Історія справи

Постанова КАС ВП від 16.04.2024 року у справі №280/5595/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16 квітня 2024 року

справа № 280/5595/23

адміністративне провадження № К/990/7481/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року (суддя - Семененко М. О.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року (судді: Круговий О. О., Шлай А. В., Прокопчук Т. С.),

у справі №280/5595/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

11 липня 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач у справі) через свого представника Куща Є. Є. звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001881305 від 06 лютого 2019 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 256 612,35 грн, в тому числі основний платіж 205 289 грн та застосовано фінансову санкцію в сумі 51 322,47 грн,

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001891305 від 06 лютого 2019 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 21 384,36 грн, в тому числі основний платіж 17 107,49 грн та фінансова санкція 4276,87 грн.

Одночасно в позовній заяві позивач просила поновити строк на оскарження податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня одержання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду: 1) позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, у якій необхідно вказати правильний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України Головного управління ДПС в Запорізькій області; 2) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, із зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та наданням доказів їх поважності.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху представник позивача надав заяву про усунення недоліків (вх. № 34479 від 09 серпня 2023 року), до якої долучено позовну заяву та заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на звернення до суду зазначає, що позивач є фізичною особою та не має фахових знань в галузі права, у зв`язку з чим не могла знати про зміни в законодавстві. Позивачка усвідомлювала, що незаконність наказу про проведення перевірки не має наслідком відкликання податкових повідомлень-рішень, однак вважала, що незаконна перевірка не може породжувати законних її наслідків. Отже, право позивачки на оскарження податкових повідомлень-рішень хоча і не перебуває у залежності від факту оскарження наказу, не потребувало активних дій щодо його реалізації на момент винесення податкових повідомлень-рішень, оскільки було фактично безпредметним. Також позивачка зазначає, що звернулась до суду, приблизно через два місяці після того, як отримала рішення про стягнення з неї суми податкового боргу, що на її думку є розумним та найкоротшим строком для звернення. Крім того позивачка з березня 2022 року знаходиться за кордоном, що свідчить про те, що строк з березня 2022 по квітень 2023 року пропущений з поважних причин, а саме за обставин непереборної сили. Просить визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити пропущений строк.

Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 11 серпня 2022 року, яка залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року, повернув адміністративний позов ОСОБА_1 .

Повертаючи адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суди попередніх інстанцій установили, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення ОСОБА_3 отримала 11 лютого 2019 року, що останньою не заперечується, однак із позовом про їх оскарження позивач звернулася лише в липні 2023 року.

Суди не прийняти доводи позивача щодо її юридичної необізнаності, вказавши на те, що це не є непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили їй з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом. Позивач з лютого 2019 року не вчиняла будь-яких дій для умов оскарження податкових повідомлень- рішень протягом усього часу до звернення до суду, бездіяльність позивача ґрунтувалася на її суб`єктивному уявленні про те, що податкові повідомлення - рішення є протиправними без будь-якого судового оскарження та не можуть бути реалізовані.

Доводи щодо зміни судової практики з питань строків звернення до суду суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки позивач не наводить прикладів яку саме зміну судової практики вона має на увазі, не зазначає, коли відбулась така зміна судової практики, та не вказує відповідні судові справи.

Суд першої інстанції не прийняв посилання позивача про її перебування за межами України у період з березня 2022 по квітень 2023 року, оскільки, з огляду на дату отримання позивачем спірного податкового повідомлення-рішення (11 лютого 2019 року) строк звернення до адміністративного суду сплив до настання вказаної події.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач через свого представника подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення судів та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Справу розглядати за відсутності сторони позивача.

Верховний Суд ухвалою від 20 березня 2024 року відкрив провадження у справі № 280/5595/23 та витребував справу у суду першої/апеляційної інстанції.

28 березня 2024 року справа надійшла на адресу Верховного Суду.

28 березня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наголошується на правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Податковий орган просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний перегляд здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах.

За змістом частин першої, другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд касаційної інстанції неодноразово в своїх постановах звертав увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Суди попередніх інстанцій установили, що податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2019 року позивач отримала 11 лютого 2019 року, отже шестимісячний строк звернення до суду закінчується 11 серпня 2019 року, а позов подано лише 19 липня 2023 року, тобто після спливу 4 років 4 місяців з моменту отримання оскаржуваних актів індивідуальної дії.

Посилання скаржника на зміну судової практики як поважну причину пропуску строку, яка відбулась 26 листопада 2020 року (справа № 500/2486/19) та остаточно сформована 27 січня 2022 року (справа № 160/11673/20) є безпідставними та обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки з моменту коли позивач дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів минуло більше ніж 1095 днів (строк позовної давності за попередньою судовою практикою).

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що обставини щодо запровадження воєнного стану на території України, що спонукало позивача перебувати за межами країни у період з березня 2022 по квітень 2023 року, виникли після спливу трьох років з моменту отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, отже в даному випадку ця підстава пропуску строку не може бути визнана судом поважною.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Відсутність у позивача фахових знань у галузі права не перешкоджало їй скористатись професійною правничою допомогою.

Враховуючи те, що позивач пропустила встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та не довела поважності причин його пропуску, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Касаційна скарга не містить відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі №280/5595/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк