб, які досягли пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55 років), право на пенсію яких не потребує підтвердження. Для всіх інших осіб, зазначених в абзаці другому цього пункту, страхові внески на випадок безробіття не утримуються з дня подачі роботодавцю заяви про звільнення від сплати страхових внесків та копії пенсійного посвідчення.

Проте колегія суддів вказує, що Закон № 1533 має вищу юридичну силу над підзаконними актами, зокрема і Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 № 339. Відтак, Законом № 1533 чітко встановлено обов'язок позивача утримувати з працівника - особи пенсійного віку внеску на державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Отже, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення від 12.10.2015 №1 "Про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу", яким донараховано встановлені в акті перевірки суми платежів: страхові внески - 44,46
грн, пеня - 11,38 грн, штраф - 7410 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Звягель-аудит" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року, яка змінена постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

А. Ю. Бучик

М. М. Гімон

Л. Л. Мороз

Судді Верховного Суду