Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.05.2018 року у справі №826/14253/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №826/14253/17

адміністративне провадження №К/9901/50161/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кравчука В.М.,

суддів: Коваленко Н.В., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження справу №826/14253/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", яка надійшла до Суду 07.05.2018, на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2017 (Аверкова В.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 (колегія у складі суддів: Бабенка К.А., Сорочка Є.О., Степанюка А.Г.) у справі №826/14253/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення.

І. ПРОЦЕДУРА

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Споживчий центр») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області) в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 12 жовтня 2017 року №0039.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3. 03.05.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Позивача на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018.

4. У касаційній скарзі Позивач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 08.06.2018 відкрито провадження у справі. Станом на 05.07.2018 надійшов відзив від Відповідача.

6. Позивач заявив клопотання про розгляд справи за його участі. Однак ухвалою Верховного Суду від 16.10.2018 в задоволенні даного клопотання було відмовлено.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради Позивачу направлено Вимоги від 25 травня 2017 року №23/Р-7-1636 та від 26 травня 2017 року №№23/Р-14-1664, 23/Р-14-1663, якими, у зв'язку з самовільним встановленням спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, запропоновано у строк до 31 травня 2017 року та до 02 червня 2017 року, відповідно, усунути зазначені порушення. Зазначеними Вимогами попереджено, що при невиконанні вимоги, Відповідачу буде направлено Подання про порушення законодавства про рекламу.

8. 16 червня 2017 року Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради Відповідачу направлено Подання №№ 23/Р-14-1890, 23/Р-14-1891, 23/Р-7-1892 про порушення Позивачем Закону України «Про рекламу».

9. Відповідачем 31 серпня 2017 року складено Протоколи №№ 0041, 0042, 0043 про розміщення Позивачем зовнішньої реклами за адресами: м. Львів, вул. Шпитальна, 27, вул. Раппопорта, 1 та вул. Шевченка (парна сторона) - вул. Клепарівська без наявності дозволу на розміщення зовнішньої реклами від органів місцевого самоврядування.

10. Рішеннями Відповідача «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу» від 26 вересня 2017 року №№ 0035, 0036, 0037 розпочато розгляд справ про порушення законодавства про рекламу стосовно Позивача.

11. Вимогою Відповідача від 01 вересня 2017 року № 7.1-13/4639 повідомлено Позивача про розгляд 10 жовтня 2017 року справ про порушення законодавства про рекламу та запропоновано до 26 вересня 2017 року надати копії відповідних документів.

12. Листом Відповідача від 28 вересня 2017 року № 7-1-13/5326 повідомлено Позивача, що у зв'язку з невиконанням вчасно вимог Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 25 травня 2017 року № 23/Р7-1636 та від 26 травня 2017 року №№ 23/Р-14-1663, 23/Р-14-1664, провадження у справі про порушення Закону України «Про рекламу» продовжується і справу буде розглянуто в межах чинного законодавства.

13. Відповідач склав Протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 10 жовтня 2017 року №0052, яким встановлено, що в порушення вимог частини першої ст. 16 Закону України «Про рекламу» Позивачем самовільно розміщено зовнішню рекламу у м. Львові по вул. Шевченка (парна сторона) - вул. Клепарівській на інженерній споруді, по вул. Шпитальній, 27 та вул. Раппопортній, 1 на тротуарах, без дозволу органів місцевого самоврядування.

14. Рішенням Відповідача «Про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу» від 12 жовтня 2017 року №0039, за самовільне розповсюдження та розміщення зовнішньої реклами у населеному пункті без дозволу органів місцевого самоврядування на Позивача накладено штраф у сумі 3400,00 грн.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

15. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що ані в протоколі засіданні, ані в оскаржуваному рішенні відповідачем не наведено причин неврахування пояснень та доказів, наданих ТОВ «Споживчий центр». Також, позивач зазначив, що жодним доказом не підтверджується, що спеціальні конструкції зовнішньої реклами, які розміщувались у червні 2017 року належать та розміщувались саме ТОВ «Споживчий центр»; протокол засідання не містить описової та мотивувальної частини; оскаржуване рішення прийняте відповідачем без відповідного погодження Державної регуляторної служби України та всупереч забороні (мораторію) на проведення заходів державного нагляду та контролю.

16. Відповідач проти позову заперечував. Чинним законодавством України встановлено розміщення зовнішньої реклами виключно на підставі дозволів. Натомість позивач самовільно розмістив зовнішню рекламу за наступними адресами у м. Львові: по вул. Шевченка (парна сторона) - вул. Клепарівська, на тротуарах по вул. Шпитальна, 27 та вул. Раппортна, 1. У зв'язку з викладеним, відповідач вважає, що спірне рішення винесене в межах, наданих Головному управлінню Держпродспоживслужби у Львівській області, повноважень, у встановленому законом порядку.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржене Рішення є правомірним. Відповідачем дотримано правил регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами, порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, з таких підстав.

18. Посилання позивача на положення Закону України «Про основні засади державного нагляду» суди визнали безпідставним, оскільки Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області планові або позапланові перевірки позивача не проводились.

19. Посилання позивача на те, що протокол засідання не містить описової та мотивувальної частини були відхилені судом, оскільки предметом оскарження в даному провадженні є кінцеве рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 12 жовтня 2017 року №0039, а протокол засідання не є кінцевим рішенням. Відтак, прав та інтересів позивача не порушено.

20. Щодо суті порушення, суд першої інстанції зазначив, що ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Тобто, законом встановлена пряма заборона розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах без попереднього узгодження та отримання дозволу.

21. Як свідчать матеріали справи та не спростовується матеріалами справи, позивач не отримував дозволу на розміщення зовнішньої реклами у м. Львові за адресами: вул. Шпитальна, 27, вул. Раппопорта, 1 та вул. Шевченка (парна сторона) - вул. Клепарівська. Разом з тим, подання Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 16 червня 2017 року № 23/Р-14-1890, від 16 червня 2017 року № 23/Р-14-1891, від 16 червня 2017 року № 23/Р-7-1892 та відповідні вимоги містять фотографії рекламних конструкцій на зазначених вулицях із відповідними датами фіксування порушення.

22. На спростування таких доводів позивачем були надані аналогічні фотографії, проте на них відсутні рекламні конструкції. Проте, надані фото не дають змоги встановити дату їх створення. Суд їх відхилив, оскільки вони не можуть підтвердити або спростувати доводів контролюючого органу.

23. З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що оскаржуване рішення прийнято Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області правомірно у зв'язку з виявленням факту порушення вимог законодавства про рекламу.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки:

А) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, з порушенням процесуального права, а саме - відсутність підпису, посади, прізвища особи, яка створила фотознімки, що порушує вимоги до фотодокументів відповідно до ДСТУ 2732:2004, затвердженого Наказом Держпродспоживстандарту України від 28.05.2004 №97;

Б) фотознімки не є доказами належності Позивачу вказаних рекламних засобів.

25. Відповідач не погоджується з аргументами касаційної скарги та вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з таких підстав.

27. При ухваленні рішень у справі суди попередніх інстанцій виходили з того, що Позивачем самовільно, без дозволу органів місцевого самоврядування, розміщено зовнішню рекламу у м. Львові по вул. Шевченка (парна сторона) - вул. Клепарівській на інженерній споруді, по вул. Шпитальній, 27 та вул. Раппопортній, 1 на тротуарах.

28. Згідно із статтею 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

29. Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про рекламу» відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

1) рекламодавці, винні:

- у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;

- у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;

- у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;

- у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами;

- у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;

2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;

3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

30. Отже, суб'єктом відповідальності за розповсюдження реклами може бути дві категорії осіб: 1) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами; 2) рекламодавці, винні у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

31. Об'єктивна сторона правопорушення полягає в активних діях - розповсюджені або розміщенні реклами. При цьому для притягнення особи до відповідальності повинно бути доведено, що саме вона вчинила ці дії.

32. Суди попередніх інстанцій не з'ясували, хто саме розмістив рекламу (рекламну конструкцію), хто є розповсюджувачем реклами, чи є позивач рекламодавцем, чи дійсно йому належить зображена на рекламній конструкції ТМ «ШвидкоГроші», чи позивач розповсюджував рекламу. Ці обставини підлягали з'ясуванню, оскільки позивач доводив, що він не є власником рекламної конструкції та реклами не розміщував.

33. Не з'ясувавши цих обставин, суди дійшли передчасного висновку щодо накладення штрафу на Позивача.

34. Саме лише порушення порядку розміщення на рекламній конструкції реклами певного змісту не є достатнім для притягнення до відповідальності особи, в інтересах якої ця реклама, якщо не встановлено, хто є рекламодавцем та що рекламу розповсюджує він самостійно. Положення ч. 2 ст. 27 Закону України «Про рекламу» стосуються відповідальності, а тому не можуть тлумачитися розширено.

35. У справі, що розглядається, важливі для справи аргументи відповідача не знайшли оцінки з боку судів попередніх інстанцій, а тому рішення не відповідає вимогам ст. 242, 246 КАС України.

36. Інші доводи касаційної скарги не мають самостійного значення, оскільки не впливають на висновки Суду.

37. В даній справі Суд дійшов переконання, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Керуючись ст. 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 у справі №826/14253/17 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для нового розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб