Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2020 року у справі №520/12661/19
Постанова КАС ВП від 17.11.2022 року у справі №520/12661/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року

м. Київ

справа №520/12661/19

адміністративне провадження № К/9901/14003/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020 (головуючий суддя - Зеленський В.В., судді - Чалий І.С., П`янова Я.В.)

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, які полягають у нездійсненні ОСОБА_1 нарахування та виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 29.12.2017 по 27.12.2018;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 29.12.2017 по 27.12.2018;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію, передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з попущенням строків їх виплати» з 28.12.2018 року по дату фактичної виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі №820/4738/18 заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а саме: визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, які полягають у здійсненні ОСОБА_1 розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань 2017 року без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік, розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації та здійснити виплату донарахованих сум даних додаткових видів грошового забезпечення.

2.1. 17 грудня 2018 року позивач подав до відповідача заяву про добровільне виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі № 820/4738/18.

2.2. 27 грудня 2018 року відповідачем проведено перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік, розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік у відповідності до вказаного рішення суду в розмірі 104 246,27 грн, що підтверджено відповідним розрахунком доплати грошового забезпечення.

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у цій справі адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, які полягають у нездійсненні ОСОБА_1 нарахування та виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 29.12.2017 по 27.12.2018.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 29.12.2017 по 27.12.2018.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 384,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.

4. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №520/12661/19 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, які полягають у нездійсненні нарахування та виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 29.12.2017 по 27.12.2018, зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату позивачу середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 29.12.2017 по 27.12.2018, та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 сплаченої суми судового збору у розмірі 384,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, які полягають у нездійсненні нарахування та виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 29.12.2017 по 27.12.2018, та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату позивачу середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 29.12.2017 по 27.12.2018, залишено без розгляду.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №520/12661/19 залишено без змін.

6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений частиною 1 статті 233 КЗпП України, в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, які полягають у нездійсненні нарахування та виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 29.12.2017 по 27.12.2018 та вимог про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період.

7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати і такий самий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, а тому звернення працівника до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні обмежено тримісячним строком звернення до суду, встановленим ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

8. Судом апеляційної інстанції встановлено, що одноразова грошова допомога, грошова допомога на оздоровлення за 2017 рік, матеріальна допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік при звільненні у сумі 104 246,27 грн остаточно були сплачені відповідачем 27.12.2018, а тому про фактичний розрахунок при звільненні відповідач дізнався чи повинен був дізнатися саме 27.12.2018. Однак, з позовом позивач звернувся лише 25.11.2019, тобто з пропуском строку, встановленого для звернення до адміністративного суду, клопотання про поновлення строку не надав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

9. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020 в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019.

10. У касаційній скарзі позивач стверджує, що строк на звернення до суду з цим позовом ним не пропущений, оскільки про обставини ненарахування йому середнього заробітку він дізнався лише 26.09.2019 з відповіді відповідача, в якій було вказано, що підстав для нарахування середнього заробітку немає.

11. Скаржник вказує, що тільки з 19.10.2019 він дізнався про своє порушене право, коли отримав детальний розрахунок нарахованих сум, виплачених йому 27.12.2018, адже виплата була по трьом видам грошового забезпечення, і іншого способу дізнатися чи був відповідачем виплачений середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ніж особисте звернення до відповідача, у позивача не було.

12. Крім того, позивач стверджує про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі №1240/2162/18, а також правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

13. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

14. Відповідач зазначає, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі №820/4738/18 ним 27.12.2018 було виплачено на рахунок позивача 104 246,27 грн, тобто саме 27.12.2018 військова частина НОМЕР_1 фактично розрахувалася з позивачем.

15. Вказує, що оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати, що підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування для суду, то до спірних правовідносин слід застосовувати тримісячний строк для звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2020 для розгляду справи №520/12661/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

17. Ухвалою Верховного Суду від 17.06.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

18. Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2022 адміністративну справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Позиція Верховного Суду

19. Згідно з ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

21. Відповідно до встановлених у справі обставин згідно з постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі №820/4738/18 відповідачем на рахунок позивача 27.12.2018 було виплачено на рахунок позивача 104 246,27 грн, а саме здійснено перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік, розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації.

22. Позивач 17.09.2019 звернувся до відповідача з заявою про виплату йому середнього розміру грошового забезпечення, за період з дати виключення його зі списків особового складу військової частини по дату виплати перерахованих видів грошового забезпечення відповідно до постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі №820/4738/18, на яку 19.10.2019 отримав відповідь, що зазначена постанова виконана відповідачем в повному обсязі, та підстав для нарахування середнього розміру грошового забезпечення немає.

23. Не погоджуючись з невиплатою йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом, та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 позовні вимоги були частково задоволені. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 29.12.2017 по 27.12.2018.

24. При цьому судом першої інстанції не досліджувалося питання пропуску позивачем строку для звернення до адміністративного суду з цим позовом.

25. Натомість, суд апеляційної інстанції розглянув доводи відповідача про пропуск позивачем такого строку, викладені в апеляційній скарзі, і врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 30.01.2019 у справі №910/4518/16) про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати, застосував до спірних правовідносин тримісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 1 ст. 233 КАС України та залишив позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, які полягають у нездійсненні нарахування та виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 29.12.2017 по 27.12.2018, та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату позивачу середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 29.12.2017 по 27.12.2018 без розгляду на підставі ст.ст. 123 та 240 КАС України.

26. Верховний Суд частково погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та зазначає про таке.

27. Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

28. Згідно з ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

29. Закріплені у статтях 116 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

30. Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 (яка узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними в постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19) за змістом приписів статей 94 116 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

31. Предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні.

32. Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

33. Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

34. У Рішенні від 22.02.2012 у справі №4-рп/2012 Конституційний Суд України розтлумачив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

35. Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

36. Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини пов`язані зі звільненням позивача з публічної служби, до спірних правовідносин підлягають застосування саме положення ч. 5 ст. 122 КАС України, оскільки такі положення є спеціальними по відношенню до ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

37. Таким чином, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, до спірних правовідносин має бути застосований спеціальний процесуальний строк, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України для спорів, пов`язаних зі звільненням з публічної служби.

38. Верховний Суд вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про застосування до спірних правовідносин тримісячний строк, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, оскільки в даному випадку саме ч. 5 ст. 122 КАС України є спеціальною нормою, яка підлягає застосовуванню до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №320/2675/21.

39. Враховуючи, що позивач звернувся до суду після остаточного розрахунку з ним 27.12.2018 лише 25.11.2019, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем був пропущений строк для звернення до адміністративного суду з цим позовом.

40. Доводи скаржника про те, що він дізнався про порушення своїх прав лише після отримання відповіді на його запит, Верховним Судом відхиляються, оскільки відповідний запит був направлений позивачем лише 17.09.2019, тобто вже після спливу значного часу після проведення розрахування, і позивач не наводить причин, які перешкоджали йому звернутися до відповідача раніше за детальним розрахунком виплачених йому 27.12.2018 сум. До того ж, колегія суддів звертає увагу, що позивач не просив суд поновити йому пропущений строк.

41. Верховний Суд відхиляє також посилання позивача на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справі №1240/2162/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, оскільки правовідносини у вказаних справах не є подібними зі спірними з огляду на те, що судами не досліджувалося питання залишення позову без розгляду на підставі пропуску позивачем строку звернення до суду. Колегія суддів наголошує, що предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою позов залишено без розгляду, а не рішення суду першої інстанції щодо правильності вирішення спору по суті.

42. Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

43. Оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено, що позивач подавав клопотання про поновлення пропущеного строку, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно, в порядку ч. 3 ст. 123 КАС України, залишив позовну заяву без розгляду.

44. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що в силу ч. 4 ст. 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

45. Колегія суддів Верховного Суду також вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити позивачу компенсацію, передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з попущенням строків їх виплати» з 28.12.2018 по дату фактичної виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з огляду на те, що вказані вимоги є передчасними, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ще не був нарахований відповідачем.

46. Враховуючи наведене, Верховний Суд не вбачає неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, а тому підстави для скасування чи зміни постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020 відсутні.

47. Згідно зі ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

49. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у справі 520/12661/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко