Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.09.2018 року у справі №816/1941/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 вересня 2018 року

справа №816/1941/16

адміністративне провадження №К/9901/37638/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року (суддя - Єресько Л.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року (судді - Бондар В.О.. Калитка О.М., Кононенко З.О.) у справі № 816/1941/16 за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до Публічного акціонерного товариства "Букрос" про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Букрос" (далі - Товариство, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просила стягнути з відповідача у справі податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 220 324.00 гривень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Враховуючи, що податкові вимоги винесені у 2004 році строк давності щодо стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів минув.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковим органом подана касаційна скарга, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що для стягнення податкового боргу контролюючим органом дійсно мають бути дотримані строки позовної давності, але судами попередніх інстанцій не враховано той факт, що даний строк безпосередньо поширюється на саму суму податкового боргу, а не на його документальне підтвердження - податкову вимогу.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача у справі не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, Товариство є юридичною особою, зареєстрованою 09 березня 1992 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1 588 120 0000 001644 та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Полтаві.

Товариством подано до податкового органу наступні податкові декларації з податку на додану вартість: № 1300049454 від 09 жовтня 2013 року; № 1300055189 від 18 листопада 2013 року; № 1300056285 від 19 грудня 2013 року; № 1400003330 від 16 січня 2014 року; № 1400027923 від 17 лютого 2014 року; № 1400027752 від 13 березня 2014 року; № 1400030423 від 08 квітня 2014 року; № 1400040443 від 19 травня 2014 року; № 1400046483 від 14 липня 2014 року; № 1400055314 від 13 серпня 2014 року; № 1400056411 від 17 вересня 2014 року; № 9102181897 від 20 травня 2015 року; № 9152064997 від 18 липня 2015 року; № 9236355131 від 18 листопада 2015 року; № 9258078721.

Податковим органом 04 квітня 2014 року проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість Товариства за січень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 239/16-01-22-03/00143136.

На підставі вищезазначеного акту перевірки складено податкове повідомлення - рішення № 0003472203 від 13 травня 2014 року на суму 170,00 гривень, яке направлено на адресу відповідача рекомендованим листом із повідомленням про вручення та отримане останнім 22 травня 2014 року.

Податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість Товариства за період: листопад - грудень 2012 року, січень - червень 2013 року та вересень - жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 322/16-01-015-01/00143136.

На підставі вищезазначеного акту перевірки складено податкове повідомлення - рішення № 0068991501 від 24 грудня 2014 року на суму 10 200,00 гривень, яке направлено на адресу відповідача рекомендованим листом із повідомленням про вручення та отримане останнім 06 січня 2015 року.

Позивачем у справі 22 квітня 2015 року проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість Товариства за період: листопад - грудень 2014 року, січень - березень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки № 211/16-01-15-01/00143136.

Так, на підставі вищезазначеного акту перевірки складено податкове повідомлення - рішення № 0017401501 від 18 травня 2015 року на суму 5 100,00 гривень, яке направлено на адресу Відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримане останнім 26 травня 2015 року.

Скаржником у справі 20 травня 2015 року проведено камеральну перевірку даних, зазначених у податковій декларації з податку на додану вартість Товариства за березень 2015 року та системи електронного адміністрування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки №41/16-01-15-01/00143136.

На підставі вищезазначеного акту перевірки складено податкове повідомлення - рішення № 0020521501 від 19 червня 2015 року на суму 100,00 гривень, яке направлено на адресу Відповідача рекомендованим листом із повідомленням про вручення та отримане останнім 26 червня 2015 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказані податкові повідомлення - рішення не були оскаржені відповідачем в установленому порядку, а тому визначені ними суми грошових зобов'язань є узгодженими.

Враховуючи той факт, що відповідачем у встановлений законом строк не було сплачено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, за Товариством утворився податковий борг із вказаного виду податку в загальному розмірі 220 324, 00 гривень, з вимогою про стягнення якого позивач звернувся до адміністративного суду.

Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом 16 жовтня 2004 року винесено податкову вимогу № 1/1286 на суму податкового боргу 17 950,83 гривень, яка направлялась на адресу відповідача, та вручена останньому 30 жовтня 2004 року (відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами в державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року, який втратив чинність з 01 грудня 2011 року).

02 грудня 2004 року позивачем у справі винесено другу податкову вимогу № 2/1559 на суму податкового боргу 575 867,61 гривень, яка направлялась на адресу відповідача, та вручена останньому 09 грудня 2004 року (відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами в державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року, який втратив чинність з 01 грудня 2011 року).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У випадках, передбачених пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, обов'язок визначення суми грошових зобов'язань платника податків покладено на контролюючий орган, який згідно зі статтею 58 Податкового кодексу України реалізує такі повноваження шляхом надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення.

Строки сплати сум податкового зобов'язання встановлені у статті 57 Податкового кодексу України та складають 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації, визначеного пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, або протягом такого ж строку за днем отримання податкового повідомлення-рішення, а у випадку оскарження - за днем узгодження.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання, несплачена платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої в порядку, визначеному цим Кодексом, є податковим боргом.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Посилання судів попередніх інстанцій на положення статті 102 Податкового кодексу України є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Зазначена норма акцентує увагу виключно на податковому борзі, однак норма не встановлює строки давності податкової вимоги.

Пунктом 59.5. статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, зазначена норма містить дві вимоги за яких податкова вимога додатково не надсилається:

- сума податкового боргу змінилася;

- податковий борг не був погашений в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом 02 грудня 2004 року винесено податкову вимогу на суму податкового боргу 575 867.61 гривні, У 2016 року позивач у справі звернувся до суду з вимогою про стягнення податкового боргу у розмірі 220 324.00 гривень. Таким чином, сума податкового боргу зменшена.

Однак, судами попередніх інстанцій не встановлено факт погашення чи непогашення суми податкового боргу зазначеного у податковій вимозі 2004 року на час звернення податковим органом з позовом до суду, таким чином суди попередніх інстанцій не могли прийти до однозначного висновку про необхідність направлення (не направлення) повторної податкової вимоги.

В матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують або спростовують факт погашення (або існування) податкового боргу зазначеного в податкових вимогах 2004 року, що вказує на порушення судами попередніх інстанцій правил збирання та оцінки належності та допустимості доказів.

За положеннями пунктів 1, 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, пунктами 1, 3 частини 2, частиною 4 статті 353, статтями 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі № 816/1941/16 скасувати.

Адміністративну справу № 816/1941/16 направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер