Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КАС ВП від 15.04.2018 року у справі №826/13091/16 Ухвала КАС ВП від 15.04.2018 року у справі №826/13...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.04.2018 року у справі №826/13091/16

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року

Київ

справа №826/13091/16

касаційне провадження №К/9901/41049/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 (головуючий суддя - Шелест С.Б., судді - Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Інспекції, у якому з урахуванням уточнень просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 №20651-13.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_2 послалась на те, що: автомобіль, який належить позивачу, не є об'єктом оподаткування транспортним податком, оскільки його середньоринкова вартість є меншою, ніж встановлена законодавством для обчислення податку, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 29.05.2017 позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 24.06.2016 №20651-13.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: спірне податкове повідомлення-рішення було прийняте Інспекцією 24.06.2016, тобто після внесення змін до Податкового кодексу України стосовно транспортного податку, згідно з якими об'єкт оподаткування визначається виходячи з середньоринкової вартості транспортного засобу, проте матеріалами справи не підтверджується факт проведення Інспекцією оцінки транспортного засобу, який належить ОСОБА_2, в силу чого у Інспекції не було достатніх та необхідних, визначених законодавством даних (інформації) щодо середньоринкової вартості транспортного засобу позивача для визначення критеріїв, яким має відповідати об'єкт оподаткування, як підстави для нарахування позивачу транспортного податку.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.09.2017 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що справляння транспортного податку у 2016 році правомірне, але необхідно виходити з об'єкта оподаткування, передбаченого Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ, оскільки зміна вимог щодо об'єкта оподаткування згідно із Законом України № 909-VIII від 24.12.2015 не може застосовуватись у 2016 році в цілях визначення об'єкта оподаткування, адже цей період не є плановим бюджетним періодом в розумінні податкового законодавства.

ОСОБА_2 оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 10.10.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. В касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, середньоринкова вартість якого на момент виникнення спірних правовідносин становить 1033500,00 грн., тоді як згідно розрахунку, здійсненого позивачем на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, середньо ринкова вартість автомобіля, який належить ОСОБА_2, становить 833294,76 грн., тоді як Інспекцією не надано інших доказів, що автомобіль позивача відноситься до об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України.

У запереченні на касаційну скаргу Інспекція просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що автомобіль, який належить позивачу, відноситься до об'єктів оподаткування у 2016 році, оскільки використовується до 5 років (рік випуску 2014) та має об'єм циліндрів двигуна понад 3000 см3 (об'єм двигуна 3696 см3).

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.04.2018 прийняв касаційну скаргу ОСОБА_2 до провадження та призначив справу до розгляду у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 17.04.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що ОСОБА_2 є власником легкового автомобіля Infiniti, модель QX70, з об'ємом двигуна 3696 см3 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який поставлений на облік 06.01.2015, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2.

24.06.2016 Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення №20651-13, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України визначила ОСОБА_2 податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25000,00 грн. Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугували відомості про платників транспортного податку, наявні в АІС «Податковий блок». Об'єкт та базу оподаткування Інспекція визначила відповідно до рішення Київської міської ради №58/923 від 28.01.2015 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629».

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014, яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Положення підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до внесення змін згідно із Законом № 909-VIII від 24.12.2015) визначали, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Пунктом 267.4 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Законом України № 909-VIII від 24.12.2015 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 01.01.2016, було внесено зміни до Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, а саме: «об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року». Ставка податку у розмірі 25000 гривень залишилась така ж.

Статтею 57 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 909-VIII від 24.12.2015 визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Положеннями статті 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, 57 цієї Конституції.

Принцип стабільності податкового законодавства, визначений підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), регламентує, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Положеннями пункту 3.1 статті 3 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Таким чином, принцип стабільності податкового законодавства поширюється й на відповідні рішення органів місцевого самоврядування.

Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду, до початку наступного бюджетного періоду.

Згідно підпунктом 7.1.2 пункту 7.1 статті 7 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під час встановлення податку обов'язково визначається такий елемент як об'єкт оподаткування.

Положеннями статті 22 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Отже, Законом № 909-VIII від 24.12.2015 фактично було внесено зміни до об'єкту оподаткування транспортним податком з 01.01.2016 року.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, транспортний податок згідно Податкового кодексу України є місцевим податком.

У свою чергу, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України. Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Згідно зі статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Таким чином, встановлення податку на майно, зокрема, в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Згідно з частиною 3 статті 27 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зазначені норми розрізняють період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен із яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.

Також Податковим кодексом України встановлено спеціальні правові наслідки невиконання місцевою радою свого обов'язку щодо встановлення тих місцевих податків, запровадження яких є обов'язковим.

Так, згідно з підпунктом 12.3.5 пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Зазначений порядок застосування рішень місцевих рад щодо встановлення місцевих податків є імперативним та універсальним, а отже поширюється на всі місцеві податки, в тому числі на транспортний податок.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Київської міської ради №58/923 від 28.01.2015 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629» були внесені зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011, а саме - встановлений в місті Києві новий податок на майно - транспортний податок, та затверджене Положення про транспортний податок (додаток № 2 до зазначеного рішення).

Розділом 1 Положення про транспортний податок визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (розділ 2 Положення). Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення (розділ 3 Положення).

Вказане рішення Київської міської ради, було опубліковане у газеті «Хрещатик» 06.03.2015.

Рішенням Київської міської ради № 103/103 від 11.02.2016 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» внесення змін до додатка 2 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923)» пункт 2.1 розділу 2 було викладено у такій редакції: « 2.1. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті», а також доповнено розділу 6 новими пунктами 6.7 - 6.10».

Разом з цим, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що за правовим навантаженням рішення місцевої ради, яким були внесені зміни до попереднього рішення щодо об'єкта оподаткування транспортним податком, прийняте у 2016 році, встановлює плановим 2017 рік, і саме з цього періоду транспортний податок може вважатися встановленим місцевою радою, виходячи із об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону 909-VIII від 24.12.2015).

Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що зміна вимог щодо елемента об'єкта оподаткування згідно з Законом № 909-VIII від 24.12.2015 не може застосовуватись у 2016 році в цілях визначення об'єкта оподаткування, адже цей період не є плановим бюджетним періодом в розумінні податкового законодавства. Плановим відповідно до норми пункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

В свою чергу, виходячи з положень підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно з підпунктами 12.3.1, 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Відповідно до положень пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що зважаючи на факт оприлюднення рішення місцевої ради щодо транспортного податку, прийнятого у 2015 році до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, є всі підстави вважати 2016 рік плановим в цілях сплати транспортного податку, оскільки саме з цього періоду транспортний податок вважається встановленим, з огляду на що справляння транспортного податку у 2016 році є правомірним, але при обчисленні суми транспортного податку необхідно виходити з об'єкта оподаткування, визначеного Законом України №71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см) та встановленого рішенням місцевої ради, прийнятим у 2015 році на 2016 рік.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що автомобіль, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, відноситься до об'єктів оподаткування у 2016 році, оскільки використовується до 5 років (рік випуску 2014) та має об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см (об'єм двигуна 3696 куб. см.), з огляду на що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Таким чином, доводи ОСОБА_2, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати