Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.10.2019 року у справі №815/5756/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2019 року

Київ

справа №815/5756/15

адміністративне провадження №К/9901/27761/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В., суддів: Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2015 (суддя Вовченко О.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 (головуючий суддя Потапчук В. О., судді: Жук С. І., Семенюк Г. В. ) у справі №815/5756/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" до Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Агросервіс" звернулося до суду з позовом до Любашівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 10.03.2015 №0000122200, від 24.06.2015 №0000352200.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Любашівська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на обставини, встановлені у акті перевірки. Відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій неповно досліджено матеріали справи, не надано належної оцінки доказам, що свідчить про нез'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору. Інших підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, податковим органом не наведено.

Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, згідно якого ТОВ "Агросервіс", вважає, що податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення на підставі помилкових висновків, викладених у акті перевірки.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Любашівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 у справі №815/5756/15.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №815/5756/15 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2019 розгляд справи призначено у судовому засіданні без повідомлення сторін на 08.10.2019.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наказу Любашівської ОДПІ №53 від 09.02.2015 податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Агросервіс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.10.2014 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 24.02.2015 №171/2200/31382878 від
24.02.2015.

На підставі акту перевірки Любашівською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: від 10.03.2015 № 0000132200 та від 10.03.2015 № 0000122200 (т.1 а. с.13-14).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження.

На підставі листа ГУ ДФС в Одеській області від 20.05.2015 №5102/7/15-32-10-02-12 Любашівською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агросервіс" з питань достовірності винесення податкових повідомлень-рішень Любашівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 10.03.2015 №0000132200 та від 10.03.2015 №0000122200, за результатами якої складено акт від
03.06.2015 №428/2200/31382878.

За результатами розгляду первинної скарги директора ТОВ "Агросервіс" рішенням ГУ ДФС в Одеській області від 05.06.2015 №/10/15-32-10-02-07 частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.03.2015 №0000132200 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 68359грн. та застосування штрафних санкцій з цього податку розмірі 17089,75грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення - залишено без змін; залишено без змін податкове повідомлення-рішення від
10.03.2015 №0000122200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: 88572грн. - сума завищення бюджетного відшкодування, 22143грн. - штрафні санкції.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 №0000352200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: 126872грн. - сума завищення бюджетного відшкодування та 31718грн. - штрафні санкції.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Агросервіс" оскаржило їх в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилався на положення статті 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та статті 11 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваних рішень податкового органу.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України зобов'язують платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Згідно пункту 209.4 статті 209 ПК України при вивезенні сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.

Як з'ясовано судами, проведеною документальною перевіркою підтверджено суму бюджетного відшкодування за грудень 2014 року в розмірі 68360грн., яка віднесена до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року.

Разом з тим, згідно акту перевірки ТОВ "Агросервіс" придбано кукурудзу відповідно до податкової накладної від 19.11.2014 №94/2 у кількості 10,910 тон на загальну суму 17401,45грн., у тому числі сума ПДВ 2900,24грн., видаткова накладна від 19.11.2014 №753 у кількості 10,91 тон на загальну суму 17401,45грн., у тому числі сума ПДВ 2900,24грн. Податковий орган дійшов висновку, що розрахунки по вказаній господарській операції не проводилися.

Залишок несплаченої суми по господарським операціям з ТОВ "АФ "Хлібороб" складає в загальному розмірі 17909грн., у тому числі сума ПДВ 2985грн. Отже, податковий орган вважав, що ТОВ "Агросервіс" включено до складу бюджетного відшкодування суму ПДВ 2985грн., яка залишилась непогашеною постачальнику, що призвело до завищення бюджетного відшкодування в сумі ПДВ 2985грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне. 01.01.2014 між Агрофірма "Хлібороб" у формі ТОВ як постачальником та ТОВ "Агросервіс" як покупцем укладено договір поставки №КХ-525/502, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити цей товар. Відповідно до пункту 1.2 цього Договору товар, що підлягає поставці за цим Договором: кукурудза.

Згідно видаткової накладної від 19.11.2014 №753 постачальником на адресу ТОВ "Агросервіс" поставлено кукурудзу кількістю 10,91 тон за ціною 17401,45грн., в тому числі з ПДВ 2900,24грн., підтверджується податковою накладною від
19.11.2014 №94/2.

Судом першої інстанції вказано, а судом апеляційної інстанції перевірено, що на підтвердження сплати грошових коштів позивачем Агрофірмі "Хлібороб" у формі ТОВ за договором від 01.11.2014, у тому числі ПДВ 10814,58грн. до суду надано платіжне доручення від 27.11.2014 №1882, що спростовує доводи відповідача відносно відсутності здійснення розрахунків по вказаній господарській операції.

Також, згідно акту перевірки позивача податковим органом встановлено завищення суми бюджетного шкодування в сумі 123887грн., яка сформована ТОВ "Агросервіс" не за рахунок податкового кредиту, сплаченого постачальникам, а за рахунок коригування податкових зобов'язань в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року в сумі 123887грн.

Як з'ясовано судами, між Агрофірма "Хлібороб" у формі ТОВ (покупець) та ТОВ "Агросервіс" (продавець) укладено договір поставки від 01.06.2014 №525/06/14-ОЗ, згідно якого протягом строку дії цього договору продавець зобов'язується передавати у власність покупця основні засоби та товарно-матеріальні цінності в кількості, за ціною, в порядку та строки, передбачені даним договором, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його вартість.

За поставку товару (тракторів, автомобілів, оприскувача, сівалки, сціпки тощо) ТОВ "Агросервіс" виставлено рахунок на оплату від 24.06.2014 №10 на суму 1'320'000грн., у тому числі ПДВ 220000грн. На поставку товару згідно вказаного договору оформлено податкову накладну від 25.06.2014 №3.

Судоми відзначено, що Агрофірмою "Хлібороб" у формі ТОВ на розрахунковий рахунок ТОВ "Агросервіс" перераховано кошти по даній господарській операції в загальній сумі 1'320'000грн. відповідно до платіжного доручення від 25.06.2014 №5094, що підтверджується випискою банку АТ "УкрСиббанк".

Разом з тим, актом перевірки встановлено, що дана господарська операція відображена в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року та додатку 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів", реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та загальній декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано під час апеляційного розгляду, згідно платіжного доручення від 29.09.2014 №1670 ТОВ "Агросервіс" повернуто Агрофірмі "Хлібороб" у формі ТОВ грошові кошти, сплачені за договором від 01.06.2014 №525/06/14-ОЗ у розмірі 80000грн., у тому числі ПДВ 13333,33грн.

Крім того, відповідно до платіжного доручення від 29.10.2014 №1782 ТОВ "Агросервіс" повернуто Агрофірмі "Хлібороб" у формі ТОВ грошові кошти, сплачені за договором від 01.06.2014 №525/06/14-ОЗ у розмірі 55000грн., у тому числі ПДВ 9166,67грн.

Згідно платіжного доручення від 27.11.2014 №1879 ТОВ "Агросервіс" повернуто Агрофірмі "Хлібороб" у формі ТОВ грошові кошти, сплачені за договором від
01.06.2014 №525/06/14-ОЗ у розмірі 1185000,00грн., у тому числі ПДВ 197500грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що оскільки господарська операція між сторонами договору фактично не відбулась та позивачем повернуто контрагенту суму грошових коштів у повному обсязі, ТОВ "Агросервіс" надано до податкового органу розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних від 25.06.2014 №3, від 30.09.2014 №17, від 30.10.2014 №5, від 28.11.2014 №13.

Суд першої інстанції зауважив, що Любашівсьою ОДПІ в акті перевірки від
24.02.2015 №171/2200/31382878 встановлено, що станом на дату проведення вказаної операції ТОВ "Агросервіс" згідно АІС "Облік податків і платежів" у картці платника по податку на додану вартість станом на 01.06.2014 рахувалася переплата з ПДВ у сумі 245229,02 грн., яка виникла у 2012 році у зв'язку зі здійсненням експортної операції, та по якій виникло бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 256
010грн. у рахунок майбутніх періодів, та у червні 2014 року не було перераховано до Державного бюджету податкові зобов'язання у сумі ПДВ 220000 грн., оскільки фактично вищезазначена господарська операція не відбулася. Як констатували суди, наведене свідчить, що від'ємне значення, яке виникло за рахунок експорту у 2012 році, відновило своє значення для позивача у зв'язку із відсутністю факту здійснення господарської операції з Агрофірмою "Хлібороб" у формі ТОВ.

З урахуванням встановлених обставин, що підтверджуються належними доказами суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність прийняття податкового повідомлення-рішення від 24.06.2015 №0000352200, яким встановлено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 126872грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи, у ході проведення попередньої перевірки податковий орган дійшов висновку про часткове завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 88572грн., а саме, проведеною документальною перевіркою на підставі первинних документів встановлено перевищення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 88572грн., оскільки ТОВ "Агросервіс" до податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2014 року віднесено господарські операції з придбання автозапчастин, паливно-мастильних матеріалів, взяття в оренду сільськогосподарської техніки (оренда борона, культиватора, пристосування для збирання соняшника, розкидача мінеральних добрив, сівалки тощо) та інших послуг, які згідно податкових накладних отримувалися в серпні, вересні, жовтні 2014 року.

В акті перевірки зазначено, що період збирання врожаю пшениці озимої здійснювався в липні 2014 року та відвантажувався на склад у період до
01.08.2014, а тому дані витрати понесені підприємством після збирання врожаю пшениці озимої, фактично будуть використані для збирання урожаю слідуючих культур в 2014 році, а також для підготовки полів під посіви озимих культур під майбутній урожай 2015 року та для ремонту основних засобів. Податковий орган вважав, що ТОВ "Агросервіс" до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за жовтень 2014 року повинні віднести витрати, які понесені підприємством для вирощення озимої пшениці експортованої у жовтні 2014 року. На підставі зазначеного, податковий орган вказав про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за листопад 2014 року.

Суди попередніх інстанцій за результатом розгляду справи дійшли висновку про необґрунтованість позиції відповідача, з огляду на наступне.

На підставі матеріалів справи судами встановлено, що відповідно до акту перевірки, ТОВ "Агросервіс" у жовтні 2014 року задекларовано в декларації з податку на додану вартість від'ємне значення в сумі 1176546грн. та позивачем перенесено до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 1176546грн.

ТОВ "Агросервіс" до податкової декларації за жовтень 2014 року віднесені, зокрема, витрати по придбанню запчастин, паливно-мастильних матеріалів, взяття в оренду сільськогосподарської техніки та інших послуг для збирання врожаю.

Вказані витрати підтверджуються матеріалами справи. Дані документи були предметом дослідження Любашівської ОДПІ під час здійснення перевірки та відображені в акті перевірки від 24.02.2015 №171/2200/31382878.

Відповідно до пункту 4 Наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 N 66 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" сума податку на додану вартість у рядку 16.3 декларацій 0121-0123 відображається згідно з бухгалтерською довідкою, в якій така сума розраховується, виходячи із фактично сплаченої (нарахованої) постачальникам товарів/послуг, вартість яких була включена до складу виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит за сільськогосподарськими товарами (супутніми послугами), вивезеними за межі митної території України у митному режимі експорту (декларації 0121-0123).

Бухгалтерська довідка має бути складена згідно з податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V Кодексу, які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та містити вичерпний їх перелік.

Судами вказано, що головним бухгалтером ТОВ "Агросервіс" складено бухгалтерську довідку від 28.10.2014 №АС0000001Б.

Для розподілу загальновиробничих витрат при формуванні фактичної собівартості кожної культури підприємство визначило Методику розподілу витрат та визначення фактичної калькуляції.

Як слідує з матеріалів справи, 02.01.2014 директором ТОВ "Агросервіс" прийнято наказ №3 "Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку".

Додатком №10 до вказаного наказу є Методика визначення суми податкового кредиту, що підлягає коригуванню та/або бюджетному відшкодуванню при експорті сільськогосподарської продукції власного виробництва.

З урахуванням викладеного, суди констатували, що ТОВ "Агросервіс" згідно вказаної Методики визначено період розрахунку загальновиробничих витрат протягом звітного року, що не суперечить вимогам податкового законодавства. Таким чином, суди дійшли правильного висновку щодо правомірності формування позивачем суми загальновиробничих витрат після збору урожаю пшениці озимої.

На підставі зазначеного, касаційний суд вважає, що відповідачем висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовані, обставини на підтвердження фактів порушення судами норм права, що регулюють спірні правовідносини, відповідачем не наведено, з матеріалів справи такі обставини не вбачаються.

Частиною 1 -2 статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Частиною 1 -2 статті 77 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, на підставі доказів, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, касаційний суд погоджується із позицією судів попередніх інстанцій про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позову.

Вирішуючи даний спір, судами надано правову оцінку доводам сторін, якими вони мотивували свою правову позицію у справі, оцінено представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв'язку. Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області без задоволення.

Постанову на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна

Судді Верховного Суду