Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року

м. Київ

справа №826/22638/15

адміністративне провадження №К/9901/2459/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Кравчука В.М., суддів: Анцупової Т.О., Стародуба О.П., розглянув у попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Качур І.А.) від 23.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Кучми А.Ю., Аліменка В.О., Безименної Н.В.) від 13.11.2017 у справі № 826/22638/15 за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про скасування запису.

І. ПРОЦЕДУРА

1. Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою, в якій просив суд скасувати запис в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 6938405) про заміну умов обтяження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, внесений 27.12.2012 12:09:23 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком В.С.

2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 13.11.2017, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3. 26.12.2017 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника Позивача ОСОБА_1, в якій він просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2017, а позов - задовольнити.

4. Ухвалою Верховного Суду від 05.01.2018 у зазначеній справі було відкрито провадження. 17.01.2018 до Верховного Суду надійшов відзив третьої особи на касаційну скаргу.

5. Сторонами не було заявлено жодних клопотань.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №2619/0408/71-014 від 03.04.2008, згідно предмету якого Банк зобов'язується надати Позичальнику (ОСОБА_2.) грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 55000,00 доларів США на строк з 03.04.2008 до 03.04.2038 включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим Договором.

7. В забезпечення виконання умов кредитного договору №2619/0408/71-014 від 03.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та Позивачем укладено іпотечний договір від 03.04.2008, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.С., зареєстрований в реєстрі за №6938405.

8. Згідно п. 2 іпотечного договору від 03.04.2008, на забезпечення виконання основного зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

9. Згідно з Інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо вказаного об'єкта нерухомого майна, 03.04.2008 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу накладено заборону на зазначене вище нерухоме майно.

10. 25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк» (Продавець) та ПАТ «Дельта Банк» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до пункту 2.1 якого Сторони погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а Покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти права вимоги їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Як вбачається з витягу з Додатку №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги ПАТ «Сведбанк» відступив свої вимоги, а ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги до боржника за Кредитним договором №2619/0408/71-014 від 03.04.2008.

11. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек, 27.12.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком В.С., на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 25.05.2012 прийнято рішення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснено заміну іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк».

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. Позивач не погоджується з діями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка В.С., оскільки спірний запис про зміну умов обтяження предмету іпотеки було вчинено останнім з перевищенням повноважень та поза межами наявної компетенції. Відповідач незаконно провів заміну іпотекодержателя, оскільки договір іпотеки посвідчувався іншим приватним нотаріусом. Позивач стверджує, що у зв'язку незаконним внесенням відповідачем відповідного запису до Державного реєстру було змінено попереднього іпотекодержателя на нового ПАТ «Дельта Банк», якого позивач не визнає як нового кредитора.

13. Відповідач письмових заперечень чи пояснень не подав.

14. ПАТ «Дельта Банк» просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, зокрема, що нотаріус є повноважним суб'єктом для вчинення відповідної реєстраційної дії, а законодавство не вимагає, щоб реєстрацію зміни умов обтяження за іпотечним договором здійснював той самий нотаріус, що здійснив посвідчення договору про відступлення права вимоги за договором. Крім того, вказував на те, що у зв'язку з відсутністю відповідного рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав, в тому числі, у разі визнання недійсним договору купівлі-продажу, у відповідача відсутні підстави для скасування запису про державну реєстрацію прав.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Оцінюючи доводи та заперечення сторін, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли таких висновків.

16. Щодо внесення спірного запису про зміну умов обтяження предмету іпотеки нотаріусом з перевищенням повноважень та поза межами наявної компетенції у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2017 у справі № 826/22638/15 суд першої інстанції дійшов висновку, що Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції, на яку посилається Позивач (чинній з 04.07.2012) не підлягає застосуванню, натомість спірні правовідносини мають регулюватися зазначеним законом в редакції, що діяла з 16.03.2010. Зазначений висновок обґрунтовано тим, що підставою для внесення змін до Державного реєстру іпотек є заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

17. Підставою для переходу відповідних прав на заставлене нерухоме майно є договір купівлі-продажу укладений та посвідчений нотаріально 25.05.2012, тобто до набуття чинності змінами у Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на які посилається Позивач. Таким чином, на думку суду першої інстанції, правовідносини щодо зміни іпотекодержателя виникли з моменту укладення зазначеного договору купівлі-продажу прав вимоги (25.05.2012), а не 27.12.2012, коли нотаріусом був внесений запис до Державного реєстру іпотек.

18. Будь-яких порушень з боку приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка В.С. вимог чинного законодавства, які б порушували права та охоронювані законом інтереси позивача, судом першої інстанції в ході розгляду справи не встановлено.

19. Залишаючи без змін постанову Окружного адміністративного суду від 23.06.2017, суд апеляційної інстанції відзначив, що прийняття рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснення заміни іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк» від 27.12.2012 здійснено на підставі чинного законодавства України з урахуванням часу укладення договору купівлі-продажу права вимоги та з урахування Тимчасового порядку № 410, а тому правові підстави для визнання протиправним та скасування такого запису в Державному реєстрі іпотек відсутні.

20. Щодо правомірності відступлення права вимоги суди першої та апеляційної інстанції встановили, що укладений між позивачем та ВАТ «Сведбанк», кредитний та іпотечний договори від 03.04.2008, договір купівлі-продажу права вимоги від 25.05.2012 не визнані у встановленому порядку недійсними і, як свідчать матеріали справи, позика до теперішнього часу позивачем не повернута.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що:

А) судами попередніх інстанцій помилково встановлена правомірність відступлення права вимоги;

Б) суди не врахували, що до правовідносин, які виникли між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельтабанк» застосовуються положення договору факторингу. Представник Позивача у касаційні скарзі посилається на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.10.2014 у справі №127/1988/14-ц як на підставу того, що судами попередніх інстанцій неправомірно не враховано, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК України стосовно операцій з факторингу;

В) нотаріальні дії були вчинені з порушенням чинного законодавства, а саме неналежним нотаріусом.

22. ПАТ «Дельта Банк» наводить доводи, які співпадають з аргументами, покладеними в основу судових рішень суду першої та апеляційної інстанції.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

23. Суд погоджується із висновками, викладеними судами першої та апеляційної інстанції. До спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 16.03.2010 в силу того, що виникнення правовідносин стосовно внесення змін у Державний реєстр іпотек безпосередньо пов'язано із виникненням правових підстав для цього.

24. Як правильно встановлено судами, такою підставою є договір купівлі-продажу права вимоги, укладений 25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк». У зв'язку з тим, що зазначений договір укладено до набуття чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 04.07.2012, до правовідносин щодо реєстрації змін у Державному реєстрі іпотек підлягає застосуванню Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 16.03.2010.

25. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тому, на думку Суду, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що укладені між Позивачем та ВАТ«Сведбанк», кредитний та іпотечний договори від 03.04.2008, а також договір купівлі-продажу права вимоги від 25.05.2012, укладений між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта банк», є правомірними, адже Позивачем не були надані докази визнання зазначених правочинів недійсними.

26. У касаційній скарзі представник Позивача відзначає, що у матеріалах справи відсутня копія зазначеного договору купівлі-продажу права вимоги від 25.05.2012 і посилається на ч. 4 ст. 11 КАС України (в редакції чинній на момент подачі касаційної скарги), в обґрунтування обов'язку суду витребувати такі документи. Проте, як правильно зазначає представник Позивача, вказаний договір купівлі-продажу права вимоги від 25.05.2012 не був об'єктом оскарження, а тому у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для його витребування.

27. Оцінивши доводи Позивача стосовно застосування до Договору купівлі-продажу права вимоги від 25.05.2012 відповідних положень Цивільного кодексу України, які регулюють операції з факторингу, а також посилання Позивача на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13.10.2014 у справі № 127/1988/14-ц, Суд відзначає, що, по-перше, відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду; по-друге, Позивач не надав доказів визнання Договору купівлі-продажу права вимоги від 25.05.2012 недійсним або неукладеним. Оскарження цього договору не може мати місце в межах адміністративного судочинства.

28. З огляду на зазначене, Суд доходить висновку про те, що судами попередніх інстанцій ухвалені законні і обґрунтовані рішення у справі.

29. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

30. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

31. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

32. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 у справі № 826/22638/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб