ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №814/2189/16

адміністративне провадження №К/9901/30293/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 (суддя Гордієнко Т.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 (судді: Шевчук О.А. (головуючий), Зуєва Л.Є., Федусик А.Г.) у справі №814/2189/16 за позовом Приватного підприємства фірми "Юнікс Трейд Ко" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство фірми "Юнікс Трейд Ко" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.10.2016:

- № 0003281409, яким збільшено суму грошового зобов'язання з імпортного збору на суму 2741,48 грн та застосовано штрафні санкції на суму 685,37 грн;

№ 0003291409, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито, на товари, що ввозяться на територію України на суму 4539,60 грн та застосовано штрафні санкції на суму 1134,90 грн;

№ 0003301409, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму18 336,16 та застосовано штрафні санкції на суму 4584,04 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано хибністю висновків контролюючого органу про порушення Підприємством вимог митного та податкового законодавства під час митного оформлення імпортованого товару.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

4. Судові рішення вмотивовано тим, що позивачем правомірно визначено митну вартість товару з урахуванням витрат на його транспортування до митного кордону України, натомість контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що задекларована позивачем митна вартість товару є заниженою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.02.2017, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ПП фірма «Юнікс Трейд Ко» щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.07.2014 по 30.06.2016, за результатами якої оформлено акт від 26.09.2016, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 4, п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, що призвело до заниження сплати ввізного мита на загальну суму 4 539,60 грн, ст.3 Закону України від 28.12.2014 № 73 « Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до ст. ХІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року», що призвело до заниження сплати додаткового імпортного збору на загальну суму 2 741,48 грн, та ч. 4, п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 18 336,16 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог митного та податкового законодавства вмотивовано тим, що позивачем при визначенні митної вартості товарів не було в повному обсязі включено фактичні витрати Підприємства на транспортування товарів до митного кордону України, зокрема не була врахована вартість експедиційних послуг перевезення імпортованих товарів, чим порушено п.5 ч.10. ст.58 Митного кодексу України, що призвело до порушення визначення митної вартості товарів та заниження податкових зобов'язань в частині визначення бази оподаткування імпортованих товарів.

На підставі акта перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачем здійснювалось митне оформлення імпортованого товару за митними деклараціями. До вартості товару позивачем включено вартість транспортних витрат до митного кордону України на умовах поставки FCA в сумі 22 392,00 грн. Вказана сума задекларована на підставі довідки про витрати на транспортування, яку надано експедитором ТОВ «Актуал-Логистик».

Позивач уклав договір на транспортно-експедиційне обслуговування з ТОВ Актуал-Логістик, за умовами якого експедитор зобов'язується організувати доставку наданого йому Замовником вантажу, а замовник зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 203 від 02.09.2014, на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування, вартість транспортно-експедиційних послуг перевезення автотранспортним засобом за маршрутом Німеччина-Миколаїв складає 40 064,00 грн, у т.ч. вартість транспортних послуг автоперевезення від Heimsted (Німеччина) до пункту пропуску на митному кордоні України (Яготин) 22 392,00 грн (без ПДВ), вартість транспортних послуг автоперевезення від пункту пропуску на митному кордоні України до м. Миколаєва 16 872,00 грн (без ПДВ) та вартість експедиційних послуг (організація перевезення) 666,67 грн (без ПДВ) без виділення їх у складі вартості (витрат) на експедицію оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України та далі по території України.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на невідповідність висновку судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у тому, що вартість послуги по організації перевезення вантажу не поділена на вартість до кодону, яка повинна включатись до митної вартості товару та після кодону, а тому сума цієї послуги повністю повинна входити в ціну товару, який перетинає митний кордон та з якої повинні бути сплачені податок на додану вартість, мито та додатковий імпортний збір.

Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті які були зазначені в апеляційній скарзі контролюючим органом не наведено.

9. Підприємство надало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог митного та податкового законодавства під час митного оформлення імпортованого товару, у зв'язку з чим просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Конституція України:

10.1. Частина друга статті 19.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Митний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Частина 1 статті 49.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

11.2. Частина перша статті 52.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

11.3. Частина четверта статті 58.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

11.4. Пункт 5 частини десятої статті 58.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

11.5. Частина одинадцята статті 58.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

12. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Пункт 190.1 статті 190.

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів.

14. При визначенні митної вартості товару до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

15. До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення на митну територію України за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

16. При вирішенні спорів даної категорії справ, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, про порушення платником податків норм митного законодавства, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

19. Судами попередніх інстанцій правильно та в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

20. Колегія суддів приходить до висновку, що за встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та дійшли правильного висновку, що контролюючим органом не було надано належних доказів та обґрунтувань щодо заниження Підприємством митної вартості імпортованого товару під час його декларування.

Натомість позивачем підтверджено належними доказами, зокрема наданими актами здачі-прийняття робіт, вартість послуг з перевезення товару, які Підприємством були включені до вартості імпортованого товару під час його митного оформлення. Зокрема, акти здачі-прийняття робіт свідчать, що транспортно-експедиційні послуги, обумовлені договором на транспортно-експедиційне обслуговування складають: транспортно-експедиційні послуги вантажним автомобілем до кордону України та ця сум входить до ціни товару з яких сплачені відповіді платежі при розмитненні товару; транспортно-експедиційні послуги від кордону України до м. Миколаєва та послуги по організації перевезення вантажу вантажним автомобілем, які є платою експедитору за пошук, замовлення транспортного засобу (перевізника резидента України) на території України для здійснення перевезення за заявкою Замовника та з суми якої сплачено податок на додану вартість позивачем.

Судами встановлено, що, акти здачі-прийняття робіт є належним чином складеними та оформленими документами, що містить інформацію щодо витрат понесених суб'єктом господарювання під час транспортування товару та надають змогу відокремити витрати понесені за транспортування до митного кордону від витрат понесених за транспортування імпортованого товару після перетину митного кордону України та обчислити їх.

Отже надання експедиційних послуг лише на території України, тобто після перетину митного кордону, підтверджено належними первинними документами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач не допустив порушення вимог митного та податкового законодавства України щодо визначення митної вартості товару з урахуванням витрат на його транспортування до митного кордону України.

22. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 слід залишити без задоволення.

23. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

24. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 у справі №814/2189/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду