Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Постанова КАС ВП від 15.04.2022 року у справі №440/6755/21 Постанова КАС ВП від 15.04.2022 року у справі №440...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 440/6755/21

адміністративне провадження № К/9901/48586/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області

на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року (суддя Чеснокова А.О.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року (головуючий суддя Жигилій С.П., судді: Перцова Т.С., Русанова В.Б.)

у справі за позовом Приватного підприємства «Алькор-Інвест»

до Головного управління ДПС у Київській області

про скасування розпорядження про анулювання ліцензії,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство «Алькор-Інвест» (надалі також - Позивач, ПП «Алькор-Інвест») звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Київській області (надалі також - Відповідач, скаржник) про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №78538, витяг від 2 червня 2021 року №560 в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №10140314201900537 від 13 вересня 2019 року.

Разом з позовною заявою Позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження у його спірній частині.

Заява вмотивована тим, що анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, яка вважається недійсною з моменту одержання письмового розпорядження про її анулювання, може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів ПП «Алькор-Інвест», а вжиття заходів забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право Позивача на здійснення господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі пальним, що, в свою чергу, дозволить уникнути заподіяння збитків.

Оскільки здійснення Позивачем господарської діяльності залежить від наявності відповідної ліцензії, її анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що зумовить втрату прибутку, неможливість виплати заробітної плати працівникам, простій обладнання, яке потребує постійного обслуговування. Тому заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача, правам та інтересам третіх осіб, ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить. Тобто на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача до ухвалення рішення у цій справі, у зв`язку з чим для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

1.2. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року заяву Приватного підприємства «Алькор-Інвест» задоволено. Зупинено дію розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №78538, витяг з розпорядження від 2 червня 2021 року №560, виданого Головним управлінням ДПС у Київській області в частині анулювання ліцензії Приватного підприємства «Алькор-Інвест» на право роздрібної торгівлі пальним №10140314201900537 від 13 вересня 2019 року, з терміном дії з 13 вересня 2019 року до 13 вересня 2024 року, за адресою місця торгівлі: Київська область, Макарівський район, с. Березівка, вул. Житомирська, буд. 51/А, №23 АЗС до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №440/6755/21.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що з моменту одержання Позивачем розпорядження Головного управління ДПС у Київській області про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №78538, витяг від 02 червня 2021 року №560, ліцензія від 13 вересня 2019 року № 10140314201900537 вважається недійсною, а тому фактично під час розгляду цієї справи оскаржуване розпорядження набирає чинності та створює правові наслідки у вигляді анулювання ліцензії. Судом визнано підтвердженим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача до ухвалення рішення у цій справі і їх відновлення потребуватиме значних зусиль та матеріальних витрат. Водночас, суд звернув увагу на відсутність наразі ознак очевидної протиправності оскаржуваного розпорядження або очевидного порушення прав, свобод або інтересів Позивача, втім, задля збереження існуючого стану до розгляду справи по суті, дійшов висновку про доцільність вжиття ініційованих заходів забезпечення позову у цій справі.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Скаржник стверджує, що Позивачем не наведено жожних арґументів, як і не надано будь-яких доказів щодо спричинення значної шкоди оскаржуваним розпорядженням. При цьому судами попередніх інстанцій ухвалено безпідставні рішення щодо застосування заходів забезепечення позову без дослідження фактичних обставин, які б дозволили достеменно вважати обґрунтованими припущення, що невжиття таких заходів матиме наслідком завдання більшої шкоди, аніж їх застосування.

Пояснює, що податковим органом, на виконання функцій контролю, здійснено фактичну перевірку місця роздрібної реалізації пального на АЗС Позивача у м. Березівка Макарівського району Київської області, за результатом якої виявлено факт зазначення недостовірних даних у заяві на отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним (реалізація пального з ємностей та паливно-роздавальних колонок за відсутності дозволу Держпраці на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки, а також відсутність акта або сертифіката щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою розташування АЗС), чим допущено порушення норм Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (надалі також - Закон №481).

Звертає увагу, що судами попередніх інстанцій безпідставно зазначено про те, що оскаржуване розпорядження зумовить припинення господарської діяльності Позивача, позаяк Позивач провадить діяльність щодо роздрібної/оптової торгівлі та зберігання пальним в понад 4 господарських одиницях у різних регіонах. Відтак наразі господарська діяльність Позивача не є припиненою, а тому висновки судів попередніх інстанцій щодо заподіяння шкоди та потреба значних зусиль для відновлення становища Позивача є безпідставними. Припущення ж заявника щодо ймовірності настання негативних наслідків не утворює достатніх підстав для вжиття заходів запезпечення позову у вигляді зупинення оскаржуваного рішення. Так само, ініційовані Позивачем заходи забезпечення позову не покликані забезпечити виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалено на користь Позивача, позаяк судове рішення у такій категорії справ полягає у констатації неправомірності оскаржуваного рішення та позбавлення його правових наслідків шляхом скасування, а тому і вжиття заходів забезпечення позову такі категорії спорів не потребують.

Отже, Позивачем не доведено підстав для забезпечення позову, а суди першої та апеляційної інстанцій, виклавши правові норми та процитувавши судову практику, допустили фомальний підхід в оцінці обґрунтованості заяви про забезпечення позову та дійшли помилкових висновків.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу стверджує, що суди попередніх інстанцій задовольняючи заяву про забезпечення позову обґрунтовано виходили з того, що невжиття відповідних заходів у вигляді зупинення оскаржуваного розпорядження може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення прав Позивача вимагатиме докладання значних зусиль та витрат. Пояснює, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення оскаржуваного акта фактично призвело б до зупинення провадження діяльності щодо реалізації пального на АЗС, звільнення працівників, внесення орендної плати без провадження господарськоої діяльності, несення витрат щодо охорони об`єкта АЗС, а відтак поновлення діяльності на АЗС після винесення судового рішення зумовить певні труднощі.

Натомість Відповідач безпідставно посилається на бюджетоутворюючий характер справи, оскільки анулювавши ліцензію Позивача Відповідач тим самим фактично зупинив господарську діяльність платника податків, а разом з тим і сплату податків до бюджету.

Зауважує, що рішенням суду першої інстанції позов задоволено та скасовано спірне розпорядження щодо анулювання ліцензії Позивача, проте відомості щодо його оскарження відсутні. За наведеного вваажає, що рішення суду першої інстанції без вжиття заходів забезпечення позову не відновить права Позивача здійснювати роздрібну торгівлю пальним на АЗС №23 в період судового розгляду і до набрання судовим рішенням законної сили. Крім того зазначає й про те, що зміна адреси АЗС після видачі ліцензії помилково розцінена Відповідачем подачею недостовірних даних в документах на видачу відповідної ліцензії.

2. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

2.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також аргументи у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.

При цьому вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так, судом першої інстанції у цій справі ухвалено рішення щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №78538, витяг з розпорядження від 02 червня 2021 року №560, виданого Головним управлінням ДПС у Київській області в частині анулювання ліцензії Приватного підприємства «Алькор-Інвест» на право роздрібної торгівлі пальним №10140314201900537 від 13 вересня 2019 року, з терміном дії з 13 вересня 2019 року до 13 вересня 2024 року, за адресою місця торгівлі: Київська область, Макарівський район, с. Березівка, вул. Житомирська, буд. 51/А, № 23 АЗС до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №440/6755/21.

Ухвалюючи рішення про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, у зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів Позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Такі висновки судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що з моменту отримання Позивачем спірного розпорядження ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним вважається недійсною, що створює негативні наслідки у вигляді: припинення функціонування та демонтаж автозаправної станції, якою користується Позивач в рамках господарської діяльності; укладення договорів на демонтаж, транспортування та зберігання тимчасових споруд, бензинових, дизельних, газових автозаправних станцій і матеріалів; втручання в господарську діяльність ПП «Алькор-Інвест» до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження №78538, витяг від 02 червня 2021 року №560 в судовому порядку.

Суд зазначає, що заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, основним видом діяльності ПП «Алькор-Інвест» є роздрібна торгівля пальним (КВЕД 47.30).

02 червня 2021 року Відповідачем прийнято розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №78538, витяг від 02 червня 2021 року №560, яким анульовано ліцензію Позивача на право роздрібної торгівлі пальним від 13 вересня 2019 року №10140314201900537.

Предметом заявленого позову у цій справі є розпорядження №78538, витяг від 02 червня 2021 року №560 про анулювання ліцензії Позивача на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним номером 10140314201900537 від 13 вересня 2019 року, з терміном дії з 13 вересня 2019 року до 13 вересня 2024 року, за адресою місця торгівлі: Київська область, Макарівський район, с. Березівка, вул. Житомирська, буд. 51/А, № 23 АЗС.

Так, порядок анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним врегульовано нормами Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (надалі Закон №481, який підлягає застосуванню у редакції на час спірних правовідносин) шляхом прийняття органом ліцензування, який видав ліцензію, письмово розпорядження.

Відповідно до статті 3 Закону №481 ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження. Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

Анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії (стаття 1 Закону №481).

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову. Суди попередніх інстанцій оцінили той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів Позивача, зокрема, суди обґрунтовано виходили з того, що роздрібна торгівля пальним, що є основним видом діяльності Позивача, можлива лише за наявності відповідної ліценції, а тому її анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що очевидно потягне за собою такі неминучі наслідки як-от: припинення функціонування та демонтаж автозаправної станції, якою користується Позивач в рамках господарської діяльності; демонтаж, транспортування та зберігання тимчасових споруд, бензинових, дизельних, газових автозаправних станцій і матеріалів.

Надаючи оцінку характеру ймовірних наслідків спірного у цій справі рішення суб`єкта владних повноважень про зупинення дії якого просив Позивач у заяві про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що оскаржуване розпорядження з моменту його вручення Позивачу набрало чинності та створює правові наслідки у вигляді позбавлення можливості здійснення господарської діяльності на об`єкті АЗС (Київська область, Макарівський район, с. Березівка, вул. Житомирська, буд. 51/А, № 23) до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження №78538, витяг від 02 червня 2021 року №560 в судовому порядку.

За наведеного суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Аналогічні висновки щодо подібних правовідносинах зроблено Верховним Судом у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 240/16920/21.

Водночас, скаржник безпідставно посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 6 лютого 2019 року у справі №826/13306/18, від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18, у постанові від 26 грудня 2019 року у справі №640/13245/19, у постанові від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17, оскільки ці висновки зроблені виходячи з конкретного способу забезпечення позову у межах окремого спору та предмету його розгляду.

Зокрема, у постанові від 6 лютого 2019 року у справі №826/13306/18 Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного припису, оскільки позивач вбачав унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів у ймовірному зупиненні дії спецдозволу у разі невиконання припису у 30-тиденний строк, фактично визнавши, що цей припис виконано не буде, тобто побоювався наслідків. За наведеного Суд дійшов висновку, що такі доводи були б доречними у спорі щодо оскарження рішення про зупинення дії спеціального дозволу, натомість предметом судового розгляду у цій справі є правомірність Припису, а не законність ймовірних наслідків його невиконання.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18 Верховний Суд звернув увагу, що позивач як на підставу вжиття заходів забезпечення позову покликався на очевидну протиправність оскаржуваного наказу про скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, проте судами не наведено жодних обставин, які б свідчили про очевидність протиправності оскарженого наказу; не досліджено і не надано оцінки тим доказам очевидної протиправності, на які покликався позивач у заяві про забезпечення позову та які не знайшли відображення у судових рішеннях.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17, на яку також покликається скаржник, висловлено те, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Роблячи висновок у цій справі Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що у разі задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони голові суду видавати накази щодо припинення трудових відносин, суд своєю ухвалою фактично подовжує правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин.

Інші висновки Верховного Суду у наведених скаржником рішеннях також не доводять відмінного з цією справою правозастосування, оскільки ухвалені за інших фактичних обставин та виходячи з конкретних доводів окремих заяв про забезпечення позову, тому не є релевантними.

Переглянувши оскаржувані судові рішення у цій справі у межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

2.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 345 350 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді Р.Ф. Ханова

І.А. Гончарова

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати