Історія справи

Постанова ВАСУ від 01.06.2017 року у справі №800/507/16
Ухвала КАС ВП від 13.09.2018 року у справі №800/507/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року

м. Київ

справа №800/507/16

адміністративне провадження №А/9901/91/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_2 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 1 червня 2017 року у справі №800/507/16 за позовом ОСОБА_2 до Верховної Ради України, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач) звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України (надалі - відповідач, Рада, ВРУ), третя особа - Державна казначейська служба України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Ради у період з 1 березня 2015 року по 29 вересня 2016 року, яка виразилася у нерозгляді подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо обрання його суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області безстроково;

- стягнути на його користь з відповідача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 65 306,53 грн. та моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., заподіяних протиправною бездіяльністю.

- стягнути з Ради на його користь судові витрати в розмірі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 1 червня 2017 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

У червні 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява позивача про перегляд вищенаведеної постанови Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Верховного Суду України від 17 липня 2017 року відкрито провадження за даною заявою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (надалі - Закон № 2147-VIII).

Відповідно до розпорядження керівника апарату Верховного Суду України № 4/0/19-18 від 2 січня 2018 року справу №800/507/16 передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2018 року було визначено наступний склад колегії суддів для розгляду цієї справи: головуючий суддя - Гімон М.М., судді - Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

29 грудня 2009 року ОСОБА_2 Указом Президента України № 1122 призначений на посаду судді строком на п'ять років.

П'ятирічний строк його повноважень закінчився 29 грудня 2014 року.

17 лютого 2015 року ВККС прийняла рішення № 106/бо-15, яким рекомендовано Раді обрати ОСОБА_2 на посаду судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області безстроково.

2 березня 2015 року це рішення разом з відповідним поданням направлено до відповідача для розгляду на пленарному засіданні Ради про обрання ОСОБА_2 суддею безстроково, але 27 березня 2015 року вказані матеріали були повернуті до Комісії.

Вдруге подання щодо позивача було спрямоване ВККС до Ради листом від 30 квітня 2015 року.

У період з моменту надходження (1 березня 2015 року) і до 29 вересня 2016 року подання на розгляд сесії Верховної Ради України не вносилося, не розглядалося, і відповідне рішення не приймалося.

Не погоджуючись із даною бездіяльністю ВР України, позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Відповідно до пункту 1 частини першої Розділу VIII «;Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства (в редакції від 15 грудня 2017 року; надалі - КАС України) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

На момент звернення позивача до Верховного Суду України із вищезазначеною заявою діяв КАС України в редакції до 15 грудня 2017 року. Главою 3 КАС України в цій редакції передбачався порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України.

Відповідно до статті 235 КАС України Верховний Суд України переглядав судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 2 частини першої статті 236 КАС України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень Вищого адміністративного суду України з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстави порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся відповідно до пункту 4 частини першої статті 237 КАС України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду від 1 червня 2017 року. У заяві про перегляд просив скасувати вищезазначене рішення Вищого адміністративного суду України, прийнявши нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заява обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення Вищим адміністративним судом України були порушені норми матеріального та процесуального права, воно не ґрунтується на повному з'ясуванні всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що, у свою чергу, призвело до протиправної бездіяльності ВР України - відсутності розгляду питання про обрання позивача на посаду судді безстроково.

ОСОБА_2 вказав, що про бездіяльність відповідача свідчить повернення ВР України 27 березня 2015 року до Комісії без наявності передбачених законодавством підстав подання про рекомендування його на посаду судді безстроково, та повторне направлення цього подання до відповідача. У свою чергу, 29 вересня 2016 року Рада провела позачергове засідання, на якому розглядалось питання про звільнення суддів, але часу на вирішення питання про обрання суддів безстроково так і не було виділено відповідачем.

Окрім того, позивач зазначив, що ВР України своєю бездіяльністю порушила його право на мирне володіння майном. В даному випадку на отримання надбавки за вислугу років за весь час, протягом якого відповідачем була допущена протиправна бездіяльність. Це потягло за собою спричинення йому матеріальної шкоди у розмірі недоотриманої суми надбавки з вини Ради, а також моральної шкоди.

Дослідивши заяву ОСОБА_2, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Вищий адміністративний суд України зазначив, що Рада хоча й допустила бездіяльність у розгляді подання Комісії про обрання ОСОБА_2 суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області безстроково, проте, така бездіяльність не є протиправною, оскільки з весни 2014 року до 30 вересня 2016 року ВР України приймала рішення щодо законодавчого забезпечення проведення судової реформи, які визнала невідкладними й такими що мають пріоритет над рішеннями про обрання суддів.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із вищенаведеними висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Конституції України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше.

На час виникнення спірних правовідносин (1 березня 2015 року) процедура обрання на посаду судді безстроково була передбачена Конституцією України, Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) та Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» (надалі - Регламент).

Відповідно до статті 74 Закону № 2453-VI суддя, строк повноважень якого закінчився, за його заявою має бути рекомендований Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для обрання його Верховною Радою України на посаду судді безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, що перешкоджають цьому.

Обрання на посаду судді безстроково здійснюється в такому порядку:

1) кандидат звертається з письмовою заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково;

2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про підготовку матеріалів щодо кандидата на посаду судді безстроково на своєму офіційному веб-порталі та в офіційних засобах масової інформації;

3) Вища кваліфікаційна комісія суддів України перевіряє відомості про кандидата, враховує показники розгляду кандидатом справ;

4) Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає рішення про рекомендування чи відмову у рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково і в разі рекомендування направляє відповідне подання до Верховної Ради України;

5) Комітет Верховної Ради України, до відання якого належить розгляд питань про обрання суддів та звільнення суддів, обраних безстроково, розглядає подання про обрання кандидата на посаду судді безстроково, приймає рішення щодо рекомендування або відмови у рекомендуванні про обрання кандидата на посаду судді безстроково та внесення цього рішення на розгляд Верховної Ради України.

Відповідно до частини першої статті 78 Закону № 2453-VI подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та прийняте нею рішення про рекомендування кандидата для обрання на посаду судді безстроково направляється до Верховної Ради України не пізніш як за місяць до закінчення строку перебування такого кандидата на посаді судді.

Із матеріалів справи вбачається, що 17 лютого 2015 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України прийняла рішення №106/бо-15, яким вирішено рекомендувати Верховній Раді України обрати ОСОБА_2 на посаду судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області безстроково.

Це рішення разом з відповідним поданням 2 березня 2015 направлено до Верховної Ради України для розгляду на пленарному засіданні Ради про обрання позивача суддею безстроково, але 27 березня 2015 року вказані матеріали були повернуті до Комісії.

Вдруге подання щодо ОСОБА_2 було спрямоване Комісією до ВР України листом від 30 квітня 2015 року. Однак, на день звернення позивача до суду дане подання Радою розглянуто не було.

Статтею 2 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент його звернення до суду.

Як вже зазначалось, ОСОБА_2 оскаржує неправомірну бездіяльність Верховної Ради України, яка, на його думку, допущена у період з 1 березня 2015 року по 29 вересня 2016 року включно, тобто у період, коли парламент здійснював функцію щодо формування суддівського корпусу, зокрема, щодо обрання на посади суддів безстроково.

У свою чергу, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що прийняття рішення, вчинення дії своєчасно, тобто протягом розумного строку, означає не лише необхідність дотримання часових рамок, що визначені у нормативно-правових актах, а й ухвалення рішення або вчинення дії протягом розумного строку, без невиправданого для конкретної ситуації зволікання.

Тривалість розумного строку залежить від складності певного питання, нагальності його вирішення, пріоритетності у вирішенні завдань, які визначені законом, для органу публічної влади тощо.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 75 Конституції України передбачено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Статтею 82 Конституції України визначено, що Верховна Рада України працює сесійно.

Згідно із пунктом 4 частини четвертої статті 20 Регламенту Верховної Ради України до порядку денного сесії Верховної Ради включаються позачергово без голосування питання про складення присяги, питання про призначення, обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад, а також питання щодо здійснення парламентського контролю, розгляд яких є виключним правом Верховної Ради у випадках, передбачених Конституцією України та законами України.

Частинами першою, другою, п'ятою та шостою статті 47 Регламенту Верховної Ради України передбачено, що відповідно до частини другої статті 84, статті 91 Конституції України Верховна Рада приймає рішення виключно на її пленарних засіданнях після обговорення питань більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, крім випадків, передбачених Конституцією України та цим Регламентом.

Рішення Верховної Ради приймаються шляхом відкритого поіменного голосування, крім випадків, передбачених цим Регламентом, коли проводяться таємні голосування шляхом подачі бюлетенів.

Рішення про персональні обрання, призначення, надання згоди на призначення на посаду, надання згоди на звільнення з посади та звільнення з посади приймаються Верховною Радою шляхом відкритого поіменного голосування, крім випадків, передбачених законом та цим Регламентом, коли рішення приймаються таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів.

Рішення Верховної Ради щодо проектів законів, постанов, інших актів Верховної Ради приймаються лише з питань, включених до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради до початку пленарного засідання.

Постанови та інші акти Верховної Ради України приймаються з дотриманням процедури, передбаченої для розгляду законопроектів у першому читанні, з прийняттям їх у цілому, якщо Верховною Радою не прийнято іншого рішення (частини перша, третя статті 138 Закону № 1861-VI).

Порядок розгляду питань про обрання суддів Верховною Радою безстроково визначений статтею 214 Регламенту Верховної Ради України.

Так, згідно із частинами першою-п'ятою статті 214 Регламенту Верховної Ради України відповідно до пункту 27 частини першої статті 85, статті 128 Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховна Рада обирає, зокрема, професійного суддю безстроково, термін повноважень якого на посаді судді закінчився.

Подання про обрання суддів безстроково вноситься до Верховної Ради Головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Разом з поданням Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до Верховної Ради подаються документи, визначені статтею 77 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Комітет, до предмета відання якого належать питання судоустрою та статусу суддів, вносить на розгляд Верховної Ради питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково в тридцятиденний строк з дня надходження до Верховної Ради відповідного подання Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Якщо комітет, до предмета відання якого належать питання судоустрою та статусу суддів, у строк, визначений частиною четвертою цієї статті, не вніс на розгляд Верховної Ради питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково, то Голова Верховної Ради України вносить на розгляд Верховної Ради таке питання від свого імені.

Отже, тридцятиденний строк з дня надходження подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання судді безстроково стосується лише профільного Комітету Ради і не є строком, протягом якого Верховна Рада України має розглянути це питання та прийняти відповідне рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа заступника Голови Комітету з питань правової політики та правосуддя Алексєєва С.О. від 30 серпня 2016 року № 04-29/16-3172 позивача проінформовано, що Комітет неодноразово звертався до Голови Верховної Ради України та Погоджувальної ради депутатських фракцій (груп) щодо негайного вирішення розгляду на пленарному засіданні ВР України питання про обрання суддів безстроково.

Окрім того, листом від 28 вересня 2016 року № 04-29/16-3577 за підписом Голови комітету з питань правової політики та правосуддя Князевича Р.П. позивача повторно повідомлено, що Комітет неодноразово звертався до Голови ВР України та керівників фракцій із проханням включення питання про обрання суддів Погоджувальною радою депутатських фракцій (груп) до тижневого порядку денного пленарних засідань та розгляду його на одному з найближчих пленарних засідань ВР України.

Отже, постанова про обрання ОСОБА_2 на посаду судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області безстроково до порядку денного тижневих засідань Верховної Ради України у встановленому Законом №1861-VI порядку не вносилась.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дану бездіяльність відповідача не можливо визнати протиправною, оскільки саме навесні 2014 року, з метою відновлення довіри до судової системи, парламент здійснював прийняття ряду законодавчих актів за для впровадження судової реформи у державі.

У період з весни 2014 року до 30 вересня 2016 року Верховна Рада України, як єдиний орган законодавчої влади, приймала рішення, реалізовуючи повноваження, визначені статтею 85 Конституції України, у тому числі й щодо законодавчого забезпечення проведення судової реформи, які визнала невідкладними й такими що мають пріоритет над рішеннями про обрання суддів.

Виходячи з відсутності законодавчо встановленого строку розгляду парламентом подання Комісії щодо обрання судді безстроково та визначення пріоритетності, здійснення підготовки Радою правового підґрунтя для запровадження судової реформи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та правомірного висновку щодо відсутності підстав для визнання даної бездіяльності Ради протиправною.

Враховуючи, що бездіяльність Ради визнано правомірною, відсутні підстави щодо відшкодування позивачу матеріальної та моральної шкоди.

Частиною першою статті 244 КАС України передбачено, що суд відмовляє у задоволенні заяви, зокрема, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи не підтвердились.

Отже, постанова Вищого адміністративного суду України від 1 червня 2017 року ухвалена без порушень норм як матеріального, так і процесуального права, а тому підстав для скасування цього рішення немає.

У свою чергу, судження та міркування заявника не спростовують правильності правових висновків суду, у зв'язку з чим заява не підлягає задоволенню.

Керуючись підпунктами 1, 7 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", статтям 235 - 240, 243 КАС України в редакції до 15 грудня 2017 року, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 1 червня 2017 року у справі № 800/507/16 відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду