ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року

Київ

справа №392/528/16-а(2-а/392/26/16)

провадження №К/9901/9262/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 392/528/16-а (2-а/392/26/16)

за позовом ОСОБА_1 до Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області про визнання незаконним рішення, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області, прийняту 08 липня 2016 року у складі судді Кратка Д.М., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, постановлену 30 серпня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Гімона М.М., суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області, в якому просив:

- визнати незаконним рішення Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області від 20 листопада 2015 року № 3 щодо звільнення його з роботи і припинення виплати середнього заробітку;

- поновити його на посаді секретаря Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області від 20 листопада 2015 року до закінчення військової служби на особливий період;

- зобов'язати Маловисківську міську раду Маловисківського району Кіровоградської області нарахувати та виплачувати йому середній заробіток за посадою секретаря Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області з 20 листопада 2015 року до закінчення військової служби на особливий період.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 17 листопада 2010 року перебуває з відповідачем у трудових відносинах, оскільки був обраний на посаду секретаря Маловисківської міської ради шостого скликання.

19 березня 2014 року відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014 його було призвано на військову службу до лав Збройних Сил України по мобілізації в особливий період.

01 березня 2015 року, на виконання наказу командувача військ оперативного командування «Південь» від 01 березня 2015 року № 20, між Міністерством оборони України і позивачем ОСОБА_1 було укладено Контракт та прийнято його на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу до Збройних Сил України строком до закінчення особливого періоду або прийняття рішення про демобілізацію. Тому на підставі розпорядження Маловисківського міського голови «По особовому складу» від 18 березня 2015 року № 24/а, відповідно до частини четвертої статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) його звільнено від виконання службових та посадових обов'язків із збереженням за ним місця роботи, займаної посади і середнього заробітку більш як на один рік. Позивач вказує проте, що 02 січня 2016 року він виявив ненарахування Маловисківською міською радою середньомісячної заробітної плати.

25 січня 2016 року позивач отримав відповідь на запит від 14 січня 2016 року про закінчення його повноважень, як секретаря Маловисківської міської ради з 20 листопада 2015 року та копію рішення Маловисківської міської ради від 20 листопада 2015 року № 3 «Про обрання секретаря міської ради Маловисківської об'єднаної територіальної громади» та копію розпорядження міського голови від 20 листопада 2015 року № 102/а «По особовому складу» щодо звільнення його із займаної посади.

Оскільки позивач вважає рішення Маловисківської міської ради від 20 листопада 2015 року № 3 про його звільнення незаконним і таким, що суперечить чинному законодавству і порушує його трудові права як особи, яка мобілізована на військову службу до закінчення особливого періоду, що потягло за собою порушення його як трудових прав так і права на матеріальне забезпечення, у зв'язку із чим він змушений звернутися з цим позовом до суду.

Маловисківський районний суд Кіровоградської області постановою від 8 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення, та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не врахували, що він у період перебування в трудових відносинах з відповідачем був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України під час мобілізації в особливий період, а тому у Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області не було законних підстав звільняти його з посади секретаря Маловисківської міської ради до закінчення особливого періоду або до дня його фактичної демобілізації, оскільки законодавство передбачає гарантії по збереженню за ним місця роботи та середнього заробітку.

Представник відповідача надав заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить належних підстав для того, щоб вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів без змін.

Касаційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності спірного рішення, оскільки звільнення позивача з посади секретаря Маловисківської міської ради відбулось у зв'язку з закінченням терміну повноважень міської ради. Також суд зазначив, що відповідач забезпечував виконання гарантій, передбачених частиною четвертою статті 119 КЗпП України, до часу закінчення терміну депутатських повноважень позивача.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, та зазначає наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Рішеннями першої сесії Маловисківської міської ради шостого скликання від 17 листопада 2010 року № 1 та № 3 визнано повноваження позивача як депутата Маловисківської міської ради шостого скликання та обрано секретарем ради відповідно.

Розпорядженням Маловисківського міського голови № 29/а від 19 березня 2014 року «По особовому складу» позивача звільнено від виконання службових та посадових обов'язків в зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, із збереженням за ним місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.

24 лютого 2015 року між Міністерством оборони України та позивачем укладено Контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Розпорядженням Маловисківського міського голови № 24 від 18 березня 2015 року «По особовому складу» у зв'язку з укладанням строкового трудового контракту на військову службу до Збройних Сил України до закінчення особливого періоду, позивача звільнено від виконання службових обов'язків із збереженням за ним місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати, більше ніж на один рік.

Рішенням першої сесії Маловисківської міської ради № 3 від 20 листопада 2015 року сьомого скликання обрано нового секретаря Маловисківської міської ради, а позивача з вказаної посади звільнено у зв'язку з закінченням терміну повноважень.

Розпорядженням Маловисківського міського голови № 102/а від 20 листопада 2015 року «По особовому складу» позивача звільнено з посади секретаря міської ради на підставі п.2 статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку повноважень ради шостого скликання 20 листопада 2015 року, про що в трудовій книзі наявний відповідний запис.

Статтею 141 Конституції України визначено, що до складу міської ради входять депутати, які обираються жителями міста на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень міської, районної ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п'ять років. Припинення повноважень міської ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради.

В частинах першій, сьомій та восьмій статті 45 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначається, що міська рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень місцевої ради, обраної на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України. Повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах.

Відповідно до частини першої статті 49 «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законом.

Згідно з статтею 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «;Про статус депутатів місцевих рад», «;Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється - на посаду секретаря міської ради шляхом обрання відповідною радою.

Секретар міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови (частина перша статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частини п'ятої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено, що депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» передбачено, що у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства (частина перша).

Разом з тим, статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлені підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування, які можуть бути як загальними, що передбачені Кодексом законів про працю України, так і спеціальними, що визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України.

Отже, з аналізу зазначених норм діючого законодавства, вбачається що посада секретаря відповідної ради нерозривно пов'язана із депутатськими повноваженнями особи в цій раді і з припиненням депутатських повноважень особи у місцевій раді відповідного скликання припиняється і її служба в місцевому самоврядуванні на посаді секретаря ради. При цьому повноваження депутата місцевої ради відповідного скликання в будь-якому разі закінчуються в день першої сесії ради нового скликання.

Тому вірним є висновок судів попередніх інстанцій, що законодавцем чітко визначений строк дії повноважень депутата та секретаря відповідної ради (крім випадків дострокового припинення, що передбачено законом), перебіг якого починається з моменту офіційного оголошення міською виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання.

Як встановлено судами, позивача було обрано секретарем Маловисківської міської ради як депутата шостого скликання цієї ради, але його повноваження як депутата ради шостого скликання припинились з 20 листопада 2015 року, оскільки в цей день відбулась перша сесія Маловиськівської міської ради нового скликання.

Згідно пункту 2 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

За змістом статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Враховуючи наведене Верховний Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій, що між депутатом Маловисківської міської ради шостого скликання ОСОБА_1 і Маловисківською міською радою шостого скликання фактично був укладений строковий трудовий договір про службу на посаді секретаря Маловисківської міської ради, термін дії якого відповідає юридично встановленому факту набуття депутатами/секретам своїх повноважень та вичерпує (припиняє) свою дію після обрання депутатів ради нового скликання.

А відтак, з припиненням повноважень ради відповідного скликання також припиняється і дія трудового договору депутата/секретаря міської ради.

Судами встановлено, що рішенням першої сесії Маловисківської міської ради № 3 від 20 листопада 2015 року сьомого скликання обрано нового секретаря Маловисківської міської ради, а позивача з вказаної посади звільнено у зв'язку з закінченням терміну повноважень.

В обґрунтування позовних вимог так і обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач посилається на частини третю та четверту статті 119 КЗпП України, якими передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Однак, судами встановлено, і зазначені обставини сторонами не оспорюють ся, що на період дії строкового трудового договору позивача вказані гарантії за ним були збережені. Після спливу строку, на який був із позивачем укладений строковий трудовій договір, передбачені статтею 119 КЗпП України гарантії шляхом продовження строку дії такого строкового трудового договору збережені бути не можуть.

Натомість, виходячи із особливостей служби в органах місцевого самоврядування на виборних посадах, реалізація таких гарантій передбачена у сукупності із застосуванням норм, що забезпечують охорону трудових та інших прав депутатів місцевих рад, передбачених статтею 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Так, стаття 33 вказаного Закону передбачає, що депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Однак із вказаних підстав позовні вимоги у цій справі не заявлялись.

Аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності спірного рішення, а тому підстав для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за посадою секретаря ради не вбачається.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 242, 243, 341, 343, 349, 350, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2016 року, та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець