Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/19196/16

адміністративне провадження №К/9901/33838/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Громадянки Демократичної Республіки Конго ОСОБА_4

на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2017 року (суддя - Белась Т.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року (головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі № 826/19196/16 за позовом Громадянки Демократичної Республіки Конго ОСОБА_4 до Державної міграційної служби України, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2016 року Громадянка Демократичної Республіки Конго ОСОБА_4 звернулася у суд із позовом до Державної міграційної служби України, у якому просила визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача №893-15 від 30.12.2015 року про відмову у визнанні її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту відповідно до вимог чинного законодавства. Також в позовній заяві позивач просить визнати причини пропуску нею строку звернення до суду з даним позовом поважними та поновити його.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку з порушенням визначеного ч. 1 ст. 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту» строку.

Не погодившись із зазначеними ухвалами, скаржник звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує, що особистий підпис скаржника у журналі про отримання від органу ДМС відповіді про відмову у наданні статусу біженця не можна брати до уваги, оскільки скаржник не розумів за що розписується, адже він не володіє українською мовою. Вручення йому роз'яснень, щодо строків та порядку оскарження відмови, без залучення перекладача, на думку скаржника, не є підтвердженням того, що він був повідомлений про права та строки оскарження такої відмови.

Відповідач скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу в яких зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій винесені з дотриманням норм процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.

Розглядаючи вказану справу, колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту» рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

Отже, строк у п'ять робочих днів для оскарження рішення про відмову в прийняті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову у оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, застосовується як для подання скарги до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, так і до строків звернення до суду з позовною заявою.

Статтею 100 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що жодних належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом позивач не вказує і не надає, та відповідно судами не встановлено обставин, що свідчать про наявність об'єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк, а отже відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Скаржник зобов'язаний довести суду, з посиланням на відповідні докази, поважність причин з яких він пропустив встановлений у законі процесуальний строк.

Судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

З матеріалів справи убачається, що копію повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 15.02.2016 року №31 позивач отримала 01.03.2016 року особисто, що підтверджується підписом останньої в журналі реєстрації видачі повідомлень, копія якого міститься в матеріалах справи.

Разом з тим, адміністративний позов подано лише 06 грудня 2016 року, тобто понад 9 місяців від дати отримання оскаржуваного рішення відповідача.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не приймає до уваги посилання скаржника в касаційній скарзі на поважність причин пропуску процесуального строку, оскільки протягом березня - грудня 2016 року позивачем не вчинено жодних дій, спрямованих на з'ясування суті отриманого повідомлення.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 1 Розділу «Перехідні положення» КАС України,

суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Громадянки Демократичної Республіки Конго ОСОБА_4 - залишити без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа