Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 жовтня 2018 року

справа №815/2593/16

адміністративне провадження №К/9901/12982/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року (суддя Стефанов С.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року (судді Бойко А.В., Танасогло Т.М., Яковлєв О.В.) у справі №815/2593/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Торговий дім ТіД'' до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про визначення коду товару та картки відмови,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ''Торговий дім ТіД'' (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Одеської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про визначення коду товару № КТ 500040408-0001-2016 від 14 травня 2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500040408/2016/00006 від 14 травня 2016 року - з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про визначення коду товару № КТ 500040408-0001-2016 від 14 травня 2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № 500040408/2016/00006 від 14 травня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності безпідставності винесення спірних рішення про визначення коду товару та картки відмови.

У жовтні 2016 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 27 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Мороз Л.Л.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №815/2593/16 з суду першої інстанції.

31 січня 2018 року справу №815/2593/16 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

У касаційній скарзі митний орган доводить помилковість оцінки, наданої судами попередніх інстанцій встановленим обставинам справи, просить скасувати судові рішення цих судів. Посилаючись на порушення судами норм статей 67, 68, 69, 256 Митного кодексу України, статей 11, 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржених судових рішень), відповідач не обґрунтовує, в чому саме полягають ці порушення. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження із висновками судів попередніх інстанцій та з їх правовою оцінкою обставин справи.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає про її безпідставність, з доводами митного органу не погоджується.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

З метою експорту товару (борошно соняшникове) декларант позивача 27 квітня 2016 року подав до митного органу митну декларацію №500040408/2016/002037, в графі 33 якої вказано код товару згідно УКТ ЗЕД 1208 90 00 00 (борошно з насіння чи плодів олійних культур, крім борошна з гірчиці: - інше), ставка мита - 0%.

В підтвердження даних про товар до митної декларації долучено пакет документів, згідно яких товар є борошном з насіння соняшнику та класифікується в товарній позиції 1208, зокрема висновок експертного дослідження товару від 12 травня 2016 року № 213-С/16; сертифікат №16763/14 від 05 серпня 2014 року; протокол сертифікаційних випробувань №1010 від 12 травня 2016 року Одеської прикордонної державної контрольно-токсикологічної лабораторії; сертифікат якості №OD16-735 від 12 травня 2016 року; аналітичний звіт від 12 травня 2016 року.

Цього ж дня митним органом ініційовано відбір зразків товару з метою направлення їх на лабораторне дослідження.

12 травня 2016 року до митного органу надійшов висновок Одеського відділу з питань експертизи та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС від 12 травня 2016 року № 142008700-0253, відповідно до якого досліджені зразки товару являють собою неоднорідну суміш часток лущеного насіння та фрагментів лушпиння соняшника, що не відповідає опису продукту як борошна згідно графи 31 митної декларації. Разом з тим, у висновку зазначено, що термін «борошно з насіння соняшника» у національній нормативно-технічній документації України не визначений.

13 травня 2016 року на замовлення декларанта позивача складено Висновок товарознавчого дослідження спеціалістів Науково-дослідного інституту судової експертизи та оцінки № 213-1/16, згідно якого «органолептичні та фізико-хімічні показники, що вибрані у якості критеріїв ідентифікації товару до товарної позиції « 1208 Борошно з насіння чи плодів олійних культур, крім борошна з гірчиці» УКТ ЗЕД, відповідають нормам та характеристикам ТУ У 10.4-34490471-001:2016 Борошно соняшникове».

Цей висновок було надано митному органу.

14 травня 2016 року відповідач склав протокол про порушення митних правил відносно декларанта позивача, прийняв спірне рішення про зміну коду товару (з 1208 90 00 00 - на 1206 00 99 00 - Насіння соняшнику, подрібнене або неподрібнене: - інше, ставка мита - 10%) та картку відмови у митному оформленні товару.

Підставою для прийняття рішення слугував висновок Одеського відділу з питань експертизи та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС від 12 травня 2016 року № 142008700-0253.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди виходили з того, що заявлені декларантом позивача відомості про товар зокрема код за УКТ ЗЕД, повністю відповідали товаросупровідним документам, а також були додатково підтверджені висновком товарознавчого дослідження від 13 травня 2016 року.

Позаяк подані під час митного оформлення експорту товару документи містять узгоджену інформацію про код товару за УКТ ЗЕД, яка була підтверджена в процесі митного оформлення висновком товарознавчого дослідження, а висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС є суперечливим та не дає можливості однозначно віднести спірний товар до коду, визначеного митним органом, Суд вважає правильною правову оцінку обставин справи, здійснену судами попередніх інстанцій.

Суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про неправильне визначення коду товару за УКТ ЗЕД, оскільки такий висновок зроблено виключно на підставі експертного дослідження Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС, в той час як решта документів на підтвердження коду, заявленого декларантом, була безпідставно залишена поза увагою митного органу.

З урахуванням встановлених у справі обставин, Суд не вбачає можливим не зважати на наведені вище експертні висновки та протокол сертифікаційних випробувань №1010 від 12 травня 2016 року (виданий державним органом), які є належними та допустимими доказами в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час прийняття рішень судів попередніх інстанцій).

За змістом частини 4 статті 69 Митного кодексу України у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

За змістом правила 3а Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД Митного тарифу України, що є додатком до Закону України «Про Митний тариф України» вбачається, що у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення відбувається згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), яка побудована на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС) та Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (КН ЄС), відповідно до статті 311 Митного кодексу України. Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 428, відповідно до пункту 2 якого УКТ ЗЕД, є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України", що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів.

Змістом частини 5 статті 69 Митного кодексу України визначено, що у разі наявності складного випадку класифікації товару у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару, при виникненні суперечностей щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, необхідно застосовувати спеціальні знання, проводити дослідження.

Аналіз вищенаведених норм, з урахуванням правової оцінки обставин справи, наданої судами попередніх інстанцій, свідчить про безпідставність спірного рішення митного органу внаслідок недоведення останнім наявності підстав для зміни коду товару за власною ініціативою в межах процедури митного оформлення.

Верховний Суд за результатами розгляду справи вважає, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо самостійного визначення коду товару, оскільки проведене експертне дослідження Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС не підтверджує висновок митного органу щодо наявності порушень правил класифікації товару за УКТ ЗЕД.

Крім того, Суд погоджується з висновками судів про те, що у разі складного випадку класифікації товарів, рішення про зміну коду за УКТ ЗЕД уповноважена приймати посадова особа відділу митних платежів митного органу, а не відділу митного оформлення. Зазначене прямо висновується з пункту 4 розділу І Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650.

Позаяк спірне рішення про визначення коду товару прийняте посадовими особами відділу митного оформлення, це є самостійною підставою для скасування такого рішення.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Одеської митниці Держаної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі №815/2593/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер