Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року

Київ

справа №815/1278/15

адміністративне провадження №К/9901/7283/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Акація»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 (головуючий суддя: Завальнюк І.В.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015 (головуючий суддя: Лук'янчук О.В., судді: Градовський Ю.М., Кравченко К.В.)

у справі № 815/1278/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Акація»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біла Акація» (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 № 0000942203 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 267042,00 грн. за основним платежем та на 133521,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 4, 187, 198, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст.ст. 202,203, 204, 626, 627, 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), ст.ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та прийняти нове рішення про задоволення позову. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій не було повно з'ясовані обставини та досліджені докази на підтвердження реального характеру поставки позивачу від ТОВ «Будівельна компанія «Гефест Альянс» підрядних послуг.

Відповідач не реалізував своє процесуального права подання заперечення проти касаційної скарги.

Судове засідання було призначено до судового розгляду на 18.04.2018 о 12:00. У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представників сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, касаційний розгляд, у відповідності до пункту 2 частини 1 ст. 345 КАС України, здійснено у порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки від 07.10.2014 № 5440/15-53-22-3/30495324. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: завищено податковий кредит за березень 2014 року на 267042,39 грн. за наслідками господарських операцій із поставки від ТОВ «Будівельна компанія «Гефест Альянс» підрядних послуг, які не мали реального характеру .

За наслідками висновків акту перевірки ДПІ відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 № 0000942203 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 267042,00 грн. за основним платежем та на 133521,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ «Будівельна компанія «Гефест Альянс»» підрядних послуг на адресу позивача виписані податкова накладна від 16.07.2013; сторони зазначеного договору підписали акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2) за липень 2013 року, а позивач на підставі цих документів сформував податковий кредит у податковому обліку з ПДВ за вищевказаний податковий період.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівнязвичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із ПДВ.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що докази у справі, зокрема акт виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), податкова накладна, платіжні доручення не підтверджують поставку позивачу від ТОВ «Будівельна компанія «Гефест Альянс» підрядних послуг. Такий висновок суд зробив, у тому числі, з огляду на пояснення ОСОБА_2 (засновник та керівник ТОВ «Будівельна компанія «Гефест Альянс»), в яких він заперечує своє відношення до цього товариства.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, зроблені без належного встановлення обставин у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, посилається на приєднані до матеріалів справи акт виконаних будівельних робіт (№ КБ-2в), податкову накладну, платіжне доручення, копії ліцензії на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, що, за його доводами вказує про фактичну поставку йому від ТОВ «Будівельна компанія «Гефест Альянс» підрядних послуг.

У касаційній скарзі ТОВ посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій, всупереч нормам статей 77, 86 КАС України не було дано оцінки його доводам, що керівником ТОВ «Будівельна компанія «Гефест Альянс», який уклав від імені ТОВ «Будівельна компанія «Гефест Альянс» договір підряду від 14.06.2013 № 1406/1 та підписував первинну документацію, складену за результатами виконаних робіт (наданих послуг) позивачу був ОСОБА_3 Показання ж громадянина ОСОБА_2, на які посилається ДПІ, стосуються періоду поза межами часу взаємовідносин Товариства з цим контрагентом.

Підлягають оцінці судами також і доводи ДПІ про обставини, встановлені у межах кримінального провадження № 32014100000000036, порушеного за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 ст. 205, частиною 3 ст. 209, частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій посилались на встановлену у межах досудового слідства інформацію, зокрема на підставі пояснень ОСОБА_2 (засновник та керівник ТОВ «Будівельна компанія «Гефест Альянс»), тоді як матеріали справи не містять таких пояснень, які суди поклали в основу своїх висновків по справі. ДПІ вказує, що згідно пояснень керівника та засновника цього постачальника - ОСОБА_2, він вказав про його непричетність до реєстрації та діяльності ТОВ «Будівельна компанія «Гефест Альянс». У той час, як вказує позивач та свідчать матеріали справи, договір підряду від 14.06.2013 № 1406/1 та документи, складені за його наслідками від імені ТОВ «Будівельна компанія «Гефест Альянс» підписані ОСОБА_4 як керівником. Ці обставини мають бути встановлені судами та їм слід дати належну оцінку, так як на це ДПІ посилається як на одну із підстав зменшення позивачу податкового кредиту

Роблячи висновок про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на те, що наявних у справі доказів недостатньо для висновку, що будівельні роботи на зазначених вище об'єктах дійсно виконувались ТОВ «Будівельна компанія «Гефест Альянс»», суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до частини п'ятої ст. 11 КАС України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Згідно зі статтею 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Повідомлені позивачем фактичні обставини щодо операцій з поставки підрядних послуг із посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих обставин не отримали оцінки судом, хоча вони є належними доказами, оскільки стосуються обставин, які входять до предмета доказування у цій адміністративній справі.

Відповідно до частини 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017).

Частиною 1 ст. 242 КАС України у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті)

Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вищенаведені порушення судами норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору, отже судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Акація» задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко