ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №825/256/16

адміністративне провадження №К/9901/42700/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними матеріалами касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Дельта Банк» (далі - Уповноважена особа; Банк відповідно) на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року (суддя Лобан Д.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року (судді Бєлова Л.В., Безименна Н.В., Файдюк В.В.) у справі № 825/256/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати Уповноважену особу включити його до Переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та подати до Фонду додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1 , як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Вимоги обґрунтував тим, що рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, відсутні законні підстави для відмови йому у виплаті гарантованої суми коштів за договором депозиту та не включення його до реєстру вкладників.

Суди встановили, що 20 лютого 2015 року позивач та Банк уклали договір № 003-24510-200215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, за умовами якого сума вкладу складає 5035 доларів США та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок по 21 травня 2015 року включно під 5,5 процентів річних.

Згідно з випискою по особовим рахункам, 20 лютого 2015 року ОСОБА_2 на вкладний (депозитний) рахунок позивача перерахувала кошти в розмірі 5035 доларів США.

Правління Національного банку України (далі - НБУ) постановою від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ віднесло Банк до категорії проблемних строком до 180 днів.

Цією постановою вирішено з дня її прийняття до кінця строку запровадити для банку обмеження, зокрема: здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що не перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валюти), та за процентними ставками, не вищими, ніж середні по банківській системі; не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, окрім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Банк наказом від 03 листопада 2014 року № 2650 з метою стабілізації діяльності банку запровадив з 04 листопада 2014 року ряд обмежень, серед іншого: не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до 04 листопада 2014 року, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

02 березня 2015 року Правління НБУ ухвалило постанову № 150 про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та визнало такою, що втратила чинність, постанову Правління НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних».

02 березня 2015 року виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення № 51, відповідно до якого з 03 березня 2015 року розпочинається процедура виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено на 3 місяці з 03 березня по 02 червня 2015 року.

Згідно з наказом № 813, виданим тимчасовою адміністрацією Банку, у зв`язку із виявленням Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями Банку нікчемних правочинів відповідно до частини третьої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VІ), а саме договорів банківського вкладу (депозиту), перелік яких надано у додатку № 1 до цього наказу, застосовуються наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VІ та перелік яких наведено у додатку № 1 до цього наказу.

Застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VІ, за якими було здійснено перерахування коштів на вклади як третіми особами, так і власниками депозитного рахунку, перелік яких наведено у додатку № 4 наказу.

Відповідно до Додатку № 1 до вищезазначеного наказу включено договір № 003-24510-200215 від 20 лютого 2015 року, укладений між позивачем та Банком.

15 вересня 2015 року відбулося засідання Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб, призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду від 29 травня 2015 року № 408.

За наслідками засідання прийнято рішення, яким запропоновано рекомендувати Уповноваженій особі Фонду після запровадження процедури ліквідації Банку видати наказ щодо обмеження на час ліквідації банку виплат коштів вкладникам - отримувачам коштів, за рахунками, перелік яких міститься в додатку № 1 до цього Протоколу.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02 жовтня 2015 року № 181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Банку, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банку, визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону № 4452-VІ, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

На адресу позивача надійшло повідомлення від 23 вересня 2015 року № 8821/1671 про нікчемність правочину - договору банківського вкладу (депозиту) № 003-24510-200215 від 20 лютого 2015 року.

З цих підстав інформацію щодо вищезазначеного договору не включено до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Позивач, вважаючи, що його протиправно не включили до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду, звернувся до суду з цим позовом.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 01 березня 2016 року позов задовольнив частково. Не погодився із вимогою про зобов`язання Уповноваженої особи включити позивача до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування за рахунок Фонду.

Визнав протиправним та скасував рішення Уповноваженої особи, оформленого наказом № 813 від 16 вересня 2015 року, в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 003-24510-200215 від 20 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та Банком. Зобов`язав Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду.

Цей суд виходив із того, що при укладанні договору банківського вкладу (депозиту) № 003-24510-200215 від 20 лютого 2015 року додаткових пільг чи переваг надання Банком кредитору або вкладнику судом не встановлено. При цьому суд наголосив, що питання гарантування виплати відшкодування за договором банківського вкладу це гарантований Законом обов`язок держави.

Посилання відповідача як на підставу визнання договору нікчемним на незаконність зарахування вкладу на рахунок позивача шляхом перерахування коштів з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи є необґрунтованими, оскільки Закон № 4452-VІ або інші нормативно-правові акти не передбачають заборони вчинення таких дій.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 серпня 2017 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Уповноважена особа не погодилося із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій і звернулася із касаційною скаргою про їх скасування та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VІ правочини неплатоспроможного банку, вчинені (укладені) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації є нікчемними. Відтак зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається. Такі обставини підтверджують спрямованість мети на надання переваг окремим кредиторам прямо не встановлених для них внутрішнім положенням Банку.

Крім того, зарахування вкладу шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, суперечать ознакам публічного договору, а тому є нікчемним.

Твердить, що позивач не вносив суми вкладу за договором, а тому немає підстав для включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

На касаційну скаргу позивач надіслав заперечення, в яких просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) на відповідному банківському рахунку розміщено 8000 доларів США строком до 22 січня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням.

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).

Отже, вклад розміщено на рахунку АТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

Велика Палата Верховного Суду зазначила також, що встановлена правова природа наказу про застосування наслідків нікчемності договорів унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу уповноваженої особи Фонду у частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку (у тому числі в господарських судах). За таких обставин, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції до 15 грудня 2017 року (пункт 1 частини першої статті 238 цього Кодексу після 15 грудня 2017 року; далі - КАС).

Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій Уповноваженої особи Фонду щодо відмови включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та правомірності наказу Уповноваженої особи Фонду про визнання правочину нікчемним, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають закону. Проте, суди помилково розглянули справу в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемним Договору банківського вкладу.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС (в редакції після 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За наведених обставин, судові рішення підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемним Договору банківського вкладу, оформлене наказом, а справа в цій частині - закриттю. У решті рішення суду першої та апеляційної інстанцій стосовно вимог про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вклади у Банку за рахунок Фонду, залишити в силі.

Керуючись статтями 238, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, оформленого наказом № 813 від 16 вересня 2015 року, в частині застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) від 20 лютого 2015 року № 003-24510-200215 «Найкращий від Миколая» у доларах США, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 скасувати, а справу в цій частині закрити.

У решті судові рішення залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко