Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №810/364/15

адміністративне провадження №К/9901/9014/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «ТПК «Шинок» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року (колегія у складі суддів: Степанюка А.Г., Кузьменка В.В., Шурка О.І.) у справі № 810/364/15 за позовом Приватного підприємства «ТПК «Шинок» до Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ТПК «Шинок» (надалі позивач, Підприємство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки виручка була внесена до податкового та бухгалтерського обліку, проведено через РРО, зазначено її в фіскальній пам`яті РРО, відображення на роздрукованих та збережених фіскальних звітах, все це робить неможливим ухилення позивача від сплати податків.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Мінідоходів у Київській області № 0001802100 від 16 жовтня 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, отримавши виручку за 1 листопада 2013 року - 3 листопада 2013 року в загальній сумі 2 046,00 грн оприбуткував, провів через реєстратор розрахункових операцій, що підтверджується відповідними фіскальними чеками..

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що з метою своєчасного оприбуткування готівкових коштів у день їх надходження у прошнурованій і належним чином зареєстрованій в органах державної податкової служби книзі обліку розрахункових операцій суб`єкту господарювання слід дотримуватися певної черговості дій. Насамперед, слід зареєструвати ту книгу обліку розрахункових операцій, яка буде першою та отримає свій власний унікальний фіскальний номер, а після цього можна реєструвати наступні книги обліку розрахункових операцій, призначені для використання у тій самій господарській одиниці чи з тим самим реєстратором розрахункових операцій.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 26 вересня 2014 року посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку магазину кафе - бару за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Головурів, вул. Леніна, 39 , що належить Приватному підприємству «ТПК «Шинок». За результатами якої складено акт від 29 вересня 2014 року № 1827/1000/22/33483840.

Відповідно висновків вказаного акта позивачем порушено пункт 2.6 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, а саме встановлено факт несвоєчасного внесення записів до книги обліку розрахункових операцій Підприємства, а саме за 1 листопада 2013 року - 800,00 грн, за 2 листопада 2013 року - 902,00 грн та за 3 листопада 2013 року - 344,00 грн.

На підставі викладених в акті перевірки висновків податковим органом 16 жовтня 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001802100, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 230,00 грн згідно абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано податковим органом, що виручка за 1 листопада 2013 року в сумі 800,00 грн, за 2 листопада 2013 року в сумі 902,00 грн та за 3 листопада 2013 року в сумі 344,00 грн була проведена позивачем через реєстратора розрахункових операцій, зареєстрований та опломбований у встановленому законом порядку, відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що підтверджується Z-звітами № 301 від 1 листопада 2013 року, № 302 від 2 листопада 2013 року, № 303 від 3 листопада 2013 року на відповідні суми, які додані до матеріалів перевірки, зазначаються в висновках акту перевірки та копії яких долучено до матеріалів справи.

Судом першої інстанції встановлено, що книга ОРО № 1004003632р/2 зареєстрована податковим органом та отримана Підприємством 4 листопада 2013 року, отримавши вказану книгу ОРО позивач негайно вніс відповідні записи керуючись вищезазначеними Z-звітами.

Позивач стверджує, що своєчасно звернувся до податкового органу із заявою про реєстрацію нової книги ОРО в зв`язку з закінченням через 7 днів попередньої книги ОРО. Зареєстровану книгу ОРО № 1004003632р/2 позивач отримав 4 листопада 2013 року, з пропущенням строку, з вини податкового органу, оскільки в ОДПІ не працювали програми.

Вказана обставина податковим органом не спростована.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що виручка за 1 листопада 2013 року - 3 листопада 2013 року внесена позивачем до податкового та бухгалтерського обліку, оскільки її проведено через РРО, зазначено її в фіскальній пам`яті РРО, відображено на роздрукованих та збережених фіскальних звітах, що робить неможливим ухилення Підприємства від сплати податків.

Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Позивачем не були виконані вимоги щодо відображення готівкових коштів у сумі 800,00 грн, 902,00 грн та 344,00 грн за проведені відповідно 1 листопада 2013 року, 2 листопада 2013 року та 3 листопада 2013 року розрахункові операції у книзі обліку розрахункових операцій №1004003632р/2, що є підставою для притягнення його до відповідальності.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга Підприємства підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасовується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «ТПК «Шинок» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі № 810/364/15 скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року у справі № 810/364/15 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду