Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2018 року

Київ

справа №808/3105/17

адміністративне провадження №К/9901/53535/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій областіна ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (колегія суддів у складі: Д.В. Чепурнов, В.В. Мельник, С.В. Сафронова)у справі№ 808/3105/17за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КОМТЕС-ХХІ»до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій областіпроскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМТЕС-ХХІ» звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 10 липня 2017 року №0011223201.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 10 липня 2017 року №0011223201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 48561,00 грн., у тому числі: 32374,00 грн - за податковим зобов'язанням та 16187,00 грн. - штрафною (фінансовою) санкцією.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору, та встановлено термін для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.

У встановлений судом строк відповідачем було подано заяву про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року податковому органу відмовлено у задоволенні заяви про продовження строку встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги та повернуто апеляційну скаргу скаржнику.

22 березня 2018 року податкова інспекція повторно звернулася із апеляційною скаргою, додавши до неї клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення та платіжне доручення №117 від 15 березня 2018 року про сплату судового збору в сумі 1760,00 грн.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтоване тим, що станом на дату подання апеляційної скарги вперше відповідач фактично був позбавлений можливості сплатити судовий збір у зв'язку із відсутністю передбачених державою витрат на сплату судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку із визнанням неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, викладених у клопотанні про поновлення такого строку та запропоновано відповідачу в десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

У встановлений судом строк відповідачем було подано заяву про поновлення пропущеного строку. При цьому, у заяві про поновлення пропущеного строку були наведені аналогічні обставини, якими було обґрунтовано попереднє клопотання про поновлення процесуального строку щодо неможливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування для сплати судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою податкового органу мотивовану тим, що апеляційним судом вже була надана правова оцінка викладеним обставинам в поданій заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження. Однак ухвалою суду від 18 квітня 2018 року встановлено спосіб усунення недоліків апеляційної скарги шляхом зазначення інших обставин поважності причин пропуску строку, що податковим органом у встановлений термін виконано не було.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу для подальшого апеляційного перегляду. В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що наведені у клопотанні доводи поважності причин пропуску строку встановленого для апеляційного оскарження є переконливими, оскільки податковий орган звертався з апеляційною скаргою вперше і її було подано з дотриманням строків на апеляційне оскарження, проте була відсутня можливість сплатити судовий збір з причин незалежних від його волевиявлення.

Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 186 КАС України (в редакції, чинною на момент винесення постанови судом першої інстанції) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Частиною 3 статті 298 КАС України (в редакції, чинною на момент подання апеляційної скарги) було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Отже, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відтак, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставою для його поновлення є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи на те, що повторна апеляційна скарга на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року була подана поза межами законодавчо встановленого десятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані податковим органом в клопотанні причини пропуску цього строку визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для висновку про його пропуск з поважних причин, касаційний суд вважає, що відповідачу обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року.

Доводи ж касаційної скарги про те, що неможливість вчасної подачі апеляційної скарги була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції.

Стаття 44 КАС України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Крім того, слід звернути увагу на те, що податковий орган є суб'єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому питання внутрішньої організації виконання роботи його працівниками не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.

При цьому, Верховний Суд враховує, що вдруге апеляційну скаргу відповідачем було подано 22 березня 2018 року, тобто майже через три місяці після її первинного подання та повернення її судом апеляційної інстанції. При цьому, доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення у цей період, матеріали справи не містять.

У касаційній скарзі відсутні й відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду